Рішення

від 23.12.2010 по справі 32/83пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/83пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.12.10 р.                                                                                    Справа № 32/83пн                               

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Лазебній Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Приватного підприємства „Виробничо –комерційна фірма „Паливний союз/кредит” м. Горлівка

до відповідача: Горлівської міської ради м. Горлівка

за участю Прокуратури Донецької області

про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, який розташовано за адресою:                    м. Горлівка, вул. Мініна і Пожарського, 9б, та складається з будинку операторної Г-І площею 69,6кв.м., навіс В,Е, споруд № І, ІІ,ІІІ, IV,V,VI,VII,VIII,IX,X,XI, огорожі № 1.

В присутності представників сторін:

від позивача: Сунко С.В. - керівник

від відповідача: Долженко Д.О. – довіреність

прокурор: не з'явився

В судовому засіданні 16 грудня 2010р. була

оголошена перерва на 23 грудня на 13-45год.

ВСТАНОВИВ:

          Приватне підприємство „Виробничо – комерційна фірма „Паливний союз/кредит”               м. Горлівка звернулося із позовом до Горлівської міської ради м. Горлівка про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, який розташовано за адресою: м. Горлівка,                   вул. Мініна і Пожарського, 9б, та складається з будинку операторної Г-І площею 69,6кв.м., навіс В,Е, споруд № І, ІІ,ІІІ, IV,V,VI,VII,VIII,IX,X,XI, огорожі № 1.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 29.09.2009р. позовні вимоги позивача задоволенні в повному обсязі та визнано за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна, який розташовано за адресою: м. Горлівка, вул. Мініна і Пожарського, 9б, та складається з будинку операторної Г-І площею 69,6кв.м., навіс В,Е, споруд № І, ІІ,ІІІ, IV,V,VI,VII,VIII,IX,X,XI, огорожі  № 1.

В порядку ст.107 ГПК України Заступник прокуратура Донецької області подав касаційне подання до Вищого господарського суду України, згідно якого просив рішення господарського суду від 29.09.2009р. скасувати, а справу направити на новий розгляд.

           Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.10р. рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2009р. скасоване повністю і справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

           Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.10.2010р. дана справа була прийнята до провадження суддею Ушенко Л.В.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22 серпня 1995р. між відповідачем та ПФ «Бланка», правонаступником якої є позивач укладено договір тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,2450га, розташованій по вул.. Мініна і Пожарського в місті Горлівка для розміщення 3-х блоків заправок контейнерного типу. В подальшому на підставі рішення виконкому Горлівської міської ради від 17 червня 1998р.                ПФ «Бланка» було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1260га під будівництво стаціонарної автозаправної станції. Крім цього, було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт по переобладнанню автозаправної станції та архітектурно-планувальне завдання на розробку проекту реконструкції існуючої АЗС. Під час користування землею позивачем за власні кошти, але без наявності відповідного дозволу, було здійснено будівництво спірного майна, якому було присвоєно поштову адресу: вул. Мініна і Пожарського, 9б, про що свідчить рішення Горлівської міської ради від 23.10.1998р. Листом від 04.08.2009р. позивач звернувся до відповідача з метою оформлення права власності, але йому було відмовлено, оскільки нерухоме майно мало ознаки самочинного будівництва. В якості правових підстав позову, позивач посилався на ст.. 331, 376, 392 Цивільного кодексу України.

При новому розгляді справи позивачем додатково наданий договір оренди земельної ділянки від 12 липня 2010р., укладений з відповідачем на підставі рішення Горлівської міської ради від 24.06.2010р.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначає, що, оскільки земельні відносини між ПП «ВКФ Паливний союз/кредит» та Горлівською міською радою врегульовано, рішенням Горлівської міської ради від 24.06.2010р. позивачу надано в оренду земельну ділянку за адресою: вул.. Мініна та Пожарського, 9б у м. Горлівка під обслуговування автозаправної станції з автомийкою, які є предметом спору у даній справі, спірні об'єкти відповідають будівельним нормам та правилам та придатні до подальшої експлуатації, міська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог про визнання права власності на зазначені в позові об'єкти нерухомості.

В судовому засіданні 23.12.2010р. представником відповідача надані додаткові письмові пояснення, в яких міська рада зазначає, що у 2009 році в провадженні господарського суду Донецької області знаходилась справа № 32/27пн за позовом прокурора в інтересах держави в особі Горлівської міської ради до І1П ВКФ «Паливний союз/кредит» про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: вул. Мініна і Пожарського, 96,                м. Горлівка. 29.09.2009р. ухвалою суду було затверджено мирову угоду між сторонами по вказаній справі. Прокурор м. Горлівки не заперечував проти укладання мирової угоди, про що свідчить лист №2593 вих від 21.09.09р. Основною суттю мирової угоди було зобов'язання ІІП ВКФ «Паливний союз/кредит» оформити належним чином земельні відносини з міською радою. Рішенням Горлівської міської ради від 24.06.2010р. підприємству надано в оренду земельну ділянку за адресою: вул. Мініна І Пожарського, 96 у м. Горлівка. З урахуванням розміщення на ній реконструйованих об'єктів нерухомості, що входять до складу автозаправної станції з мийкою. У подальшому було укладено договір оренди земельної ділянки. Також відповідач зазначає, що на момент затвердження мирової угоди земельна ділянка під спірними об'єктами знаходилась у постійному користуванні у позивача на підставі державного акту. Скасування рішення суду про право власності на спірні об'єкти, не змінює позицію Горлівської міської ради визначену у мировій угоді відносно земельної ділянки. Міська рада не має наміру припиняти земельні відносини з позивачем і позов визнає.

          Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась за узгодженим клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив.

22 серпня 1995р. між Горлівською міською радою та Приватною фірмою «Бланка» на підставі рішення №319/3 від 16.08.1995р. укладено договір тимчасового користування земельною ділянкою відповідно до умов якого Горлівська міська рада надала, а приватна фірма «Бланка» прийняла в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,2450га.

Відповідно до п.1.2 договору земельна ділянка надається на умовах короткострокового користування землею строком на 3 роки для розміщення 3х блок-заправок контейнерного типа.

Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради від 17 червня 1998р. №302/1 надано у постійне користування приватній фірмі «Бланка» для будівництва стаціонарної автозаправної станції земельну ділянку площею по вул. Мініна і Пожарського у Центрально-Міському районі.

На підставі зазначеного рішення Приватній фірмі «Бланка» був виданий Державний акт на право постійного користування землею з метою будівництва стаціонарної автозаправної станції площею 0,1260га, яка (площа) в подальшому була зменшена у зв'язку з відмовою землекористувача від частини земельної ділянки.

26 червня 1998р. Управлінням архітектури та містобудування Приватній фірмі „Бланка” був виданий дозвіл на переобладнання АЗС по вул. Мініна і Пожарського Ц-Міського району м. Горлівки терміном дії до 31 грудня 1998р. та затверджено архітектурно-планувальне завдання на розробку проекту реконструкції.

Відповідно до статуту приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Паливний союз/кредит» створене за рішенням засновника від 28.09.2002р. шляхом перетворення приватної фірми «Бланка», зареєстрованій у виконкомі Горлівської міської ради від 20.04.1995р. і є його правонаступником. Державна реєстрація змін здійснена 03.10.2002р.

Листом від 13.04.05р. позивач звернувся до відповідача стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування автозаправної станції з автомийкою, за адресою: вул. Мініна і Пожасрького, 9б, Центрально-Міського району м. Горлівки за рахунок земель, які знаходились у постійному користуванні ПФ «Бланка» та земель запасу.

21.04.2005р. відповідачем було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування автозаправної станції з авто мийкою (для автотехобслуговування, 1.11.1), що розташована за адресою: вул. Мініна і Пожасрького, 9б, Центрально-Міського району м. Горлівки за рахунок земель ПФ «Бланка» та земель запасу.

Під час користування землею позивачем за власні кошти, але без наявності відповідного дозволу органу архітектурно-будівельного контролю було здійснено будівництво (реконструкція) спірного майна, якому було присвоєно поштову адресу: вул. Мініна і Пожарського, 9б, про що свідчить рішення Горлівської міської ради від 23.10.1998р.

Листом від 11 червня 2006р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на звернення позивача №20 від 18.05.2009р. було відмовлено в введенні в експлуатацію об'єкту – авто мийки та АЗС за адресою: 84600, м. Горлівка, Центрально-Міський район, вул. Мініна і Пожарського, 9б. з посиланням на те, що інспекцією не видавався дозвіл на виконання будівельних робіт.

Листом від 11 серпня 2009р. КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» було відмовлено в оформленні права власності на зазначені об'єкти та рекомендовано згідно ст. 376, 392 Цивільного кодексу України звернутися до суду для вирішення зазначеного питання.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2009р. Прокурор м. Горлівки в інтересах держави в особі Горлівської міської ради м. Горлівка, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства виробничо–комерційної фірми „Паливний союз/кредит” м. Горлівка про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

В процесі розгляду справи, сторонами була подана мирова угода для затвердження її господарським судом Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.09.2009р. затверджена мирова угода від 23.09.09р. у справі № 32/27пн, яка укладена між Горлівською міською радою м. Горлівка та Приватним підприємством виробничо–комерційної фірми „Паливний союз/кредит”           м. Горлівка, а провадження по справі припинено відповідно до п.7 ст. 80 ГПК України.

З зазначеної ухвали вбачається, що в мировій угоді сторони визначили, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь – яких третіх осіб, в тому числі й держави.

12 липня 2010р. між Горлівською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «Паливний союз/кредит» на виконання умов мирової угоди укладено договір оренди землі. Відповідно до умов зазначеного договору Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2944га згідно рішення Горлівської міської ради від 24.06.2010р. №V/67-26, яка знаходиться за адресою: вул.. Мініна і Пожарського, 9б, Центрально-Міський район, м. Горлівка.

На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: капітальні забудови (будівлі Г-1, Д-1), споруди (навіс В, ємкості).

Договір укладено строком на п'ять років(п.8 договору).

Відповідно до п.15 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування автозаправної станції з авто мийкою.

В серпні 2010р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі №217 орендованої земельної ділянки.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів (ст.328 ЦК України).

          Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

          Згідно ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самостійно збудоване на ній, якщо це не порушує право інших осіб.

           Статтею 3 Закону України „Про планування і забудову територій” передбачено, що планування територій  здійснюється   на   загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.

           Планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на   праві   власності  чи  праві  користування,  здійснюється  їх власниками  чи  користувачами   у   встановленому   законодавством порядку.

           Відповідно до ст.23 Закону планування окремої  земельної  ділянки,  будівництво  на  ній будинків і споруд  власниками  або  користувачами  здійснюється  з урахуванням  інтересів  інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

          При розгляді справи було встановлено, що право власності на спірний об'єкт не оспорюється третіми особами, відповідач позов визнав і не заперечує проти визнання права власності на спірні об'єкти за позивачем, що є підставою для задоволення позовних вимог. Суд також враховує ту обставину, що спірні об'єкти знаходяться  в межах земельної ділянки, яка була надані позивачу в користування на умовах оренди відповідно до договору оренди від 12.07.2010р.

Крім того, згідно технічного висновку наданого Приватним підприємством „КАНОН”, вбачається, що технічний стан об'єкту слід визнати, як придатний до подальшої експлуатації на підставі аналізу стану об'єкту та дотримання „Нормативних документів з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації” і відповідає будівельним нормам та правилам.

          Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

           Судові витрати у справі покладаються на позивача, оскільки з його вини виник спір.

          Керуючись ст. 328, 376 Цивільного кодексу України, ст. 33, 43, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд:

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Виробничо –комерційна фірма „Паливний союз/кредит” м. Горлівка до відповідача: Горлівської міської ради м. Горлівка про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, який розташовано за адресою:  м. Горлівка,    вул. Мініна і Пожарського, 9б, та складається з будинку операторної Г-І площею 69,6кв.м., навіс В, Е, споруд № І, ІІ,ІІІ, IV,V,VI,VII,VIII,IX,X,XI, огорожі № 1 – задовольнити.

Визнати за Приватним підприємством „Виробничо – комерційна фірма „Паливний союз/кредит” (84637, Донецька область, м. Горлівка, вул. Капітана Остапенка, 46/51; ЄДРПОУ 23343398) право власності на об'єкт нерухомого майна, який розташовано за адресою: м. Горлівка, вул. Мініна і Пожарського, 9б, та складається з будинку операторної Г-І площею 69,6кв.м., навіс В,Е, споруд № І, ІІ,ІІІ, IV,V,VI,VII,VIII,IX,X,XI, огорожі  № 1.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                               Ушенко Л.В.                               

Повний текст рішення складено та підписано 27 грудня 2010р.