Рішення

від 23.12.2010 по справі 41/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/268

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.12.10 р.                                                                                    Справа № 41/268                               

Суддя господарського суду Донецької області                                 Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державної екологічної інспекції Азовського моря, м. Маріуполь

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь

про стягнення 1567778,49 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в акваторію Азовського моря по промвипуску № 9

за участю Маріупольського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Маріуполь

При участі представників:

від позивача: Костромітіна С.В.- довіреність від 03.09.10 №04/02-1881/10

                    Скоч Г.О. – довіреність від 22.12.10 №04/02-2620/10

від відповідача: Данилова С.О. – довіреність від 30.12.2009 №09-18/1648

в засіданні брали участь: прокурор Васікова А.О. – посвідчення 3679

в судовому засіданні оголошувалась перерва

з 21.12.2010 року до 11:45 23.12.2010 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державна екологічна інспекція Азовського моря, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” про стягнення 1567778,49 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в акваторію Азовського моря по промвипуску № 9

Листом від 20.12.2010 року № 1184вих-10 Маріупольський міжрайонний природоохоронний прокурор повідомив суд про свій вступ у справу № 41/268.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в результаті перевірки додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства з охорони та раціонального використання водних ресурсів виявлені порушення відповідачем водного законодавства України, а саме, в процесі перевірки виявлено, що в 2010 році в період з 24 години 30.07.2010 року по 24 годину 31.08.2010 року в порушення вимог ст.51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та ст.ст. 44, 70 Водного кодексу України відповідачем здійснювались наднормативні скиди а акваторію Азовського моря промислових стоків з концентрацією забруднюючих речовин, що перевищує встановлені норми, що призвело до забруднення Азовського моря, при цьому, максимальне перевищення норм забруднюючих речовин у скиді стічних вод склало по промвипуску № 9.

Позивачем зазначено, що відповідно до розрахунку, проведеного згідно з „Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783, шкода, заподіяна державі, склала 1567778,49 грн.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що, зважаючи на відсутність наказу, направлення на проведення перевірки та оформленого у встановленому законодавством порядку акту перевірки свідчить про те, що перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства за період з 30.07.2010 року по 31.08.2010 року здійснена з порушенням норм Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464. Відповідач стверджує, що наданий позивачем протокол № 39 від 14.09.2010 року не може прийматись до уваги, оскільки складання таких протоколів не передбачено діючим законодавством, та, таким чином, позивачем не надано суду належних доказів порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Відповідач також посилається на те, що позивачем не було надано доказів проходження атестації лабораторій, результати яких використовувались при визначенні розміру збитків, на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, а також не надано документів, які б підтверджували проходження перевірки та атестації засобів вимірювальної техніки та додаткового обладнання, які використовувались при відборі проб.

Відповідач також стверджує, що позивачем невірно визначено масу наднормативного скиду забруднюючих речовин у період з 30.07.2010 року по 31.08.2010 року, у зв'язку з чим невірно визначено розмір збитків. Відповідачем надано суду контррозрахунок збитків, згідно з яким загальна сума шкоди склала 1441024,62 грн.

Відповідачем заявлено до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Клопотання вмотивовано тим, що рішення у справі може вплинути на права чи обов'язки Міністерства, оскільки його наказом затверджено Методику  розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів та Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Позивачем, з урахуванням наданого відповідачем відзиву, додатково пояснено суду, що норми  Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” не застосовуються при здійсненні відбору проб вод, викидів, ґрунтів; також при проведенні такого відбору не надаються переліки питань, не складається акт перевірки, припис, розпорядження тощо, а діяльність органів державного нагляду, пов'язана зі збором інформації про масові явища і процеси, якими є інформація про наднормативні скиди, не вважається заходами державного нагляду (контролю). Позивачем пояснено, що у межах своєї компетенції Державна екологічна інспекція Азовського моря, відповідно до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Положення про Інспекцію, здійснює контроль за додержанням затверджених нормативів скидів забруднюючих речовин в акваторію Азовського моря, р. Кальміус, проводить державний моніторинг в районі водокористування відповідача; відбір проб стічних вод не відноситься до перевірки, при такому відборі на комбінаті контролюється додержання нормативів гранично допустимих скидів.

Позивачем пояснено, що наданий відповідачем контррозрахунок збитків не заслуговує на увагу, оскільки середня фактична концентрація забруднюючих речовин, яка використовувалась відповідачем, не відповідає даним результатів аналізів двох лабораторій – позивача та відповідача, та такі дані фактично занижені, виконані невірно.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

17.06.2008 року відповідачу видано дозвіл на спеціальне водокористування № Укр-Дон-3632 строком дії до 01.07.2011 року.

Наведеним дозволом відповідачу затверджено, зокрема, гранично допустимі скиди та гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин по випуску № 9 до водного об'єкту – Азовське море.

Так, затверджені гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин, склали, зокрема: по завислим речовинам – 20,0 мг/л, БПК5 – 2,25 мг/л, хлоридам – 2600 мг/л, азоту амонійному – 0,93 мг/л, нитритам – 0,12 мг/л, залізу – 0,21 мг/л, міді – 0,007 мг/л; нафтопродуктам – 0,1 мг/л; затверджені гранично допустимі скиди (ГДС) забруднюючих речовин, склали, зокрема: по завислим речовинам – 616438 г/год, БПК5 – 69349 г/год, хлоридам – 80136940 г/год, азоту амонійному – 28664 г/год, нитритам – 3699 г/год, залізу – 6473 г/год, міді – 215 г/год, нафтопродуктам – 3082 г/год.

Представниками відділу аналітичного екологічного контролю джерел забруднення та моніторингу Державної екологічної інспекції Азовського моря в присутності уповноваженого представника відповідача 30.07.2010 року, 20.08.2010 року та 31.08.2010 року виконано відбір проб зворотніх вод відповідача та поверхневих вод Азовського моря, про що складено акти відбору проб вод від 30.07.2010 року № 77, 20.08.2010 року № 88 та 31.08.2010 року № 90.

Шляхом відбору разових проб на водовипусках ВАТ МК „Азовсталь” з 30.07.2010 року по 31.08.2010 року отримані дані аналізів відділу екологічного, аналітичного контролю джерел забруднення і моніторингу Державної екологічної Інспекції Азовського моря та лабораторії ВАТ „МК „Азовсталь”.

За усередненими даними відділу екологічного, аналітичного контролю джерел забруднення і моніторингу Державної екологічної інспекції Азовського моря та лабораторії ВАТ „МК „Азовсталь” максимальне перевищення норм забруднюючих речовин у скиді стічних вод склало по промвипуску № 9. Середнє значення вмісту міді у відібраних пробах становить 0,0147 мг/л; середнє значення вмісту завислих речовин у відібраних пробах становить 31,17 мг/л; середнє значення вмісту азоту амонійному у відібраних пробах становить 2,17 мг/л; середнє значення вмісту нітритів у відібраних пробах становить 0,32 мг/л; середнє значення вмісту БПК5 у відібраних пробах становить 3,12 мг/л; середнє значення вмісту хлоридів у відібраних пробах становить 4071,07 мг/л; середнє значення вмісту залізу у відібраних пробах становить 0,79 мг/л., середнє значення вмісту нафтопродуктів у відібраних пробах становить 0,11 мг/л.

Як вбачається з протоколу № 39, складеному 14.09.2010 року Державною екологічною інспекцією Азовського моря, Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря виявлено порушення, вчинене відповідачем та яке полягає у тому, що в період з 24 години 30.07.2010 року по 24 годину 31.08.2010 року ВАТ „МК „Азовсталь” скинуті в акваторію Азовського моря промислові стоки з концентрацією забруднюючих речовин, яка перевищує встановлені норми.

У наведеному протоколі зафіксовано, що за усередненими даними аналітичного відділу Держекоінспекції Азовського моря та лабораторії ВАТ „МК „Азовсталь” максимальне перевищення норм забруднюючих речовин у скиді стічних вод склало по промвипуску № 9: завислі речовини - у 1,56 рази; азот амонійний - у 2,33 рази; нітрити - у 2,67 рази; БПК5 - у 1,39 рази; нафтопродукти – у 1,57 рази, хлориди - у 1,57 рази; залізо - у 3,76 рази; мідь - у 2,10 рази.

Згідно з „Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 (надалі - Методика), головним спеціалістом відділу держаного контролю атмосферного повітря, земельних, водних ресурсів та поводження з відходами здійснено розрахунок збитку, заподіяного природному середовищу Азовського моря в результаті скиду стічних вод з промвипуску № 9 ВАТ „МК „Азовсталь” за період з 24 години 30.07.2010 року по 24 годину 31.08.2010 року, відповідно до якого загальний розмір шкоди склав 1567778,49 грн.

Як вбачається з розрахунку, при розрахунку застосована формула 16 Методики.

Наведена формула визначена пунктом 7.2. Методики, яким визначений порядок та методологія проведення розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (морські води) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС.

Тобто, за наведеною методологією, необхідною умовою визначення суми збитків є встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду.

Пунктом 1.7. Методики визначені поняття граничнодопустимої концентрації речовин у воді та граничнодопустимого скиду.

Так, наведеним пунктом визначено, що граничнодопустима концентрація (ГДК) речовин у воді – це встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається не придатною для конкретних цілей водокористування; граничнодопустимий скид (ГДС) - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю часу.

Тобто, граничнодопустима концентрація (ГДК) речовин у воді та граничнодопустимий скид (ГДС) є зовсім різними, не пов'язаними між собою величинами. Граничнодопустимий скид є швидкістю скидання забруднюючих речовин у воду, який вимірюється у грамах за годину, граничнодопустима концентрація речовин у воді, у свою чергу, вимірюється міліграмами забруднюючих речовин на кубічні метри. Тобто, такі величини визначаються різними одиницями виміру, які неможливо ототожнювати, та, як наслідок, будь-яким чином перераховувати одну величину в іншу.

Таки чином, лише встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду обумовлює правомірність застосування положень пункту 7.2. Методики та формули 16.

В іншому випадку відсутні підстави для застосування цієї методології взагалі та, зокрема, пункту 7.2. та формули 16.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних відділу екологічного, аналітичного контролю джерел забруднення і моніторингу Державної екологічної інспекції Азовського моря та лабораторії ВАТ „МК „Азовсталь” щодо максимального перевищення норм забруднюючих речовин, які використовувались при проведенні розрахунку збитку, під час аналізу відібраних проб вод за актами відбору проб від 30.07.2010 року № 77, 20.08.2010 року № 88 та 31.08.2010 року № 90, взагалі не було встановлено факт перевищення нормативу гранично допустимого скиду (ГДС). Державною екологічною інспекцією Азовського моря взагалі не визначено показників фактичного скиду відповідачем забруднюючих речовин, який визначається в одиницях виміру маси забруднюючих речовин на одиницю часу, а встановлено лише перевищення гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин за контрольований період у мг/л, тобто, в одиницях виміру маси на одиницю об'єму.

Тобто, позивачем не встановлено необхідної умови для належного застосування відповідного положення Методики, що робить неприпустимим застосування Методики, як наслідок – визначення збитків.

Посилання позивача та прокурора на положення п. 2.2., 2.3. Методики, як на обґрунтування невстановлення перевищення саме гранично допустимого скиду, а застосування лише показників концентрації суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.2. Методики факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.

При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи (п. 2.3. Методики).

Пунктами 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3. Методики визначено, що вимірювання, відбір та аналіз проб вод здійснюються відповідно до нормативних документів. Розряд останньої цифри результату вимірювань та останньої значущої цифри похибки вимірювань повинні відповідати один одному. При порівнянні результатів вимірювань концентрацій забруднюючих речовин із відповідними установленими нормативами ГДС значення похибок вимірювання не враховуються.

Згідно п. 2.4. Методики з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів.

Якщо розрахунковий період не перевищує п'ять діб, проби води відбираються два рази: в момент виявлення порушення умов водокористування і в кінці розрахункового періоду (п. 2.5. Методики).

Як вбачається з наведених положень методики вони взагалі не містять обставин, які обумовлюють можливість застосування граничнодопустимої концентрації речовин у воді замість граничнодопустимого скиду.

Навпаки, методика визначає забрудненість водних об'єктів виключно через наднормативні скиди забруднюючих речовин, що підтверджується взагалі розділом II Методики, який регламентує саме забруднення наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами і, зокрема, п. 2.1., який визначає, які скиди вважаються саме наднормативними з перевищенням ГДС.

Так, наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту; скиди забруднюючих речовин внаслідок аварійного скиду зворотних вод; самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування.

На підставі викладеного, оскільки позивачем при розрахунку застосовувалися положення методики, які можливо застосовувати тільки у тих випадках, коли встановлено перевищення гранично допустимого скиду, та факт встановлення такого перевищення відсутній, суд робить висновок про те, що розрахунок збитків, заподіяних природному середовищу Азовського моря в результаті скиду стічних вод з промвипуску № 9 ВАТ „МК „Азовсталь” за період з 24 години 30.07.2010 року по 24 годину 31.08.2010 року, зроблено безпідставно.

Крім того, безпідставність застосування Державною екологічною інспекцією Азовського моря, при здійсненні наведеного розрахунку збитків, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, обумовлюється наступним.

Як зазначалось, відповідно до п. 2.2. Методики факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами суду пояснень, Державною екологічною інспекцією Азовського моря не було проведено документальну перевірку відповідача щодо дотримання ним вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої було б зроблено висновок про здійснення відповідачем порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів щодо здійснення наднормативних скидів забруднюючих речовин в акваторію Азовського моря. Позивачем, відповідно, не було складено акту перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, в якому були б зафіксовані порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, встановлені такою перевіркою.

Також, відповідно до п. 1.4. Методики, вона застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Враховуючи зазначені положення методики щодо обов'язкового підтвердження фактів порушень (у даному випадку – факту наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт) даними документальних перевірок, та взагалі даними, отриманими внаслідок державного контролю господарської діяльності, суд цілком погоджується з думкою відповідача про порушення позивачем законодавства, що визначає та врегульовує загальні засади державного контролю в Україні.

Так, відповідно ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, зокрема, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки.

Статтею 35 цього ж Закону визначено, що державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”  визначені правові й організаційні засади, принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, а також права, обов'язки і відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначено, що винятково законами встановлюється спосіб здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно ст. 1 цього Закону, спосіб здійснення державного нагляду (контролю) – це процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Така процедура визначена статтями 4-8 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, що містять загальні вимоги здійснення державного нагляду (контролю) і передбачають здійснення державного нагляду (контролю) шляхом проведення планових і позапланових заходів.

Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. (ст. 5 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.)

Частиною 1 статті 6 цього Закону визначено підстави для здійснення позапланових заходів. Частиною 3 наведеної статті передбачено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити відомості, визначені частиною 6 статті 7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначає „Порядок організації і проведення перевірок суб'єктів господарювання у відношенні дотримання вимог природоохоронного законодавства”, затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 (надалі - Порядок)

Пунктом 1.3. Порядку визначено, що він поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної екологічної інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції Азовського моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі - органи Мінприроди) та суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб).

Пунктами 2.2., 2.3. Порядку визначено, що для здійснення перевірки керівником відповідно органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки; на підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

За результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства (п. 4.13. Порядку).

Відповідно до п. 1.4. акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання;

Один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Мін природи (п. 4.21. Порядку).

Як зазначалось та як встановлено судом, Державною екологічною інспекцією Азовського моря не було складено акту перевірки, в якому було б зафіксовано проведення планової або позапланової перевірки відповідача, та виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Наведене свідчить про недотримання позивачем Порядку організації і проведення перевірок суб'єктів господарювання у відношенні дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464, що виключає наявність підстав для застосування, при визначенні розмірів відшкодування збитків, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, так як, наслідок, дозволяє зробити висновок про безпідставність проведення позивачем розрахунку збитку, заподіяного природному середовищу Азовського моря в результаті скиду стічних вод з промвипуску № 9 ВАТ „МК „Азовсталь”.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки факт перевищення відповідачем встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин є таким, що не встановлений, у суду відсутні підстави вважати наявним факт порушення з боку відповідача статті 44 Водного кодексу України.

З огляду на викладене позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Як зазначалось, відповідачем заявлено до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Таке клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем ніяким чином не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що рішення з наведеного спору може вплинути на права або обов'язки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20, 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 1, 4 - 8 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” ст.ст. 44 Водного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції Азовського моря до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” про стягнення 1567778,49 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в акваторію Азовського моря по промвипуску № 9 – відмовити.

Суддя                                                               Гончаров С.А.                               

В судовому засіданні 23.12.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане 24.12.2010р