Рішення

від 17.12.2010 по справі 12/503в

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/503в

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.12.10 р.                                                                                    Справа № 12/503в                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого судді  Мартюхіної Н.О., суддів Риженко Т.М., Кододової О.В.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О., розглянувши матеріали справи  

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”,                м. Костянтинівка  

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „Кристал-94”, м. Донецьк

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору: Акціонерний банк „Експрес-Банк”,              м. Донецьк  

про визнання права власності позивача на стекло варенні печі № 1, 2, 3 за мінусом остаточної вартості, визначеної експертом  

За участю

представників сторін

від позивача:      Корнієнко Р.І. – за довір.

від відповідача:   Вороніна Є.О.  – за довір.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Ставратій О.А. – за довір.   

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Кристал”,                                                м. Костянтинівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, м. Донецьк про  визнання права власності позивача на стекло варенні печі № 1, 2, 3 за мінусом остаточної вартості, визначеної експертом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2002р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Кристал” до Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання права власності та визнання за ним здійснення з дозволу орендодавця невід'ємних поліпшень орендованого майна задоволено повністю.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Кристал” здійснення з дозволу орендодавця невід'ємних поліпшень орендованого майна за рахунок власних коштів: скловарених печей № 1, 2, 3 на суму 5165502,01грн., та  обладнання до них на суму 4645007,64грн., які входять до цілісного майнового комплексу орендований Товариством з обмеженою відповідальністю „Кристал” за договором оренди від 10.10.2000р. № 665.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.05.2006р. у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області про перегляд рішення по справі за нововиявленими обставити відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2006р. рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2002р. у справі за № 12/503в скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Позивач неодноразово уточнював та змінював позовні вимоги.

Під час нового розгляду справи позивач надав останні уточнення позовних вимог від 12.06.2007р., де просить визнати право власності на здійсненні поліпшення цілісного майнового комплексу “Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників” в загальній сумі 9810509,65 грн., з як якої 5165502,01 грн. позивач вважає сумою невід'ємними поліпшеннями, оскільки витрачені на ремонтні роботи, а суму в розмірі 4645007,64 грн. –сумою від'ємних поліпшень, оскільки складається із придбаного позивачем обладнання. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на виконання ремонтних робіт за згодою Фонду, оскільки такі роботи були необхідні для фактичного виробничого функціонування скловарених печей.  

          У зв'язку з чим, з метою виконання умов договору, а саме п. 5.5., позивач листом № 65/8 від 18.04.2001р. звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області з проханням на надання згоди на проведення “Холодного ремонту”, тобто з повною зупинкою скловареного виробництва.

          Листом № 06-4243 від 01.06.2001р. відповідач надав згоду на проведення холодного ремонту, при цьому повідомив, про відмову в компенсації витрачених на ремонт коштів у разі припинення або розірвання договору оренди по ініціативі чи з вини орендаря.

          Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх майнових та немайнових прав та інтересів.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказує, що компенсація орендарю витрат пов'язаних зі здійсненими поліпшенями настає лише у разі дотримання їм умов чинного законодавства з питань оренди, виконання належним чином зобов'язань за договором, та основною вимогою для компенсації витрат пов'язаних з проведенням поліпшень була приватизація об'єкту оренди позивачем. Проте, такі вимоги орендарем не виконані, договір є розірваним з 06.10.2005р., у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

17.04.2007р. відповідач надав додатковий відзив на позовну заяву, де провадження у справі просить припинити.    

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.06.2007р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство „Кристал-94”.

Третя особа 1 проти задоволення позову заперечує, у пояснення на позовну заяву зазначає, що оскільки договорі № 665 від 10.10.2000р. розірваний з вини орендаря, то сума затрат пов'язаних з реконструкцією не підлягає компенсації.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 09.10.2007р. процесуальний строк розгляду справи було продовжено.    

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 30.10.2007р. у зв'язку з відпусткою судді Морщагіної Н.С. справу № 12/503в передано на розгляд колегії суддів у складі : головуючого Мартюхіної Н.О., суддів Новикової Р.Г.                       та Підченко Ю.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.01.2008р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі комплексної судової економічної та будівельної експертизи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 31.03.2009р. у зв'язку з відпусткою судді Новікової Р.Г. були внесені зміни у склад колегії, а саме: замінено суддю Новикову Р.Г. на суддю Попкова Д.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.03.2009р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.04.2009р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням з призначенням у справі комплексної судової економічної та будівельної експертизи.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 09.08.2010р. змінено склад судової колегії, суддю Підченко Ю.О. на суддю Кододову О.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25.08.2010р. змінено склад судової колегії суддю Попкова Д.О. на суддю Риженко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 30.09.2010р. змінено склад судової колегії суддю Кододову О.В. на суддю Сковородіну О.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.09.2010р. провадження у справі поновлено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерний банк „Експрес-Банк” в особі Донецької філії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 28.10.2010р. змінено склад судової колегії суддю Сковородіну О.М. на суддю Кододову О.В.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

10.10.2000р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” (орендар) був укладений договір оренди №665.

За умовами вказаного договору орендодавець зобов'язався надати, а орендар –прийняти у строкове платне користування державне майно –цілісний майновий комплекс (далі ЦМК), розташований за адресою: 85114, м. Костянтинівка, вул. Шмідта,3, Донецька область загальною оціночною вартістю 25480417,53 грн. станом на 01.09.2000 року.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування ЦМК з моменту підписання Договору та підписання акту приймання-передачі ЦМК.

10.10.2000р. за актом приймання-передачі орендодавець передав орендне підприємство “Костянтинівський завод скловиробів” ЦМК, а орендар прийняв зазначений майновий об'єкт.  

Розділом 4 „Використання амортизаційних відрахувань” встановлено, що амортизаційні відрахування на орендне майно залишаються в розпорядженні Орендаря і використовуються на повне відновлення орендних основних фондів. Поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю Орендодавця.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що Орендар зобов'язується своєчасно проводити капітальний і поточний ремонт орендованих основних фондів за згодою. Орендодавця.

Згідно до п. 6. договору Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни в склад орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне оснащення, що забезпечить підвищення його вартості.

Відповідно до п. 10.5. договору у випадку розірвання договору, покращення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за дозволом орендодавця визнаються власністю орендаря.

Строк дії Договору визначений сторонами на п'ять років, згідно пункту 10.1 Договору –з 10.10.2000 року до 10.10.2005 року.

02.08.2004р. між сторонами було підписано додатковою угодою до Договору від 02.08.2004 року №1/04, згідно якої п. 10.1. розділу 10 викладено в наступній редакції: “Чинний договір діє з 10.10.2000 року по 10.10.2010 року”.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на виконання за власні кошти ремонтних робіт за згодою Фонду, оскільки такі роботи були необхідні для фактичного виробничого функціонування скловарених печей.  

          У зв'язку з чим, з метою виконання умов договору, а саме п. 5.5., позивач листом                  № 65/8 від 18.04.2001р. звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області з проханням на надання згоди на проведення “Холодного ремонту”, тобто з повною зупинкою скловареного виробництва.

          Листом № 06-4243 від 01.06.2001р. відповідач надав згоду на проведення холодного ремонту, при цьому повідомив, про відмову в компенсації витрачених на ремонт коштів у разі припинення або розірвання договору оренди по ініціативі чи з вини орендаря.

          Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх майнових та немайнових прав та інтересів.

Під час первинного розгляду справи судом було призначено експертизу. Відповідно до висновку експерту № 15/05-0 залишкова вартість печі № 1 складає 58079грн., залишкова вартість печі № 2 складає 65807грн., залишкова вартість печі № 3 складає 60763грн. Витрати понесені ТОВ “Кристал” на ремонт скловарених печей № 1,2,3 складають 5 165502,01грн.

Приписами ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (редакція якої були чинна на час спірних правовідносин) встановлено, що  у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.04.2009р. у справі було призначено комплексну судову економічну та будівельну експертизу на вирішення якої поставленні наступні питання:

1. Яка загальна вартість зроблених позивачем поліпшень на орендованих склроварених печах № 1,2,3 і склоформувальному обладнанні?

2. Чи підтверджується первинними документами та бухгалтерськими регістрами вартість зроблених позивачем поліпшень на орендованих склроварених печах № 1,2,3 і склоформувальному обладнанні?

3. Встановити вартість скловарних печей № 1,2,3 і скло формувального обладнання до проведення позивачем поліпшень?

4. Яка вартість невід'ємних поліпшень, зроблених позивачем на скловарних печах № 1,2,3 і скло формувальному обладнанні?

5. Яка вартість від'ємних поліпшень, зроблених позивачем на скловарних печах № 1,2,3 і скло формувальному обладнанні?

6. Які поліпшення були зроблені позивачем на орендованих склроварених печах № 1,2,3 і склоформувальному обладнанні, які входять до цілісного майнового комплексу “Костянтинівський завод скловиробництва ім. 13 розстріляних робітників”, який знаходиться за адресою: Донецька області, м. Костянтинівна, вул. Шмідта, 3?

7. Які із зроблених позивачем поліпшень на орендованих склроварених печах № 1,2,3 і склоформувальному обладнанні підлягають віднесенню до від'ємних, а які до невід'ємних?

8. Які поліпшення можуть бути відокремлені, відмежовані, зняті без втрати виробничого функціонування та призначення скловарених печей № 1,2,3 і склоформувального обладнання, а які не можуть бути відокремлені?

9. Без яких відокремлених поліпшень, скловарені печі та скло формувальне обладнання не може функціонувати за призначенням?

10. Чи можливе функціонування скловарених печей № 1,2,3 і скло формувального обладнання без проведених позивачем поліпшень?  

Висновком комплексної судової будівельної та економічної експертизи № 2253/33-5889/24-6893/25 від 17.05.2010р. встановлено:

По будівельному дослідженню:

1. На орендованих скловарених печах № 1, 2, 3 проведена заміна зношених конструктивних елементів, без яких не можлива експлуатація.

На скло формуючих автоматах проведений капітальний ремонт.

2. Всі зроблені позивачем поліпшення на орендованих печах, скло формуючих та технологічних лініях, підлягають віднесенню до невід'ємних поліпшень ДСТУ 101117.1,2 (2001) 2003р.р.

3. Всі поліпшення не можуть бути зняті без втрати виробничого функціонування.

4. Відокремлених поліпшень немає.

5. Функціонування скловарених печей № 1, 2, 3 та склоформуючого обладнання без проведення позивачем поліпшень не можливе (порушення ДСТУ (ГОСТ) 10117.1,2-(2001) 2003 рр., яке карається законом).

По економічному дослідженню:

1. Загальна вартість зроблених позивачем поліпшень на орендованих скловарених печах № 1, 2, 3 і скловареному обладанні складає 5165502,01грн.

2. Загальна вартість зроблених позивачем поліпшень на орендованих скловарених печах № 1, 2, 3 і склоформувальному обладнанні підтверджується наданими на дослідження первинними документами в сумі 5165502,01грн.

Оскільки на дослідження не надані бухгалтерські регістри, необхідні для дачі висновку в другій частині даного питання, поставлених судом перед експертами, то експертами не надається можливим підтвердити бухгалтерськими регістрами вартість зроблених позивачем поліпшень на орендованих скловарених печах № 1, 2, 3 і скловареному обладнанні.   

3. Згідно „Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень” та п. 2.1.3. „Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень”, затверджених наказом Мін'юсту України від 08.10.08р. № 53/5 із змінами та доповненнями, питання у вказаному формулюванні не відноситься до компетенції експертів-економістів та містить неточності, тому не надається можливим встановити вартість скловарених печей № 1, 2, 3 і склоформувального обладнання до проведення позивачем поліпшень.

4. З урахуванням наданого висновку експертів будівельників, вартість невід'ємних поліпшень, зроблених позивачем на скловарених печах № 1, 2, 3 і склоформувальному обладанні складає 5165502,01грн.

5. З урахуванням надано висновку експертів будівельників, вартість від'ємних поліпшень зроблених позивачем на скловарених печах № 1, 2, 3 і склоформувальному обладнанні складає 0,00грн.

 Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.  

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно із ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта  повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Як встановлено судом, висновок комплексної судової будівельної та економічної експертизи за своїм змістом відповідає вимогам, передбаченим ст.42 Господарського процесуального кодексу України та приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Тобто, висновком комплексної судової будівельної та економічної експертизи встановлено, що всі зроблені позивачем поліпшення на орендованих скловарених печах, склофомуючих автоматах та технологічних лініях, є невід'ємними поліпшеннями, відокремлення поліпшень немає, вартість невід'ємних поліпшень зроблених позивачем складає 5165502,01грн. та відповідно від'ємних поліпшень 0,00грн.

Проте виходячи з приписів ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на яку позивач посилається як на правову підставу заявлених позовних вимог, останньою регулюється зокрема припинення або розірвання договору оренди.

Тобто, насідки передбачені ч. 2 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді компенсації орендодавцем вартості поліпшення майна, які   неможливо відокремити  від  майна  без  заподіяння  йому шкоди застосовуються тільки у випадку припинення або розірвання договору оренду.

Відповідно до п. 10.5. договору у випадку розірвання договору, покращення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за дозволом орендодавця визнаються власністю орендаря.

З урахуванням висновків експертизи, судом встановлено, що вартість поліпшень майна, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, зроблені позивачем на суму 5165502,01грн. та відповідно підлягають відшкодуванню відповідачем в наступному.

Як встановлено судом вище, 02.08.2004р. між сторонами було підписано додаткову угоду до Договору від 02.08.2004 року №1/04, згідно якої п. 10.1. розділу 10 викладено в наступній редакції: “Чинний договір діє з 10.10.2000 року по 10.10.2010 року”.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем позивач у вересні 2010р. звернувся до відповідача з листом та проектом Додаткової угоди до договору оренди № 665, яким запропонував внести зімни до діючого договору оренди шляхом зміни редакції договору в частині строку його дії.      

Однак, як видно з доданих до матеріалів справи документів відповідач в добровільному порядку відмовився внести зімни до договору оренду, що стало підставою для звернення до господарського суду Донецької області з позовом про спонукання укласти додаткову угоду до договору оренди № 665 від 10.10.2000р., ухвалою господарського суду Донецької області від 08.10.2010р. по справі № 40/252пд вказана позовна заява прийнята до розгляду.

Відповідно до даних системи „Діловодство господарських судів” станом на час розгляду справи рішення по справі № 40/252пд не винесено.

Згідно до п. 2.4. договору майно вважається поверненим Орендодавцю з часу підписання сторонами прийому-передачі.

Проте, сторонами всупереч вимогам ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів повернення майна з оренди не надано, тобто за висновками суду на час розгляду справи позивач фактично користується орендованим майном, здійснюючи господарську діяльність, тобто не припинив та не розірвав орендні правовідносини.

Тобто, з врахуванням вимог ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 10.5. договору, відсутності доказів повернення спірного майна Орендодавцю та фактичне користування позивачем орендним майном на час розгляду справи, а також наявності господарської справи про продовження строку дії договору оренди № 665 від 10.10.200р., за висновками судової колегії у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити з огляду на не доведення фактів припинення або розірвання договору оренди № 665 від 10.10.2000р. та як наслідок відсутність підстав для визнання права на спірне майно.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначеною статтею визначені способи такого захисту.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана стаття визначає й способи захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом даної статті під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні ст. 15 Цивільного кодексу України, невизнання права – це дії учасника цивільного правовідношення, який несе юридичний обов'язок перед уповноваженою особою, які спрямовані на заперечення в цілому або у певній частині суб'єктивного права іншого учасника цивільного правовідношення, внаслідок якого уповноважена особа позбавлена можливості реалізувати своє право.

За змістом зазначеної норми, оспорювання права – це такий стан цивільного правовідношення, при якому між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб'єктивного права у сторін, а також приналежності такого права певній особі. При цьому, оспорене право ще не порушене, але виникає невизначеність у праві, зумовлена поведінкою другої сторони стосовно уповноваженого.

Інтересом, який охороняється законом, є не заборонене законом і таке, що не суперечить загальним засадам цивільно-правового регулювання прагнення особи щодо ефективної реалізації своїх повноважень, які не визначені як суб'єктивні права.

Тобто, виходячи з наведено, за висновками колегії суддів у позивача не виникло порушено права, позивачем не доведено що його право порушено, з огляду на відсутність доказів розірвання або припинення дії договору та фактичне користування орендним майном на час розгляду справи. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що його право не визначається або порушується на час розгляду справи.     

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 66, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, колегія господарського суду

                                                   В И Р І Ш И Л А:

 У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” м. Костянтинівка до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство “Кристал-94” м. Донецьк за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору Акціонерного банку „Експрес-Банк” м. Донецьк про визнання право власності на здійсненні поліпшення цілісного майнового комплексу “Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників” в загальній сумі 9810509,65 грн. – відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Суддя                                                               Мартюхіна Н.О.