Постанова

від 17.01.2008 по справі ас4/343-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  

СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.08

          Справа №АС4/343-07.

За

позовом           Конотопської

міжрайонної державної податкової інспекції         

до

відповідачів:           1. Приватного

підприємця ОСОБА_1, м.Конотоп

                              2. Приватного

підприємства «Фомансе», м.Попасна Луганської області

про

визнання недійсним правочину та 

господарського зобов'язання

Суддя   МОЇСЕЄНКО В.М.

За

участю представників сторін:

від

позивача          Бібік В.А.

від  відповідачів  

1. ОСОБА_2.

                              2. не з'явився

Суть

спору:  позивач просить  визнати недійсним правочин між Приватним

підприємцем ОСОБА_1та Приватним підприємством «Фомансе», визнати недійсним

господарське зобов'язання по податковій накладній №32 від 29.03.2006р. на

загальну суму 69661,54 грн., в т.ч. ПДВ 11610,26 грн., яке виникло на виконання

усної угоди між Приватним підприємцем ОСОБА_1та Приватним підприємством

«Фомансе», а також застосувати наслідки, передбачені ст.208 Господарського

кодексу України.

Ухвалою

Харківського апеляційного адміністративного суду України від 24.10.2007р. по

справі № АС4/343-07 апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної

податкової інспекції у Сумській області задоволено, а ухвалу господарського

суду Сумської області від 07.08.2007р. скасовано, справу № АС4/343-07 повернуто

до господарського суду Сумської області для розгляду по суті.

Другий

відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду його представник не

з'явився.

Перший

відповідач подав заперечення проти позову, 

в якому зазначає , що інформація 

ДПІ Попаснянського району Луганської області згідно з якою приватне  підприємство «Фомансе»  з початку своєї  діяльності не подавало звітності, у зв'язку з

цим  рішенням Попаснянського районного

суду 29.09.2006р. у справі № 2-968/0 було визнано недійсним статут ПП «Фомансе»

та Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 24.11.2004р. з моменту

державної реєстрації, а також скасовано свідоцтво про реєстрацію платника

податку на додану вартість ПП «Фомансе» 

, що стала підставою для звернення 

позивача з позовом до суду не може бути підставою для визнання спірного

договору таким, що укладений з  метою , суперечною

інтересам держави, так як зазначена постанова винесена судом 29.09.2006р.,

тобто через шість місяців після укладення та виконання договору, відповідно до

ч.5 ст.110 ЦК України та ч.7 ст.59 ГК України 

юридична особа- суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня

внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а ПП

«Фомансе»  продовжувало мати статус

юридичної особи, аж до винесення судового рішення 23.03.2007р. , а тому в

даному випадку відсутні підстави господарсько-правової відповідальності,

оскільки відсутній склад господарського правопорушення.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив

наступне.

Позивач

в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при здійсненні посадовими

особами Конотопської МДПІ  документальної

перевірки  першого  відповідача - ОСОБА_1 були встановлені  фінансово-господарські відносини з  Приватним підприємство «Фомансе», яке було

зареєстроване державним реєстратором Попаснянської районної державної

адміністрації 24.11.2004р. і знаходилось на обліку в ДПІ у Попаснянському

районі з 26.11.2004р.  Між першим та

другим відповідачами  була укладена усна

угода, на виконання якої першим відповідачем було придбано у другого

відповідача борошно, про що свідчить податкова накладна № 32 від 29.03.2006р.

на загальну суму 69661,54 грн., в т.ч. ПДВ 11610, 26 грн.

Однак,

як зазначає позивач відповідно до рішення Попаснянського  районного суду Луганської області від

29.09.2006 року визнано недійсним статут приватного підприємства «Фомансе» та

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1з моменту

державної реєстрації, тобто з 24.11.2004 року, також скасовано свідоцтво

платника податку на додану вартість № НОМЕР_2 з дати його видачі, тобто з 14.12.2004р.

Як

зазначає позивач, в судовому засіданні було встановлено , що ОСОБА_3. , за

заявою якого було прийняте вищезазначене рішення, погодився зареєструвати дане

підприємство на себе за певних умов, але 

за весь час він, як засновник ніякої діяльності не здійснював, звітних

документів не підписував, так як установчими документами заволодів інший

громадянин ще в 2004році, і як використовувалися установчі документи

підприємства ОСОБА_3. невідомо.

Також

позивач зазначає, що вищезазначені угоди були укладені з метою завідомо

суперечною інтересам держави та суспільства, а саме з метою приховування

підприємницької діяльності від оподаткування, так як реєстрація другого

відповідача була здійснена на підставну особу, тому на думку позивача , всі

угоди укладені даним підприємством за весь період його існування з іншими

суб'єктами  підприємницької діяльності

повинні бути визнані недійсними, а за змістом ст.208 Господарського кодексу

України , якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за

наявності наміру в обох сторін- у разі 

виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням

суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання

однією з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також

все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із

сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане

останньою або належне їх на відшкодування виконаного стягується за рішенням

суду в доход держави.

З

даними  твердженнями позивача суд не може

погодитися з наступних підстав.

Рішенням

Попаснянського районного  суду  від 29.09.2006р. по справі № 2-968/06 , яким

визнані недійсними установчі документи 

другого відповідача, не встановлений факт укладення спірної угоди з

метою суперечною інтересам держави та суспільства , районним судом встановлений

факт державної реєстрації другого відповідача з порушенням закону, який полягає

в тому. що згідно установчих документів, засновником та директором ПП «Фомансе»

значиться ОСОБА_3., який є відповідальною особою за його діяльність, але

рішенням Попаснянського районного суду встановлено , що ОСОБА_3. ніякого відношення

до ПП «Фомансе» не має, відомостями  про

здійснення будь-якої діяльності вказаного підприємства не володіє, тому

державна реєстрація другого відповідача була здійснена на підставі завідомо

неправдивих даних.

Саме

по собі визнання в судовому порядку  недійсними

установчих документів ПП «Фомансе» , його статуту та свідоцтва про державну

реєстрацію не є підставою для визнання спірної угоди такою, що укладена з  метою, суперечною інтересам держави та

суспільства.

Відповідно

до ч.1 ст.18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного

реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і

можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено

відповідних змін.

Як

вбачається з матеріалів справи, ПП «Фомансе» , на момент укладення спірної

угоди , перебувало  в Єдиному державному

реєстрі , було зареєстроване та мало свідоцтво платника податку на додану

вартість.

Позивачем

не доведено, чи був умисел на досягнення суперечної інтересам держави та

суспільства мети у  обох сторін, чи у

однієї з сторін та в чому саме виражався даний умисел. Позивач також не довів

суду, яку саме протиправну  антидержавну

та анти суспільну мету мали відповідачі під час укладання оскаржуваної угоди,

чи обидва відповідачі мали цю мету, чи тільки один з них, в чому конкретно

виразився умисел відповідача ( чи одного відповідача) на досягнення суперечної

інтересам держави та суспільства мети.

Перший

відповідач зазначає, що наявність необхідних правовстановлюючих

документів,  довідки про реєстрацію цього

підприємства, як платника податку на додану вартість відповідають  усім вимогам чинного законодавства,  на час придбання товару та одержання вказаних

документів , другий відповідач знаходився у ЄДРПОУ та Реєстрі платників податку

на додану вартість.

Таким

чином, позивач не надав жодного доказу, що підтверджує у сторін  угоди наявність даного умислу. Саме ж по собі

визнання установчих документів одного з контрагентів недійсними не є

переконливим доказом якихось протизаконних намірів.

Згідно

ч.1 ст.208 Господарського кодексу України , 

санкції застосовуються за вчинення правочину з метою , яка завідомо

суперечить інтересам держави  і

суспільства.

Крім

того, ч.1 ст.208 Господарського кодексу України 

передбачено застосування санкцій лише 

за рішенням суду. Оскільки санкції, передбачені цією частиною є

конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення

правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є

цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що

відповідають визначенню ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, тому такі

санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлений ст..250

Господарського кодексу України.

Враховуючи

наведене, суд зазначає, що укладення між відповідачами спірної усної угоди

відбулося  в 2006 році, тому застосування

вищенаведених санкцій є також неправомірним. 

Таким

чином, суд дійшов висновку про відсутність обставин, з якими закон пов'язує

визнання господарського зобов'язання недійсним та настання відповідних

юридичних наслідків.

Позивач

при судовому розгляді справи не навів жодного доказу в спростування заперечень

відповідача, а відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах

про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи

вищевикладене, суд вважає позовні вимоги неправомірними, необґрунтованими і

такими, що не підлягають задоволенню.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного

позову про визнання недійсним господарського зобов'язання вчиненого між

Приватним підприємцем ОСОБА_1( АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) та Приватним

підприємством «Фомансе» ( Луганська обл., Попаснянський район, м.Попасна, вул..

Донецька, 1Б/60, код 33224907) по податковій накладній №32 від 29.03.2006р. на

загальну суму 69661,54 грн., в т.ч. ПДВ 11610,26 грн  - відмовити.

2.          Постанова суду набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає

законної сили після закінчення цього строку.

3.          Заява про апеляційне оскарження

постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви

про апеляційне оскарження.

4.          Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                

В.М. МОЇСЕЄНКО

В

судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний

текст постанови підписано 18.01.2008 року.