Постанова

від 04.01.2011 по справі 9/116-50

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/116-50

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.11                                                                                           Справа  № 9/116-50

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                                Кузя В.Л.

суддів                                                                                Юркевича М.В.

                                                                                Желік М.Б.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська інвестиційна група»за вих. № 20 від 26.11.2010 р.

на рішення Господарського суду Волинської області  від 15.11.2010 р.

у справі № 9/116-50

за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м. Луцьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська інвестиційна група», м. Луцьк

про стягнення 6 397 557,09 грн.  

за участю представників:          

від позивача           –Сидун О.С. - представник;

від відповідача           –не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.11.2010р. у справі № 9/116-50 (суддя Соломка Л.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Волинська інвестиційна група»на користь ПАТ «Західінкомбанк»6 399 927,75 грн. заборгованості за кредитним договором від 21.08.2007 р. № 2108/07-612, з них 600 000 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.10.2010 р. становить 4 746 000 грн. по непогашеному кредиту; 1 098 794,20 грн. по несплачених процентах по кредиту за період з березня 2009 року по вересень 2010 року; 80 533,55 грн. пені за прострочку повернення відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 60 000 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.10.2010 р. становить 474 600 грн. штраф за невиконання умов кредитного договору в розмірі 10 % від простроченої суми боргу, а також витрати по сплаті державного мита на суму 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 грн.  

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Волинська інвестиційна група» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2010 р. у справі № 9/116-50 скасувати.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції розглянув справу та виніс оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача, який був неналежними чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази вручення відповідачу ухвал суду від 12.10.2010 р., від 01.11.2010 р., що є порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 42, 43 ГПК України. Крім того, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки суд задоволив позов в частині стягнення пені з березня 2009 року по вересень 2010 року, що перевищує шестимісячний строк нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні навів свої доводи та міркування, просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.

Як вбачається з матеріалів справи, усі ухвали суду першої інстанції надсилались відповідачу на адресу –43000, Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 52/55. Факт перебування відповідача за вказаною адресою підтверджується витягом з ЄДРЮОФП за станом на 29.10.2010 р. (а.с. 35-37). Така ж адреса вказується і самим відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі.

Пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України №75 від 10.12.02р., передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові долучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та долучення до справи. Судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду справи.

Як вбачається з поштових конвертів та повідомлень про вручення поштових відправлень, а саме ухвал суду першої інстанції від 12.10.2010 р. та від 01.11.2010 р., останні були повернуті на адресу суду з відмітками «за даною адресою організація не перебуває», «за закінченням терміну зберігання»(а.с. 71,80), тобто підтверджується суб'єктивна неправомірна поведінка відповідача, а не суду.

Таким чином, доводи скаржника про неналежне повідомлення його про час та місце засідання суду спростовуються вищевикладеним, нез'явлення повноважних представників сторін у судове засідання, не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі; тому у судової колегії не має підстав вважати, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права.

Судовою колегією з'ясовано, що ухвала суду апеляційної інстанції від 09.12.2010 р. була направлена на адресу відповідача, зазначену ним в апеляційній скарзі.

Інших доказів про місцезнаходження відповідача сторонами не подано, а судом не встановлено, а тому суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2010 р. у справі №  9/116-50 відсутні з огляду на наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 21.08.2007 р. між КБ «Західінкомбанк»ТОВ (правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк»(Банк) та ТОВ «Волинська інвестиційна група»(Позичальник) був укладений кредитний договір № 2108/07-612, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для придбання основних засобів, обладнання, оплати послуг та для здійснення іншої господарської діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 600 000 доларів США (із змінами, внесеними Додатковим договором від 22.11.2007 р.) під 14 % відсотків річних, з терміном користування кредитними коштами до 20.08.2010 р. (надалі Кредитний договір) (а.с. 11-12).

Факт перерахування Банком коштів на суму 600 000 дол США на рахунок Позичальника підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами (а.с. 31-33).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач за станом на час звернення з позовом до суду першої інстанції свої договірні зобов'язання в частині повернення кредитних коштів у відповідності до умов Кредитного договору не виконав, за станом на 08.10.2010 р. прострочив повернення основної суми кредиту в розмірі 600 000 дол США.

Вимога Банку (претензія від 12.05.2010 р.) про повернення кредитних коштів та заборгованості по відсотках Позичальником була залишена без належного реагування (а.с. 18-19).

Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно шляхом перерахунку коштів в гривні. 30.01.2009 р. між сторонами був укладений Додатковий договір, в якому погоджено умови щодо відстрочки сплати процентів у І кварталі 2009 року з подальшою їх компенсацією в наступні квартали 2009 року (а.с. 14).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України господарські зобов'язання повинні виконуватися у відповідності до умов договору, належним чином та в установлений строк.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору він діє до повного погашення кредитору суми кредиту, вказаної в п. 1.1. даного кредитного договору, сплати процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідно умов цього договору.

Згідно з положеннями ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині повернення суми кредиту та сплати у повному обсязі процентів за користування кредитними коштами у відповідності до умов кредитного договору, позовні вимоги позивача в частині стягнення 600 000 дол. США, що за офіційним курсом НБУ за станом на 01.10.2010 р. становить 4 746 000 грн. по непогашеному кредиту та 1 098 794,20 грн. по несплачених процентах по кредиту за період з березня 2009 року по вересень 2010 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 3.2.6. кредитного договору позичальник зобов'язаний за порушення строків повернення грошових сум, визначених п.п. 3.2.2., 3.2.3. даного договору, додатково сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка буде діяти на період нарахування пені, від суми несплачених грошових сум за кожен день прострочки. Пунктом 3.2.16. даного договору передбачений обов'язок позичальника у разі порушення (невиконання) ним умов кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків, сплатити штраф у розмірі 10 процентів від простроченої суми боргу, незалежно від нарахованої пені, збитків та інших стягнень.  

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач правомірно відповідно до вимог ст. 232 ГК України та на підставі п.п. 3.2.6, 3.2.16 кредитного договору нарахував (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог - а.с. 46,47) пеню в розмірі 80 533,55 грн. за період з березня 2009 року по вересень 2010 року та 60 000 дол. США штрафу, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.10.2010 р. становить 474 600 грн., які правомірно стягнуті судом першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що нарахування пені було здійснене позивачем з недотриманням шестимісячного терміну не взяті судовою колегією до уваги, оскільки умовами кредитного договору (п. 3.2.6.) передбачено, що нарахування пені проводиться за кожен день прострочення, тобто вимога передбачена ч. 6 ст. 232 ГК України до даних спірних правовідносин не застосовується.   

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2010 р. у справі № 9/116-50 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Судові витрати покласти на скаржника.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.          Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                           Кузь В.Л.

Суддя                                                                                                 Юркевич М.В.

Суддя                                                                                                 Желік М.Б.