Постанова

від 29.01.2008 по справі 43/305

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/305

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 січня 2008 р.                                                                                    № 43/305  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Панової І.Ю.,Заріцької А.О.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалугосподарського суду м. Києва  від 19.09.2007

у справі№ 43/305

за заявою

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс-ЛТД", м. КиївТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Поліс ЛТД", м. Київ

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від скаржника:

від кредитора:Куракін Ю.В. за дов. від 19.09.2006 №12206/9/10-009, Піскун І.О. за дов. від 30.08.2006 №11280/9/10-009не з'явилися

від боржника:  не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс-ЛТД" (надалі –ТОВ "Норма Плюс-ЛТД") звернулося до господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Поліс ЛТД" (надалі –ТОВ "Євро Поліс ЛТД") в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2007 (суддя               Пасько М.В.) порушено справу про банкрутство ТОВ "Євро Поліс ЛТД", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном.

Доповідач: Продаєвич Л.В.

19.06.2007 господарським судом м. Києва винесено постанову про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора –ТОВ "Норма Плюс-ЛТД", завершення підприємницької діяльності товариства, припинення повноважень органів управління банкрута, проведення ліквідаційної процедури у строк до 19.04.2008 року.

07.09.2007 від ліквідатора до суду надійшов звіт і ліквідаційний баланс на затвердження, розгляд якого призначено судом на 19.09.2007, про що винесена ухвала від 12.09.2007 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.09.2007 (суддя             Пасько М.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута –ТОВ "Євро Поліс ЛТД", як юридичну особу, провадження у справі припинено.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування ухвали господарського суду м. Києва від 19.09.2007 та направлення справи до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.

Касаційна скарга вмотивована тим, що у порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність боржника заявником –ТОВ "Норма Плюс-ЛТД" не була доведена, а саме: не надані докази, що засвідчують відсутність коштів на рахунку або відсутність активів боржника.

Скаржник посилається на подані товариством до інспекції податкові декларації за 2006 рік, які свідчать про здійснення ним фінансово-господарської діяльності із значними оборотними коштами.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 12.12.2007, надіслана сторонам у справі –14.12.2007), проте, сторони не скористалися правом, наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.      

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

ТОВ "Норма Плюс-ЛТД" у заяві про порушення справи про банкрутство зазначило про відсутність боржника та його керівних органів за місцезнаходженням юридичної особи.

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з положеннями частини 1 цієї статті у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.

Частиною 5 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу за своєю правовою природою є судовим рішенням, яке завершує ліквідаційну процедуру, а тому має відповідати вимогам, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", згідно з якими судове рішення повинно містити встановлені судом обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором у звіті не відображено та у судовому засіданні не досліджено рух коштів на рахунках боржника, не перевірено даних про наявність (відсутність) заставного майна боржника і належним чином не встановлено місцезнаходження юридичної особи боржника, оскільки до заяви кредитора надано лише акт про відсутність юридичної особи 29.11.2006 року.

Господарським судом не враховані приписи статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, щодо відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі –Єдиний державний реєстр).

Так,  згідно з частиною 1 цієї статті Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною 5 даної статті передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

За приписами частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (стаття 19 Закону).

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного прийняте у справі судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, при якому суду слід врахувати приписи статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України та зробити висновок про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в ході ліквідаційної процедури в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чи застосування загальних правил введення ліквідаційної процедури згідно приписів статей 22-34 вказаного Закону.

Згідно зі статтею 11113 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування касаційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва –задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва  від 19.09.2007 у справі                    № 43/305  –скасувати.

Справу направити для розгляду до господарського суду м. Києва..

Головуючий:                                                                              І.Панова

Судді:                                                                                           А. Заріцька

                                                                                                            Л. Продаєвич