Постанова

від 23.12.2010 по справі 7/85-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/85-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

23.12.10                                                                                           Справа  № 7/85-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                      Орищин Г.В.

суддів                                                                              Галушко Н.А.

                                                                                        Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу  приватного малого підприємства «Інвід»за №18-ю від 19.10.2010р.

на рішення господарського суду Волинської області

від 07.10.2010р. у справі № 7/85-38

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна», с.Рованці

до відповідача  приватного малого підприємства «Інвід», с.Зміїнець

про стягнення 10474,30грн.

          за участю  представники сторін:   

від позивача Олейник І.В.

від відповідача не з?явився

Права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

          Рішенням господарського суду Волинської області від 07.10.2010 року  у справі  № 7/85-38 (суддя Шум М.С.) задоволено позов  товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТзОВ) «Кромберг енд Шуберт Україна», присуджено до стягнення з приватного малого підприємства (далі-ПМП) «Інвід»на користь позивача 9804,96грн. боргу, 146,68грн. збитків від інфляції, 522,66грн. 3% річних, 104,75грн. витрат по сплаті державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за  отриманий по накладних товар підтверджена матеріалами справи і підлягає  стягненню з  врахуванням положень ст. ст.526, 599, 625 ЦК України.

          Дане рішення оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків суду матеріалам та обставинам справи; просить рішення в частині задоволення позову на суму 7500грн. боргу, 146,68грн. збитків від інфляції, 522,66грн. 3% річних скасувати і прийняти нове, яким в цій частині в позові відмовити. Зокрема, скаржник визнаючи факт поставки позивачем полімерних відходів у відповідності до накладних та визнаючи заборгованість в розмірі 2304,96грн., зазначає, що листом №18 від 30.11.2009р. відповідач просив позивача про повернення продукції в розмірі приблизно 5 тон вартість якої становить 7500грн, оскільки не має можливості переробити, реалізувати, а відтак, і оплатити вартість отриманої продукції. Окрім того, скаржник не погоджується з розрахунком нарахованих позивачем і присуджених до стягнення збитків від інфляції та 3% річних, оскільки вважає, що дані нарахування повинні обчислюватись з моменту отримання вимоги про повернення боргу, так як термін проведення розрахунків сторонами не визначався.

          Позивач заперечив доводи скаржника усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, зазначив, що позивач відмовився від повернення відповідачем продукції з тих підстав, що невідомо в яких умовах зберігалися поставлені відповідачу полімерні відходи та про неможливість ідентифікувати приналежність таких відходів саме до поставки позивача. Також зазначає про безпідставність подання апеляційної скарги та про документальну необґрунтованість доводів скаржника.

          Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, хоча  належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

ТзОВ “Кромберг енд Шуберт Україна” на підставі видаткових накладних № ВПР- 01792 від 18.08.2008р. на суму 2 914,20 грн., № ВПР- 01950 від 12.09.2008р. на суму 810 грн., № ВПР- 01951 від 12.09.2008р. на суму 1 792  грн., № ВПО- 00068 від 30.01.2009р. на суму 777,20грн., № ВПО- 00069 від 30.01.2009р. на суму 2 598,76грн. (а.с.10-15) та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.22-23) передав ПМП  “Інвід” товар на загальну суму 9804,96 грн.

Окрім того, даними накладними встановлено строки оплати вартості поставленої відповідачу продукції, зокрема, передбачено, що така підлягає оплаті в день оформлення даних накладних.

Однак, відповідач вартість отриманої продукції у строк, визначений накладними, не оплатив. Натомість, гарантійним листом вих. №60 від 28.01.2009р. ПМП «Інвід»зобов'язалось здійснити оплату заборгованості за отриманий товар до 20.02.2009р. (а.с.24).

03.06.2010р. позивачем направлено ПМП “Інвід” претензію - вимогу про сплату заборгованості в розмірі 9 804,96 грн., про що свідчить фіскальний чек за №2248 від 03.06.2010р. про направлення згідно опису цінного листа (а.с.25-29), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення з позовною заявою про стягнення даної суми боргу в судовому порядку.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 146,68грн. збитків від інфляції та 522,66грн. 3% річних, обчислених  на підставі ст.625 ЦК України.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду –відсутні,  з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 181 ГК України передбачено, що допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

                Прийняття відповідачем продукції підтверджується підписом повноважного представника у накладних, довіреністю на отримання товару від ПМП «Інвід», гарантійним листом від 28.01.2009р. підтверджується факт  поставки позивачем продукції, та відповідно, виникнення зобов?язання відповідача по оплаті вартості отриманої продукції.

Окрім того, факт отримання продукції по накладних, наявних в матеріалах справи, підтверджується актом звірки розрахунків станом на 30.09.2009р., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками товариств (а.с.30) та не заперечується відповідачем у поданій апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з видаткових накладних, сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється за видатковою накладною № ВПР- 01792 від 18.08.2008р. - до 18.08.2008р. на суму 2 914,20 грн., за видатковою накладною № ВПР- 01950 від 12.09.2008р. - до 12.09.2008р. на суму 810 грн., за видатковою накладною № ВПР- 01951 від 12.09.2008р. - до 12.09.2008р. на суму 1 792  грн., за видатковою накладною № ВПО- 00068 від 30.01.2009р. - до 30.01.2009р. на суму 777,20грн., за видатковою накладною № ВПО- 00069 від 30.01.2009р. - до 30.01.2009р. на суму 2 598,76грн., відтак, посилання скаржника на те, що сторонами не погоджено терміну проведення розрахунків спростовується вищевказаними накладними.

          Кожна сторона зобов?язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та для забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Отже, факт  порушення зобов?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростований скаржником (відповідачем), доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

          Натомість, відповідач факт поставки товару не заперечив, доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар не подав.

          Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст.ст. 625, 692 ЦК України, а також умови договору, прийшла до висновку  про обгрунтованість нарахування за неналежне виконання зобов?язання відповідачем 3%річних в сумі 522,66грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 146,68грн., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.  

          Посилання скаржника на лист за №18 від 30.11.2009р. вважаються судовою колегією  безпідставними, оскільки відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу, яким би  підтверджувалось вжиття передбачених діючим законодавством заходів, спрямованих на повернення отриманого товару.

          Згідно ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов?язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов?язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов?язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Важке фінансове становище ПМП «Інвід», на яке покликається скаржник,  утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об”єктивних обставин, які б унеможливили виконання договірних зобов”язань. Оскільки підприємство здійснює господарську діяльність, зокрема, шляхом укладення договорів, за якими отримує продукцію, то повинно нести й обов”язки за цими угодами, а саме, вчасно розраховуватись відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи, що згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України, судова колегія прийшла до висновку, що оскаржуване рішення   прийнято відповідно до матеріалів та обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

               Рішення господарського суду Волинської області від 07.10.2010р. у справі      №7/85-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного малого підприємства «Інвід» - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

          Головуючий           суддя                                                       Орищин Г.В.

                                              суддя                                                                 Галушко Н.А.

                                       суддя                                                        Краєвська М.В.