Постанова

від 02.12.2010 по справі 27/62

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/62

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

02.12.10                                                                                           Справа  № 27/62

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                                       Процика Т.С.

суддів                                                                                          Дубник О.П.

                                                                                          Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання                                        Трускавецькому В.П.

розглянув           апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання (далі ДТГО) “Львівська залізниця”від 20.09.2010р. № НЗЕ-10/2896

на рішення          Господарського суду Львівської області від 06.09.2010р.

у справі          № 27/62

за позовом           ДТГО “Львівська залізниця”, м. Львів

до відповідача           Приватного підприємства фірма “Бізнес-Контракти”, м. Львів (далі ППФ “Бізнес-Контракти”)

про           стягнення 4884,83 грн.

за участю представників

від позивача: Масюк М.В. - представник;

від відповідача: Лялюк Я.Г. - директор.

Постанова оформлена і підписана 10.01.2011р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2010 р. у справі № 27/62 позов ДТГО “Львівська залізниця” задоволено частково. З ППФ “Бізнес-Контракти” на користь позивача стягнуто 835,07 грн. основного боргу,128,42 грн. пені,  69,33 грн. інфляційних втрат, 20,87 грн. –3% річних, 22 грн.  державного мита  та 50,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що заборгованість відповідача за липень 2009р. підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання виконаних робіт на суму 835,07 грн., який підписаний обома сторонами, а тому за вказаний період позовні вимоги ДТГО “Львівська залізниця” є обгрунтованими. У  серпні-листопаді 2009р. позивач неналежно виконував договірні зобов'язання, створюючи перешкоди перед рекламною конструкцією відповідача. Відтак, оскільки встановлення додаткової зовнішньої рекламної конструкції призвело до втрати результату від очікуваної рекламної кампанії у сторони відповідача, то у останнього відсутні зобов'язання  щодо оплати коштів в сумі 3340грн. за період серпень-листопад 2009р.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДТГО “Львівська залізниця”  звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2010р. по справі №27/62  в частині відмови у стягненні 3340 грн. основного боргу, 397, 28 грн. пені, 0,20 грн. інфляційних та 93, 28 грн. 3% річних та прийняти рішення, яким позов Залізниці задоволити в повному обсязі. Свої доводи скаржника мотивує тим, зокрема, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що розміщення рекламної конструкції відповідача у безпосередній близькості до іншої рекламної конструкції призвело до втрати відповідачем результату від рекламної кампанії.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в судовому засіданні заперечив доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення у даній справі залишити без змін з підстав обґрунтованості висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

Розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено наступне.

30 квітня 2008р. між сторонами у справі було укладено Договір № НРекл-10/ЛВОК-Львів/2008, відповідно до п.2.1 якого Розповсюджувач (ДТГО “Львівська залізниця”)  розміщує рекламні конструкції, які є власністю Рекламодавця  (ППФ “Бізнес-Контракти”), на території Залізниці, а Рекламодавець вносить місячну плату за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів в сумі, визначеній цим Договором та Додатками до нього.

Додатками до Договору № 2(1) та №2 від 01.01.2009р. передбачено розміщення на території залізниці рекламної конструкції (рекламного щита) площею 9 кв.м та здійснення відповідачем оплати за таке розміщення в сумі 835 грн. за місяць.

На виконання умов договору позивачем здійснено розміщення рекламної конструкції відповідача, що не заперечується сторонами.

Як стверджує позивач, послуги по розміщенню рекламної конструкції відповідача ним надавались в період з січня по листопад 2009р.

З врахуванням того, що відповідач не провів оплату за надані позивачем послуги згідно укладеного договору за період липень-листопад 2009р., останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Місцевий господарський суд задоволив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 835,07 грн. основного боргу, що складає вартість наданих позивачем послуг в липні 2009р., 128,42 грн. пені,  69,33 грн. інфляційних втрат та 20,87 грн. –3% річних. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача за липень 2009р. підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання виконаних робіт на суму 835,07 грн., який підписаний обома сторонами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3340 грн. за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів в  серпні-листопаді 2009р. суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що позивач неналежно виконував договірні зобов'язання в цей період, створюючи перешкоди перед рекламною конструкцією відповідача. Відтак, оскільки встановлення додаткової зовнішньої рекламної конструкції призвело до втрати результату від очікуваної рекламної кампанії у сторони відповідача, то у останнього відсутні зобов'язання  щодо оплати коштів в сумі 3340грн. за період серпень-листопад 2009р.

Відмова у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу слугувала підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, річних та інфляційних за цей період.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ППФ “Бізнес-Контракти” 3340 грн. основного боргу, 397, 28 грн. пені, 0,20 грн. інфляційних та 93, 28 грн. 3% річних, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як було зазначено вище, позивач, на виконання умов укладеного між сторонами Договору НРекл-10/ЛВОК-Львів/2008 від 30.04.2008р., здійснив на території залізниці розміщення рекламної конструкції (рекламного щита) відповідача площею 9 кв.м.

За надані позивачем послуги в період з січня по червень 2009р., відповідач розрахувався з повному обсязі.

Заборгованість в сумі 4175, 35 грн. виникла у відповідача за період липень-листопад 2009р.

Як стверджує відповідач і з чим погодився суд першої інстанції, на момент укладення Додатку №2(1) до Договору  № НРекл-10/ЛВОК-Львів/2008 про надання рекламних послуг позивач розмістив інший об'єкт реклами, що є порушенням п.3.2.1. Договору, а саме: не вчиняти дій, які б перешкоджали рекламодавцю (відповідачу) використовувати рекламні конструкції. Фотофіксації місця реклами від 12.01.2009р.та від 17.10.2009р. зображують встановлення реклами іншої юридичної особи у безпосередній близькості біля рекламної конструкції, на якій зображена інформація щодо підприємства відповідача, що на думку відповідача, перешкоджає отримати інформацію про розповсюджувача рекламних послуг.

Однак, на переконання суду апеляційної інстанції, та обставина, що розміщення рекламної конструкції відповідача у безпосередній близькості до іншої рекламної конструкції призвело до втрати відповідачем результату від рекламної кампанії, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3340 грн. за надані позивачем послуги по розміщенню рекламної конструкції відповідача у період серпень-листопад 2009р., оскільки у вказаний період позивачем фактично були надані такі послуги.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, 15 жовтня 2009р. позивач звертався до відповідача з вимогою погасити наявну заборгованість за надані ним послуги по розміщенню на території залізниці рекламної конструкції (рекламного щита) площею 9 кв.м., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

1 грудня 2009р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості та просив останнього повернути примірники Актів здачі-приймання виконаних робіт за серпень-листопад 2009р. На вказану претензію відповідач відповіді не надав.

22 грудня 2009р. позивач листом № 1167 повідомив відповідача про демонтаж рекламного щита в разі непогашення заборгованості.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині проведення оплати за надані позивачем послуги в період з липня по листопад 2009р., 25.12.2009р.позивач провів демонтаж спеціальної тимчасової рекламної конструкції відповідача, що не заперечується обома сторонами.

Відтак, вищевказане свідчить про те, що в період з липня по листопад 2009р. позивачем фактично було надано відповідачу послуги з розміщення рекламної конструкції (рекламного щита) відповідача площею 9 кв.м.

Та обставина, що відповідач звертався до позивача з вимогами щодо переносу рекламної конструкції, що встановлена безпосередньо перед щитом ППФ “Бізнес-Контракти” і частково, на думку відповідача, перекриває зображення, яке експонується на щиті, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки не свідчить про невиконання позивачем умов договору (ненадання послуг).

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ДТГО “Львівська залізниця” про стягнення з ППФ “Бізнес-Контракти” 3340 грн. основного боргу за надані послуги по розміщенню на території залізниці рекламної конструкції (рекламного щита) площею 9 кв.м. в період серпень-листопад 2009р., 397, 28 грн. пені, 0,20 грн. інфляційних та 93, 28 грн. 3% річних (відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача), а тому судове рішення в цій частині слід скасувати, позов задоволити.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б обґрунтували безпідставність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу задоволити.

2.          Рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2010 р. у справі № 27/62 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3.          Позов задоволити повністю.

4.          Стягнути з ПП фірма „Бізнес –Контракти” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 109, код ЄДРПОУ 30387657, р/р 26002301000105 в ЛФ АКБ „Мрія”, МФО 385316) на користь ДТГО „Львівська залізниця” (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, п/р 26007000046 в ЛФ АБ „Експрес –банк”, МФО 325956,  код ЄДРПОУ 01059900) 4175,35 грн. основного боргу, 525,80 грн. пені,  69,53 грн. інфляційних втрат, 114,15 грн. –3% річних, 102 грн.  державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 51 грн. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

5.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                         Процик Т.С.

                 Суддя                                                                                                Дубник О.П.

                 Суддя                                                                                                Скрипчук О.С.