Постанова

від 12.09.2012 по справі 27/62-18/1473/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2012 р. Справа № 27/62-18/1473/11

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І. (доповідач), суддів:Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М., за участю представників сторін позивача -Грабовець В.М., Коляда С.С.; відповідача -не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 та на рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 у справі№ 27/62-18/1473/11 за позовомПриватного підприємства "Картас" доГрабарівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення 103 539,91 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Картас" (далі - ПП "Картас") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань, 6 110, 10 грн. 3% річних, 47 000,00 грн. збитків за надану правову допомогу, 5986, 44 грн. збитків, понесених у зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків до Пенсійного фонду та 5050, 00 грн. збитків, понесених у зв'язку з найманням автотранспорту для прибуття до суду.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.06.2010 порушено провадження у справі № 27/62 за позовом ПП "Картас" до Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення 103 539,91 грн.

До прийняття рішення по суті спору ПП "Картас" подало заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 5986,44 грн. збитків, понесених у зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків до Пенсійного фонду та 5050,00 грн. збитків, понесених у зв'язку з найманням автотранспорту для прибуття до суду.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 позов задоволено частково. Суд стягнув з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату на користь ПП "Картас" 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110,10 грн. 3% річних. В частині стягнення 47 00,00 грн. збитків за надання правової допомоги судом відмовлено, а в решті позову -провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 залишено без змін, а апеляційну скаргу Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011 рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 у справі № 27/62 в частині стягнення 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110,10 грн. -3% річних скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 у справі № 27/62 залишено без змін.

До прийняття рішення по суті Грабарівський психоневрологічний будинок-інтернат подав до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.07.2011 (суддя Тимченко Б.П.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПП "Картас" -без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2011 касаційну скаргу ПП "Картас" задоволено частково. Суд постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 та рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2011 у справі № 27/62-18/1473/11 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату на користь ПП "Картас" 39 393, 37 грн. - інфляційних нарахувань, 5 616,03 грн. - 3% річних.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., судді Гетьман Р.А., Гончар Т.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату -без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 та рішенням господарського суду Полтавської області від 28.02.2012, Грабарівський психоневрологічний будинок-інтернат подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 12.09.2012.

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.2012 № 03.10-05/492 у зв'язку з виходом судді Черкащенка М.М. у відпустку для розгляду справи № 27/62-18/1473/11, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 12.09.2012 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Жукова Л.В., Нєсвєтова Н.М.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що 14.02.2006 р. між ПП "Картас" (підрядник), м. Прилуки та Грабарівським психоневрологічним будинком-інтернатом, с. Грабарівка (замовник) був укладений договір підряду № 1.

Згідно з вказаним договором позивач зобов'язувався виконати підрядні роботи з капітального ремонту приміщення відповідача, а останній зобов'язався прийняти виконані позивачем ремонтні роботи та оплатити їх вартість.

На виконання вимог договору позивачем були виконані підрядні роботи з капітального ремонтну приміщення відповідача на суму 69 722,00 грн., а відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором не підписав акт виконаних робіт та не оплатив їх вартість.

Позивач звертався до господарського суду Полтавської області з позовною заявою щодо стягнення з відповідача 69 722,00 грн. вартості виконаних підрядних робіт, 395,32 грн. пені, 3 486,10 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 у справі № 18/24 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 у справі № 18/24 скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 69 722,00 грн. вартості виконаних підрядних робіт, 395,32 грн. пені.

Дана постанова була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2007.

Ухвалою Верховного суду України від 24.01.2008 відповідачу відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2007 у справі № 18/24.

Господарським судом Полтавської області 16.08.2007 на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду був виданий наказ.

Державною виконавчою службою суму заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи за договором підряду № 1 від 14.02.2006 у розмірі 69 722,00 грн. та 395,32 грн. пені було стягнуто в лютому 2010 року.

З огляду на тривале невиконання Грабарівським психоневрологічним будинком-інтернатом рішення суду у справі № 18/24, ПП "Картас" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань, 6 110, 10 грн. 3% річних, 47 000,00 грн. збитків за надану правову допомогу, 5986, 44 грн. збитків, понесених у зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків до Пенсійного фонду та 5050, 00 грн. збитків, понесених у зв'язку з найманням автотранспорту для прибуття до суду.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором відповідачем не було підписано акт виконаних робіт та не здійснено оплату вартості підрядних робіт, що підтверджується постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. по справі № 18/24, яка за приписами до ст. 105 ГПК України набрала законної сили.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з договору, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судами встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 28.05.2010, а 03.02.2010 відбулось виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих ним результатів підрядних робіт за укладеним між сторонами договором підряду та припинення зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 у справі № 12/207, від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, та від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст.ст. 509, 625 ЦК України зазначено, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідачем, як встановлено судами, подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи те, що відповідач, як встановлено судами, прострочив виконання грошового зобов'язання, то колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 5 616,03 грн. трьох процентів річних в межах зазначених строків позовної давності.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату наведені в касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те що, вони передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ЦК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 та рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 у справі № 27/62-18/1473/11 -без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.