Постанова

від 14.10.2010 по справі 4-299/10

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 4-299\10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2010 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Борисової Н.А.

при секретарі Величко Л.П.

з участю прокурора Чегіля Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника відділення СВ Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 від 15 березня 2010 року про закриття кримінальної справи № 70049090, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову начальника відділення СВ Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 від 15 березня 2010 року про закриття кримінальної справи № 70049090 стосовно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України. В скарзі зазначено, що приймаючи рішення про закриття кримінальної справи, слідчий в порушення вимог ст.ст.22, 213 КПК України не вжив заходів для повного, об»єктивного та всебічного з»ясування обставин справи. А саме, під час досудового слідства встановлено, що ОСОБА_3, як директор ПП «Туристичний центр «Інтурист» отримував від громадян, які бажали виїхати на постійне місце проживання чи для працевлаштування в інші країни, готівкові кошти в іноземній валюті та в грошових одиницях України за оформлення документів для виїзду на постійне місце проживання в іншу країну. 25.01.2002 року ОСОБА_3 отримав від заявника гроші у сумі 700 доларів США за посередницькі послуги у працевлаштуванні в Норвегії. Крім того, він та його дружина були вимушені написати боргову розписку щодо одержання в борг від ОСОБА_3 1666 доларів США, що не відповідало дійсності. Але органами досудового слідства не була надана оцінка тому факту, що ОСОБА_3 не маючи ліцензії на право надання посередницьких послуг з працевлаштування на роботу за кордоном та виїзд громадян для постійного місця проживання за межі України, надавав такі послуги незаконно. У зв»язку з чим, заявник просив скасувати постанову про закритят кримінальної справи та поновити досудове слідство по справі.

В судове засідання заявники та його представники за заявою не з»явилися, хоча повідомлені належним чином про час та місце розгляду скарги.

Вивчивши матеріали кримінальної справи, заслухавши думку прокурора у судовому засіданні, який заперечував проти скасування постанови про закриття кримінальної справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, 09.10.2002 року прокурором м.Нікополя порушено кримінальну справу № 32022826 за фактом шахрайських дій стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, вказана кримінальна справа в подальшому була об»єднанами з іншими кримінальними справами, порушеними прокурором Дніпропетровської області за фактом шахрайських дій ОСОБА_3 відносно інших громадян. Під час досудового слідства встановлено, що ОСОБА_3, як директор ПП «Туристичний центр «Інтурист» 25 січня 2002 року в приміщенні свого підприємства одержав від гр. ОСОБА_1 700 доларів США за допомогу у працевлаштуванні за кордоном, а саме за те, що ОСОБА_3 допоможе йому купити квиток, здійснити посадку на рейсовий автобус до м. Осло., що він власне і зробив. Але, в м.Осло гр.ОСОБА_1 був затриманий поліцією та депортований в Україну у зв»язку з відсутністю у нього документів, що підтверджують прожитковий мінімиум.

Відповідно до вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, для надання таких послуг необхідно мати ліцензію, яка ОСОБА_3 чи його підприємству не надавалася, але офіційно він таких послуг і не надавав, що не утворює складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України. Сам гр. ОСОБА_1 та його дружина пояснювали, що вони звернулися до нього про допомогу, але навіть не поцікавалися чи може він надати такі послуги офіційно та не уклали жодної угоди з ним. Факт передачі у борг грошей утворює цивільно-правові відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які мають бути вирішені у порядку цивільного судопровадження.

Таким чином, доводи заявника про те, що органом досудового слідства допущені порушення вимог ст. 22,213,214 КПК України під час прийняття рішення про закриття кримінальної справи безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 236-6 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову начальника відділення СВ Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 від 15 березня 2010 року про закриття кримінальної справи № 70049090 - залишити без змін.

Копію постанови направити Нікопольському міжрайонному прокурору та зацікавленим особам для відома.

Постанова може бути оскаржена протягом 7 діб з моменту її проголошення до Дніпропетровського апеляційного суду.

Суддя