Постанова

від 10.01.2011 по справі 17/б-1198

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/Б-1198

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

10.01.11                                                                                           Справа  № 17/Б-1198

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                              Михалюк О.В.

суддів                                                                                     Новосад Д.Ф.

                                                                                               Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості

на ухвалу  господарського суду Тернопільської області від 30.11.2010р.

у справі         № 17/Б-1198

за заявою      Тернопільської ОДПІ, м.Тернопіль

до                   ТзОВ «Дуко», с.Байківці

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника –не з»явився

від боржника –не з»явився

арбітражний керуючий –не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.           

          Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.11.2010р. у справі № 17/Б-1198 (суддя Андрусик Н.О.) про банкрутство ТзОВ «дуко», с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області задоволено клопотання арбітражного керуючого Бесараб В.І. та стягнуто з кредиторів пропорційно на користь арбітражного керуючого-ліквідатора оплату послуг в розмірі 5670,00 грн.

Не погоджуючись з даною ухвалою кредитор – Тернопільський міськрайонний центр зайнятості подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки процедура щодо визнання боржника банкрутом проводилась відповідно до статті 52 Закону, яка не передбачає обов»язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів, а тому кошти на оплату праці ліквідатора та на відшкодування витрат ліквідатора повинні стягуватись з ініціюючого кредитора. Крім того, як зазначає скаржник, центр зайнятості не може проводити будь-яку іншу діяльність, окрім визначеної Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», і використовувати кошти на цілі, не пов»язані з цією діяльністю, а в кошторисі видатків Фонду не передбачено коштів на оплату послуг арбітражного керуючого-ліквідатора.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 17/Б-1198 про банкрутство ТзОВ «Дуко», с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, порушеної за заявою Тернопільської ОДПІ, м.Тернопіль в порядку передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч. 10. ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, тобто на платній основі.

У відповідності до ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатором Бесараб В.І. до господарського суду подано розрахунок розміру оплати праці за період здійснення ним обов'язків ліквідатора у справі, згідно якого оплата послуг ліквідатора становить 5670,00 грн., яку ліквідатор просив стягнути, посилаючись на п.п. 10, 12 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Враховуючи, що провадження у даній справі здійснювалося за особливою процедурою банкрутства, в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що виключає створення комітету кредиторів, поданий арбітражним керуючим розрахунок оплати послуг за період виконання ним повноважень ліквідатора боржника складений в мінімальному розмірі (в межах подвійної мінімальної заробітної плати) згідно ухвали господарського суду від 24.03.2010р., господарський суд, виходячи з системного аналізу п.п. 4, 10, 12 ст. 31, ст.ст. 25, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та враховуючи неможливість відшкодування таких витрат за рахунок майна банкрута через відсутність будь-яких активів, підставно визнав його достатнім та належним доказом для відшкодування оплати послуг в заявленому розмірі.

Разом з тим, як встановлено судом, кредитором у даній справі є не лише ініціюючий кредитор, відтак, за наявності інших кредиторів, дотримуючись принципу пропорційності понесених ліквідатором витрат, суд обгрунтовано задовольнив клопотання ліквідатора шляхом покладення обов'язку по відшкодуванню витрат на оплату послуг арбітражного керуючого на всіх кредиторів, чиї грошові вимоги включені до реєстру та ліквідаційного балансу відносно боржника, пропорційно до розміру кредиторських вимог.

За таких обставин, доводи скаржників зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 30.11.2010р. у справі № 17/Б-1198 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий       суддя                                                                 Михалюк О.В.

суддя                                                                                              Новосад Д.Ф.

суддя                                                                                              Мельник Г.І.