Рішення

від 24.01.2008 по справі 8/149пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/149пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.01.08 р.                                                                                                  Справа № 8/149пд                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний

                     завод", ЄДРПОУ 00211197, м.Макіївка

до відповідача Ясинуватської міської ради, ЄДРПОУ 26444059, м.Ясинувата

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Ясинуватський міський відділ земельних ресурсів, ЄДРПОУ 24313413, м.Ясинувата

про визнання договору недійсним та визнання права постійного користування

                                                                             Суддя  Ємельянов А.С.

Представники:

від позивача: Дибов О.В.-по дов.

від відповідача: Скроботов Є.А.-нач. юр. від., Дмитрієв В.С.-гол. спец.

від третьої особи: Загорій Н.Г.-нач. від.

В засіданні суду брали участь:

                                                Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                  оголошувались перерви з 25.12.2007р. по 16.01.2008р.,

                                                  з 16.01. по 24.01.2008р.

          СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод", м.Макіївка, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Ясинуватська міська рада, м.Ясинувата, про:

-          визнання недійсним договору оренди від 27.08.2007р., зареєстрованого в державному реєстрі 30.08.2007р. за №040717000148;

-          визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею, який було видано 05.10.1992р. згідно з рішенням Ясинуватської ради народних депутатів від 10.07.1992р.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою без номера та дати, яка надійшла на адресу суду 11.12.2007р., збільшив предмет позову, також заявивши вимоги про визнання недійсним рішення відповідача від 25.07.2007р. №21/386.

Твердження відповідача щодо неправомірної зміни позивачем предмету та підстав позовних вимог судом до уваги не приймаються, враховуючи, що внаслідок проведення зміни предмету позову згідно з заявою без номера та дати, яка надійшла до суду 11.12.2007р., позивач лише збільшив об'єм та форму захисту свого суб'єктивного права щодо використання спірної земельної ділянки, межі досліджуваних обставин справи.

Одночасно, підстави позовних вимог позивачем не змінювалися, а лише були здійснені посилання на обставини додаткового пред'явлення нових доказів в підтвердження наведених фактів.

Таким чином, позивачем заявлені та судом розглянуті вимоги викладені у позові та заяві позивача без номера та дати, яка надійшла на адресу суду 11.12.2007р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність у відповідача підстав для припинення права позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 66,88 га. Одночасно, обгрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору оренди від 27.08.2007р., позивач стверджує про підписання цього договору з його боку особою, що перевищила свої повноваження, внаслідок чого спірний договір є таким, що протирічить діючому законодавству.

Відповідач у відзивах на позовну заяву без номера та дати, який надійшов на адресу суду 21.11.2007р., від 18.12.2007р. №06-2-333, проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на ті обставини, що Державний акт на право постійного користування землею був виданий не позивачу, а іншій юридичній особі, внаслідок чого на теперішній час у позивача відсутнє право на використання спірної земельної ділянки на праві постійного користування. Позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди землі від 27.08.2007р. відповідачем також не визнані з посилання на відсутність у нього відомостей щодо підписання спірного договору з боку позивача неуповноваженою особою. Крім цього, за твердженням відповідача, представник позивача мав достатній обсяг повноважень на укладання цього договору.

Ухвалою від 22.11.2007р. до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Ясинуватський міський відділ земельних ресурсів, м.Ясинувата.

Третя особа в поясненнях №457/50 від 18.12.2007р. на позовну заяву повідомила суд про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.25 Цивільного кодексу УРСР в редакції з 18.07.1963р. по 27.12.1996р. було встановлено, що юридична особа діє на підставі статуту (положення).

Статтею 9 Закону України "Про підприємства в Україні" в редакції з 04.07.1991р. по 04.01.1992р. було передбачено, що у статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, тощо.

Як встановлено судом, відповідно до п.1.1 статуту Ясинуватського машинобудівного заводу, затвердженого 22.11.1991р., завод був державним підприємством та входив до Державного комітету України з оборонної промисловості та машинобудування.

Згідно із ст.7 Земельного кодексу України в редакції з 13.03.1992р. по 15.01.1993р. було передбачено можливість надання Радами народних депутатів у постійне користування землі із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.

Рішенням від 10.07.1992р. Ясинуватською міською радою народних депутатів було вирішено надати Ясинуватському машинобудівному заводу у постійне користування земельну ділянку загальною площею 66,88 га.

За приписом ст.23 Земельного кодексу України в редакції з 13.03.1992р. по 15.01.1993р. було передбачено, що право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим 05.10.1992р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, Ясинуватський машинобудівній завод є користувачем вказаної вище земельної ділянки.

Приймаючи до уваги ті обставини, що Ясинуватський машинобудівний завод станом на 05.10.1992р. згідно зі статутними документами був державним підприємством, суд дійшов висновку, що рішенням від 10.07.1992р. Ясинуватською міською радою народних депутатів земельна ділянка загальною площею 66,88 га була надана у постійне користування саме державному підприємству - Ясинуватському машинобудівному заводу.

Рішенням №281 від 21.07.1993р. виконавчим комітетом Ясинуватської міської ради народних депутатів у відповідності із Законом України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" було зареєстроване положення про організацію орендарів та статут Ясинуватського машинобудівного заводу.

Відповідно до статуту Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод", зареєстрованого рішенням від 21.07.1993р. №281 виконавчого комітету Ясинуватської міської ради народних депутатів, останнє створене за рішенням конференції уповноважених організації орендарів Ясинуватського машинобудівного заводу та Фонду державного майна України.

При цьому, за змістом п.1.4 статуту Орендне підприємство "Ясинуватський машинобудівний завод" є правонаступником майнових та інших прав і обов'язків Ясинуватського машинобудівного заводу.

За приписом ст.16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції з 08.06.1993р. по 26.01.1994р. діяльність підприємства, організації, структурного підрозділу підприємства, організації, цілісні майнові комплекси яких передано в оренду, припиняється як державних з моменту реєстрації у встановленому законом порядку статуту створеного орендарем підприємства, господарського  товариства  тощо.  

За таких обставин, враховуючи, що 21.07.1993р. був зареєстрований статут Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод", суд дійшов висновку, що з 21.07.1993р. діяльність Ясинуватського машинобудівного заводу як державного підприємства припинилась.

05.11.1997р. між Фондом державного майна України та Організацією орендарів Ясинуватського машинобудівного заводу був укладений договір оренди №Д-1857, за умовами якого остання отримала в оренду майно Ясинуватського машинобудівного заводу.

За приписом п.1.3 договору №Д-1857 від 05.11.1993р. після підписання цього договору та приймання майна орендар засновує підприємство, яке має найменування Орендне підприємство "Ясинуватський машинобудівний завод" та стає правонаступником майнових прав та обов'язків підприємства, майно якого передано в оренду.

Згідно з наказом від 30.12.1994р. Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України у відповідності з декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" було наказано перетворити Орендне підприємство "Ясинуватський машинобудівний завод" у Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод".

В п.2 наказу від 30.12.1994р. визначено, що створене відкрите акціонерне товариство є правонаступником Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод".

30.12.1994р. Фондом державного майна України та організацією орендарів Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод" був підписаний установчий договір №1 про створення Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод".

Як визначено в ст.2 установчого договору №1 від 30.12.1994р. Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод" є правонаступником Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод" з моменту державної реєстрації, приймає його активи та пасиви.

Згідно зі свідоцтвом №722530 про державну реєстрацію юридичної особи 10.01.1995р. було зареєстроване Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод".

Виходячи зі змісту статуту Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод", останнє було створено внаслідок перетворення Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод".

21.10.1996р. в наказі №4773 Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України процес приватизації Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод" вирішено вважати завершеним.

Як вказує позивач, в зв'язку з правонаступництвом Відкритим акціонерним товариством "Ясинуватський машинобудівний завод" прав та обов'язків Ясинуватського машинобудівного заводу та в подальшому, прав та обов'язків Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод", до позивача перейшло право Ясинуватського машинобудівного заводу постійного користування земельною ділянкою площею 66,88 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим 05.10.1992р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4.

Відповідач проти вказаних тверджень позивача заперечує, посилаючись на ті обставини, що у зв'язку з припиненням діяльності Ясинуватського машинобудівного заводу як державного підприємства право постійного користування останнього спірною земельною ділянкою також припинилось.

Суд вважає вимоги позивача про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею, який було видано 05.10.1992р. згідно з рішенням Ясинуватської ради народних депутатів від 10.07.1992р., неправомірними з огляду на таке:

Статтею 27 Земельного кодексу України в редакції з 22.06.1993р. по 06.04.1999р. було передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Згідно із ст.37 Цивільного кодексу УРСР юридична особа припинялась шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Враховуючи правонаступництво позивачем прав та обов'язків Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод", а до цього - орендним підприємством прав та обов'язків Ясинуватського машинобудівного заводу, тобто, проведення реорганізацій Ясинуватського машинобудівного заводу, за висновками суду, діяльність останнього як державного підприємства припинилась з 21.07.1993р.

Згідно з постановою Верховної ради України від 13.03.1992р. N2201-XII "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" було затверджено, зокрема, форму державного акта на право постійного користування землею.

За змістом затвердженої форми у акті зазначаються назва землекористувача та його місцезнаходження.

Таким чином, враховуючи, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею, виданим 05.10.1992р. на підставі рішення Ясинуватської ради народних депутатів від 10.07.1992р., право постійного користування спірною земельною ділянкою було надане державному підприємству – Ясинуватському машинобудівному заводу, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права постійного користування земельною ділянкою, визначеною у цьому акті.

Посилання позивача на правонаступництво ним права Ясинуватського машинобудівного заводу постійного користування спірною земельною ділянкою площею 66,88 га судом до уваги не приймаються, враховуючи, що нормами Земельного кодексу України в редакції з 22.06.1993р. по 06.04.1999р. було передбачено обов'язковість припинення права постійного користування у разі припинення діяльності підприємства.

Відповідно до п.3.5 наказу №28 від 15.04.1993р. Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)" (далі за текстом "Наказ") у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.

Таким чином, за аналогією закону, у разі проведення реорганізації підприємства, зміни його організаційно-правової форми, необхідним є внесення змін до відповідного державного акту. Тобто, перехід прав та обов'язків від підприємства до його правонаступника не тягне за собою автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою, а потребує вчинення певної дії – переоформлення акту на право постійного користування земельною ділянкою.

01.01.2002р. набрав чинності Земельний кодекс України в редакції 25.10.2001р., згідно з яким можливість отримати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набули лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності (ст.92 Земельного кодексу України).

З урахуванням викладеного, внаслідок проведених реорганізацій Ясинуватського машинобудівного заводу та створення у зв'язку з цим ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод", відповідно до вимог п.3.5 Наказу в строк до 01.01.2002р. право постійного користування земельною ділянкою, яке належало державному підприємству "Ясинуватський машинобудівний завод", мало бути переоформлене шляхом внесення відповідних змін до Державного акту на право постійного користування землею, виданого 05.10.1992р. на підставі рішення Ясинуватської ради народних депутатів від 10.07.1992р.

Як встановлено судом, згідно з поясненнями сторін та третьої особи, відповідних дій з внесення змін до Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого 05.10.1992р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, Орендним підприємством "Ясинуватський машинобудівний завод" та позивачем вчинено не було.

За таких обставин, враховуючи проведення реорганізацій Ясинуватського машинобудівного заводу та відсутність доказів внесення змін до Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого 05.10.1992р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, судом встановлено, що у позивача відсутнє право постійного користування землею на підставі цього акту.

Доказів наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою площею 66,88 га всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею, який було видано 05.10.1992р. на підставі рішення Ясинуватської ради народних депутатів від 10.07.1992р., підлягають залишенню без задоволення.

25.07.2007р. Ясинуватською міською радою було прийняте рішення №21/386 "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди  землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод".

Згідно з п.2 вказаного рішення припинено право постійного користування позивача на земельну ділянку загальною площею 42,8251 га по вул.Артема, 31.

Одночасно, в п.3 рішення №21/386 від 25.07.2007р. відповідачем було вирішено укласти з позивачем договір оренди землі для розміщення виробничих об'єктів по вул.Артема, 31 у м.Ясинувата.

За висновками суду, вказане рішення відповідача є таким, що не відповідає вимогам закону, враховуючи наступне.

Як вказувалось вище, згідно з Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим 05.10.1992р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, постійним користувачем спірної земельної ділянки є Ясинуватський машинобудівній завод як державне підприємство.

Рішення №21/386 від 25.07.2007р. "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди  землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" було прийняте відповідачем відносно ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод".

Проте, як встановлено вище, відповідних доказів набуття ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" права постійного користування земельною ділянкою по вул.Артема, 31 у м.Ясинувата сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідачем факт відсутності у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджено (а.с.93-101 т.1).

За таких обставин, відсутність у позивача відповідного права на постійне користування земельною ділянкою робить неможливим припинення такого права, внаслідок чого рішення про припинення права постійного користування позивача на земельну ділянку загальною площею 42,8251 га по вул.Артема, 31 є таким, що не відповідає вимогам закону та суперечить фактичним обставинам справи.

Виходячи зі змісту рішення №21/386 від 25.07.2007р. підставою для прийняття п.3 вказаного рішення, зокрема, щодо укладання договору оренди з позивачем на земельні ділянки для розміщення виробничих об'єктів по вул.Артема, 31, визначено припинення права постійного користування ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" земельною ділянкою за вказаною адресою.

Проте, як встановлено судом вище, рішення відповідача в частині припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 42,8251 га по вул.Артема, 31 є таким, що не відповідає вимогам закону.

На підставі викладеного, враховуючи, що саме припинення права постійного користування позивача є підставою для укладання договору оренди земельної ділянки, рішення відповідача в цій частині також є недійсним.

Крім цього, згідно із ст.27 Земельного кодексу України в редакції з 22.06.1993р. по 06.04.1999р. було передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

В ч.5 ст.27 Земельного кодексу України в редакції з 22.06.1993р. по 06.04.1999р. було вказано, що припинення права користування землею провадиться, зокрема, у межах населених пунктів відповідною радою народних депутатів.

Статтею 29 Земельного кодексу України в редакції з 22.06.1993р. по 06.04.1999р. було визначено порядок припинення, зокрема, права користування земельною ділянкою.

З урахуванням вимог вказаних статтей право постійного користування Ясинуватського машинобудівного заводу не припинилось автоматично, а потребувало прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення або звернення до суду з відповідним позовом про припинення права постійного користування Ясинуватського машинобудівного заводу як державного підприємства.

За висновками суду, відповідачем доказів, які б підтверджували факт прийняття ним рішення про припинення права постійного користування Ясинуватського машинобудівного заводу як державного підприємства спірною земельною ділянкою, до матеріалів справи не надано.

Як вказувалось вище, Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 05.10.1992р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, виданий на ім'я державного підприємства Ясинуватський машинобудівний завод на момент прийняття рішення по справі у встановленому порядку не скасований.

Згідно із ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права  власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.

Відсутність доказів припинення у встановленому законом порядку право Ясинуватського машинобудівного заводу як державного підприємства на постійне користування спірною земельною ділянкою, є ще однією з підстав для визнання недійсним рішення відповідача №21/386 від 25.07.2007р. в частині укладання договору оренди вказаної земельної ділянки з позивачем.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, рішення від 25.07.2007р. №21/386 "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди  землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" є таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним.

При визначенні підвідомчості спору про визнання недійсним рішення відповідача господарським судам суд виходив з того, що підставою для заявлення цих позовних вимог позивачем визначено невідповідність вимогам закону рішення відповідача від 25.07.2007р. №21/386 "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди  землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод".

Зокрема, цим рішенням було припинено право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою. Одночасно, оспорюване рішення стало підставою для укладання сторонами спірного договору оренди згідно з яким, за твердженням відповідача, позивач набув право на користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснював владних повноважень, а виступав стороною господарського договору (тобто, учасником господарських правовідносин), виходячи з того, що між сторонами існує спір про право позивача на користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що спір про визнання недійсним рішення відповідача підвідомчий господарським судам.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статтях 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

27.08.2007р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір оренди земельної ділянки.

Згідно з умовами вказаного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання передати, а позивач - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Ясинувата, вул.Артема, 31.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та  юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.  

Як вказувалось вище, підставою для укладання договору оренди від 27.08.2007р. стало рішення відповідача від 25.07.2007р. №21/386 "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод", яке визнане судом недійсним.

Таким чином, недійсність рішення відповідача в частині укладання договору оренди тягне за собою недійсність самого договору оренди землі від 27.08.2007р.

Крім цього, суд також приймає до уваги наступне.

Згідно з п.9 договору оренди від 27.08.2007р., орендна плата за користування земельною ділянкою за рік складає: кадастровий номер 1415500000:00:039:0033 – 1139916,40 грн., кадастровий номер 1415500000:00:029:0037 – 63176,83 грн., всього в сумі 1203093,23 грн.

При цьому, за змістом п.8 договору від 27.08.2007р., вказаний договір укладено на 49 років.

Таким чином, з урахуванням викладеного, загальна сума договору оренди земельної ділянки від 27.08.2007р. становить 58951568,27 грн. (1203093,23 грн.*49 років).

Підпунктом "д" пункту 9.2.8 статуту позивача передбачено, що прийняття рішень про укладення правочинів на суму більш 25% балансової вартості активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності позивача відноситься до компетенції спостережної ради товариства.

Згідно з наданою до матеріалів справи копією фінансової звітності позивача за 2006 рік, тобто, за даними останньої річної фінансової звітності товариства, балансова вартість активів позивача на кінець звітного періоду складає 280118,90 грн.

Таким чином, укладання позивачем правочинів на суму понад 70029,7 грн. можливе виключно за рішенням спостережної ради товариства.

Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав  та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом п.9.3.1 статуту позивача виконавчим органом товариства є правління.

Відповідно до п.п.4 п.9.3.5 статуту Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод" роботою правління керує голова, який має право приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 10% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

За таких обставин, приймаючи до уваги надану до матеріалів справи копію фінансової звітності позивача за 2006 рік, з урахуванням п.п.4 п.9.3.5 статуту позивача, голова правління мав право вчинити правочин на суму, що не перевищував би 10% балансової вартості активів позивача, зокрема, 28011,89 грн.

Як встановлено судом, з боку позивача договір оренди земельної ділянки від 27.08.2007р. підписаний заступником директора з економічних питань Трубчаніном В.В.

При цьому, заступник директора з економічних питань Трубчанін В.В. під час укладання спірного договору оренди діяв на підставі довіреності від 03.02.2004р. за №376, виданої йому головою правління Трубчаніном В.І.

За приписом п.п.7 п.9.3.5 статуту Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод" голова правління має право підписувати довіреності від імені товариства в межах його компетенції відповідно до положень статуту.

Доказів прийняття спостережною радою позивача відповідного рішення щодо укладення правочину на суму більш 25% балансової вартості активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у Трубчаніна В.В. повноважень на укладання договору, сума якого перевищує 10% балансової вартості активів позивача.

За змістом ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з    перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення уповноваженим органом юридичної особи дій, які свідчать про схвалення угоди.

Як встановлено судом, спірний договір оренди від 27.08.2007р. був підписаний з боку заступника директора з економічних питань Трубчаніна В.В., якому належним чином оформлених повноважень на укладення такого договору від імені позивача не надавалось.

Посилання відповідача на оформлення позивачем клопотань про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки під розміщення об'єктів заводу, про затвердження проекту відведення як доказ схвалення позивачем спірного договору судом до уваги не приймаються, враховуючи, що підставою виникнення прав та обов'язків згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є договір, саме підписання якого й вимагає наявності у особи повноважень на укладання такого договору від імені товариства.

Одночасно, вчинення спостережною радою позивача відповідних дій, які б свідчили про схвалення нею такого договору, судом не встановлено.

При цьому, відсутність відомостей у відповідача про обмеження щодо підписання правочинів, наявні у статуті ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод", не може свідчити про правомірність укладеного договору оренди від 27.08.2007р. з урахуванням порушень вимог статуту позивача.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

За приписом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

На підставі викладеного, виходячи з того, що договір від 27.08.2007р. був укладений від імені позивача особою, яка не була уповноважена на вчинення вказаних дій, тобто, з порушенням норм закону, на підставі п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України договір оренди від 27.08.2007р. підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності договору оренди від 27.08.2007р., останній є таким з моменту його вчинення.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про визнання недійсним договору оренди від 27.08.2007р. доведений позивачем відповідними нормами законодавства, фактичними обставинами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача спростовуються наявними у справі доказами, вимоги щодо визнання договору оренди від 27.08.2007р. недійсним підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача №06-2-334 від 18.12.2007р. про витребування у позивача інформації стосовно персонального складу акціонерів, спостережної ради та правління, інших доказів судом залишено без задоволення як безпідставне.

Враховуючи норми ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                           ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод", м.Макіївка до Ясинуватської міської ради, м.Ясинувата задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Ясинуватської міської ради від 25.07.2007р. №21/386 "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди  землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод".

Визнати недійсним з моменту укладання договір оренди від 27.08.2007р., який був підписаний між Відкритим акціонерним товариством "Ясинуватський машинобудівний завод", м.Макіївка та Ясинуватською міською радою, м.Ясинувата.

В задоволенні решти вимог Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод", м.Макіївка до Ясинуватської міської ради, м.Ясинувата відмовити.

Стягнути з Ясинуватської міської ради, м.Ясинувата на користь Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод", м.Макіївка витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 24.01.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.01.2008р.

            Суддя