Постанова

від 26.02.2008 по справі 8/149пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/149пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.02.2008 р.                                                                       справа №8/149пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Волкова Р.В.

суддів Запорощенка  М.Д. , Старовойтової  Г.Я.

за участю представників сторін:

від позивача:Дибов О.В. - довір. № 15 від 02.01.2007р.,

від відповідача:

від третьої особи:Дмитрієв В.С. - головний спеціалист, довір. № 02-9-1745-1 від 02.10.2006р.Скроботов Є.А. - начальник відділу, довір. б/н від 21.11.2006р.не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Ясинуватської міської ради, м. Ясинувата Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від24.01.2008 року

по справі№ 8/149пд (Ємельянов А.С.)

за позовомвідкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод", м. Ясинувата Донецької області

до

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаЯсинуватської міської ради, м. Ясинувата Донецької області

Ясинуватський міський відділ земельних ресурсів, м. Ясинувата Донецької області

провизнання договору недійсним та визнання права постійного користування

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2008р. по справі № 8/149пд частково задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод" до Ясинуватської міської ради про:  

- визнання недійсним рішення Ясинуватської міської ради від 25.07.2007р. № 21/386 "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод";

- визнання недійсним з моменту укладання договір оренди від 27.08.2007р., який був підписаний між Відкритим акціонерним товариством "Ясинуватський машинобудівний завод", м. Макіївка та Ясинуватською міською радою, м. Ясинувата;

- визнання за позивачем права постійного  користування земельною  ділянкою  на підставі Державного акту  на право постійного користування землею, який було видано 05.10.1992р. згідно рішення Ясинуватської ради народних депутатів від 10.07.1992р.

Вказаним рішенням суду першої інстанції визнано недійсним рішення Ясинуватської міської ради від 25.07.2007р. № 21/386 "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод"; визнано недійсним з моменту укладання договір оренди від 27.08.2007р., який був підписаний між Відкритим акціонерним товариством "Ясинуватський машинобудівний завод", м. Макіївка та Ясинуватською міською радою, м. Ясинувата.

В задоволенні решти вимог Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод" до Ясинуватської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Ясинуватська міська рада звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.  В подальшому в судовому засіданні заявник апеляційної скарги уточнив вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив суд частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник  стверджує, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено підвідомчість.  Крім того, відповідач стверджує, що у суду першої інстанції не було підстав для скасування спірного рішення, оскільки суд не вказав  чиї інтереси порушує спірне рішення. Посилається також на обов'язковість укладання договорів оренди земельної ділянки, відсутність підстав визнавати недійсним договір оренди у зв'язку з визнанням недійсним рішення  відповідної ради. Заявник вказує також на відсутність у нього відомостей стосовно обмеження повноважень особи щодо укладення договору оренди.

Позивач вимоги скаржника не визнав повністю. Просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В судовому засіданні позивач уточнив вимоги, викладені у відзиві до апеляційної скарги та просив суд частково  відмовити  в задоволенні  вимог апеляційної скарги з урахуванням уточнень, доданих до апеляційної скарги.  

Відповідно  до положень ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  здійснювалась  фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Статтею ст. 25 Цивільного кодексу УРСР в редакції з 18.07.1963р. по 27.12.1996р. встановлено, що юридична особа діє на підставі статуту (положення).

Як вбачається з доданого до матеріалів справи статуту  (т.2 а.с. 67-71), Ясинуватський машинобудівний завод з 22.11.1991р. був  державним підприємством та входив до Державного комітету України з оборонної промисловості та машинобудування.

Рішенням від 10.07.1992р. Ясинуватською міською радою народних депутатів Ясинуватському машинобудівному заводу надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 66,88 га., що  передбачено ст. 7 Земельного кодексу України в редакції з 13.03.1992р. по 15.01.1993р. було передбачено можливість надання Радами народних депутатів у постійне користування землі із І земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.

За приписом ст.23 вищеназваного Кодексу   право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого 05.10.1992р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, Ясинуватський машинобудівній завод є користувачем  земельної ділянки загальної площі 66,88 га.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку,  що вказана земельна ділянка  надана  у постійне користування  саме державному підприємству - Ясинуватському машинобудівному заводу.

21.07.1993р. рішенням виконавчого комітету Ясинуватської міської ради  народних депутатів № 281 на підставі  Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій"  зареєстровано положення про організацію орендарів та статут Ясинуватського машинобудівного заводу.

В п.1.4 статуту Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод" зазначено, що створене орендне підприємство є правонаступником майнових та інших прав і обов'язків Ясинуватського  машинобудівного  заводу, тобто державного підприємства.

Відповідно до  ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції з 08.06.1993р. по 26.01.1994р. діяльність підприємства, організації, структурного підрозділу підприємства, організації, цілісні майнові комплекси яких передано в оренду, припиняється як державних з моменту реєстрації у встановленому законом порядку статуту створеного орендарем підприємства, господарського товариства тощо.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що з моменту реєстрації  статуту Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод",  а саме з  21.07.1993р. припинено діяльність Ясинуватського машинобудівного заводу як державного підприємства.

05.11.1993р. між Фондом державного майна України та Організацією орендарів Ясинуватського машинобудівного заводу  укладено договір оренди № Д-1857, згідно умов якого  організація орендарів отримала в оренду майно Ясинуватського машинобудівного заводу та відповідно до   п. 1.3 якого орендар  після підписання договору засновує підприємство, яке має найменування Орендне підприємство "Ясинуватський машинобудівний завод" та стає правонаступником майнових прав та обов'язків підприємства, майно якого передано в оренду.

В подальшому, за  наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 30.12.1994р. відповідно до декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" Орендне підприємство "Ясинуватський машинобудівний завод" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод", яке є правонаступником Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод"(п.2 Наказу від 30.12.1994р.).

30.12.1994р. Фондом державного майна України та організацією орендарів Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод" підписано установчий договір №1 про створення Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод", п.2 якого передбачено, що  Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод" є правонаступником Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод" з моменту державної реєстрації, приймає його активи та пасиви.

10.01.1995р. зареєстровано Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод". Та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи  за № 722530.

Виходячи зі змісту статуту Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод", останнє було створено внаслідок перетворення Орендного підприємства "Ясинуватський машинобудівний завод".

Згідно Наказу Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 21.10.1996р. № 4773 процес приватизації Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод"  вважається завершеним.

Як зазначалось раніше,  05.10.1992р Державний акт на право постійного користування землею, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4 видано саме державному підприємству - Ясинуватському машинобудівному заводу.

Відповідно до  ст. 37 Цивільного кодексу УРСР юридична особа припинялась шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

З  21.07.1993р. діяльність Ясинуватського машинобудівного заводу як державного підприємства  припинена.

Статтею 27 Земельного кодексу України в редакції з 22.06.1993р. по 06.04.1999р. передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Постановою Верховної ради України від 13.03.1992р. N2201-XII "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" (далі - Постанова)  затверджено форму державного акта на право постійного користування землею. Як передбачено  Постановою,  у акті зазначаються назва землекористувача та його місцезнаходження.

Наказом № 28 від 15.04.1993р. Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)" (п.3.5) передбачено, що  разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.

Враховуючи те, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано саме державному підприємству Ясинуватському машинобудівному заводу, діяльність якого припинена з  21.07.1993р., то подальша реорганізація підприємства не тягне за собою  автоматичного   переходу   права   постійного   користування   земельною  ділянкою  до правонаступників прав та обов'язків державного підприємства. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, у разі  проведення реорганізації підприємства, зміни його організаційно-правової форми  необхідним є внесення змін до відповідного державного акту.   

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, матеріали справи не містять  доказів  наявності у позивача переоформленого на його ім'я  державного акту на право постійного користування землею.  

З набранням чинності 01.01.2002р. в редакції 25.10.2001р. позивач  втратив можливість отримати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, оскільки відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України таку можливість набули лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

За таких обставин наявним в матеріалах справи є Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 05.10.1992р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 4 виданий державному підприємству - Ясинуватському машинобудівному заводу  та відсутність доказів  наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою площею 66,88 га всупереч вимогам ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, 25.07.2007р. Ясинуватською міською радою прийняте рішення № 21/386 "Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод",  п.2 якого  припинено право постійного користування позивача на земельну ділянку загальною площею 42,825 1 га по вул. Артема, 3 1 у м. Ясинувата, а в  п.3  рішення №21/386 від 25.07.2007р. вирішено укласти позивачем договір оренди землі для розміщення виробничих об'єктів по вул. Артема, 31 у  м. Ясинувата.

На підставі викладеного, враховуючи, що саме припинення права постійного користування позивача є підставою для укладання договору оренди земельної ділянки, рішення відповідача в цій частині також є недійсним.

Як зазначалось раніше, відповідно до  ст. 27 Земельного кодексу України в редакції з 22.06.1993р. по 06.04.1999р. право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства, а частиною 5 тієї ж норми  передбачено, що припинення права користування землею провадиться, зокрема, у межах населених пунктів відповідною радою народних депутатів.

Статтею 29 Земельного кодексу України в редакції з 22.06.1993р. по 06.04.1999р. було визначено порядок припинення права користування земельною ділянкою.

Доказів прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення або звернення до суду з відповідним позовом про припинення права постійного користування Ясинуватського машинобудівного заводу як державного підприємства  сторонами суду не надано.

Докази набуття відкритим акціонерним товариством "Ясинуватський машинобудівний завод" права постійного користування земельною ділянкою по вул. Артема, 31 у м. Ясинувата в матеріалах справи  також відсутні.

За таких обставин, місцевий господарський суд  обгрунтовано дійшов висновку про те, що  Рішення № 21/386 від 25.07.2007р. "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" прийнято відповідачем відносно ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод"  є таким, що не відповідає вимогам закону.

За наявності Державного акту на право постійного користування землею у  Ясинуватського  машинобудівного заводу як державного підприємства та відсутність  права постійного користування  землею у відкритого акціонерного товариства  "Ясинуватський машинобудівний завод" виключає можливість прийняття органом місцевого самоврядування  рішення про  припинення права постійного користування позивача на земельну ділянку загальною площею 42,825 1 га по вул. Артема, 3 1 та  рішення  про укладення з позивачем договору оренди землі для розміщення виробничих об'єктів по вул. Артема, 31 у  м. Ясинувата, тобто тієї  земельної  ділянки, яка  знаходиться в постійному користуванні   у державного підприємства - Ясинуватського машинобудівного заводу на підставі  Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого 05.10.1992р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено  як один із способів захисту суб'єктивного права на землю визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

27.08.2007р. між сторонами  на підставі Рішення  відповідача №21/386 від 25.07.2007р  підписано договір оренди земельної  ділянки строком  на 49 років.

Згідно з умовами вказаного договору відповідач взяв на себе обов'язок передати, а позивач - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Ясинувата, вул. Артема, 31.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Згідно вимог ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Пунктом п.9 договору оренди від 27.08.2007р. передбачена орендна плата за користування земельною ділянкою, яка за рік  складає: кадастровий номер 1415500000:00:039:0033 - 1139916,40 грн., кадастровий номер 1415500000:00:029:0037 - 63176,83 грн., всього в сумі 1203093,23 грн.

З підпункту  "д" пункту 9.2.8 доданого до матеріалів справи Статуту позивача  (т.1 а.с.20) вбачається, що прийняття рішень про укладення правочинів на суму більш 10% балансової вартості активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності позивача відноситься до компетенції спостережної ради товариства.

Враховуючи  термін дії договору та розмір орендної плати, а також результати балансової звітності  позивача за 2006 рік,  місцевий господарський суд  обгрунтовано дійшов висновку про те, що  укладення такого правочину  можливе виключно за рішенням спостережної ради товариства.

Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно п.9.3.1 статуту позивача виконавчим органом товариства є правління, роботою якого керує голова, який має право приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 10% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.(п.п.4 п.9.3.5 статуту Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод").

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, з боку позивача договір оренди земельної ділянки від 27.08.2007р. підписано заступником директора з економічних питань Трубчаніном В.В., що  діяв на підставі довіреності від 03.02.2004р. за №376, виданої йому головою правління Трубчаніном В.І.

За приписом п.п.7 п.9.3.5 статуту Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод" голова правління має право підписувати довіреності від імені товариства в межах його компетенції відповідно до положень статуту.

При цьому, доказів прийняття спостережною радою позивача відповідного рішення щодо укладення правочину на суму більш 10% балансової вартості активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Таким   чином,   заступником директора з економічних питань Трубчаніном В.В  спірний договір підписано без відповідних повноважень.

Так,  відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень  Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, ствердження позивача про наявність у нього такого права є необгрунтованим  з вищенаведених підстав та спростовується матеріалами справи.

Разом з тим, має місце  рішення міської ради як підстава для укладання договору оренди землі і згода органу місцевого самоврядування на укладення такого договору, прийняте з порушенням вимог діючого законодавства та підписаний на підставі цього рішення неповноважною  з боку позивача особою договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Доказів  схвалення цієї угоди уповноваженим органом суду не представлено.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України ,  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного  кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 207 того ж кодексу передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи те, що спірний договір підписано з боку позивача особою, яка не мала на це відповідних повноважень, то на підставі п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, цей договір  має бути визнано недійсним.

Відповідно до п.1 ст. 236  Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Посилання заявника скарги на те,  що недійсність рішення  відповідного місцевого органу  не тягне за собою автоматичне визнання договору недійсним ( як це зазначено в контексті Постанови  Вищого господарського суду України від 28.11.2006р. по справі № 41/158), судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки  підставами для визнання спірного договору недійсним  є не тільки визнання рішення органу місцевого самоврядування таким, що прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, а укладення на підставі цього рішення договору оренди землі з особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Посилання заявника скарги стосовно порушення судом першої інстанції  норм процесуального права, а саме  підвідомчості справи є недоведеною.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.  

Питання підвідомчості справ господарським судам визначено в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, зокрема  відповідно до вказаної норми, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Враховуючи те, що спірним рішенням від 25.07.2007р. №21/386 "Про затвердження проекту землеустрію з відведення земельної ділянки та укладення договору оренди землі з ВАТ "Ясинуватський машинобудівний завод" одночасно припинено право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою та вказане рішення одночасно стало підставою для укладання сторонами спірного договору оренди на право користуання земельною ділянкою згідно з яким, за твердженням відповідача, позивач набув право на користування спірною земельною ділянкою і відповідач  у правовідносинах з позивачем виступав учасником господарських правовідносин, а також враховуючи те, що між сторонами виник спір про право позивача на користування земельною ділянкою, місцевий господарський суд обгрунтовано  дійшов висновку, що спір про визнання недійсним рішення відповідача підвідомчий господарським судам.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оспорюване рішення місцевого господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права та відсутні підстави для його скасування.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -    

                                                     П О С Т А Н О В И Л А :

          Апеляційну скаргу Ясинуватської міської ради, м. Ясинувата на рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2008р. по справі № 8/149  - залишити  без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2008р. по справі № 8/149пд - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Головуючий          Р.В.  Волков

Судді:          М.Д.  Запорощенко

          Г.Я.  Старовойтова

          Надруковано: 5 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- третьої особи

          1-у справу

          1-ДАГС