Рішення

від 29.01.2008 по справі 24/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                29.01.08                                                                                                         Справа № 24/275

    За позовом –Закритого акціонерного товариства „Ланнівський молочноконсервний завод”, с.Ланна Карлівського району Полтавської області

До відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша Західно-Українська Лізингова Компанія”, м.Львів.

Про визнання недійсним договору №060209/ОЛ-00626/3 від 09.02.2006 року.

                                                                                                    Суддя Хабіб М.І.

                                                                                                    Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:

Від позивача –Романенко О.А.- представник                            

Від відповідача –Біла О.В. - представник                                

     Суть спору: Позов заявлено про визнання недійсним договору оперативного лізингу  №060209/ОЛ-00626/3 від 09.02.2006 року з моменту укладення та повернення сторонами у натурі всього, одержаного на виконання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не дочекавшись погодження з позивачем моделі, індивідуальних ознак, експлуатаційних характеристик об”єкта лізингу, на власний розсуд придбав обладнання, яке передав позивачеві, тим самим порушив умови договору, ввівши в оману позивача стосовно предмету договору. В процесі  експлуатації обладнання з'ясувалося, що таке обладнання йому не підходить. Позивач вважає, що  договір вчинено під впливом обману з боку відповідача, тому посилаючись на ст.ст. 229 та 230 ЦК України, просить визнати вказаний договір недійсним.

В доповненні до позовної заяви, поданому суду 29.01.2008р., позивач стверджує, що зі сторони  відповідача договір підписаний не генеральним директором  Смогоринським О.В., як вказано у тексті договору, а невідомою особою.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що предмет лізингу був погоджений сторонами у замовленні, яке є невід”ємною частиною договору, та у специфікації, сторонами підписаний акт приймання-передачі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

09.02.2006р. позивачем і відповідачем укладено договір №060209/ОЛ-00626/3 оперативного лізингу (оренди) , згідно із умовами якого  лізингодавець (відповідач у справі) надає в користування лізингоодержувачу (позивачеві у справі) майно, спеціально придбане у продавця (виробника) відповідно до встановленої лізингоодержувачем специфікації та умов, на певний строк і за встановлену плату (п.1.1 договору).

Предметом  лізингу за даним договором є обладнання, вартість якого, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики визначені, погоджені сторонами у замовленні і наведені в додатку №1, які є невід”ємною частиною договору(п.1.2 договору).

Строк лізингу становить 36 місяців ( п.2.1 договору).

Згідно із специфікацією ( додаток №1 до договору), підписаною двома сторонами, предметом лізингу є етикетировочна машина ОБ-КЕТ –С2 , ціна якої становить 54 166,67 грн.(65 000,00грн. з ПДВ  ).

Позивачем та відповідачем було   погоджене замовлення на одержання обладнання у лізинг, яким передбачено, зокрема, передачу у лізинг етикетировочної машини ОБ-КЕТ –С2 , 2005року випуску, ціна якої становить 65 000,00грн.( замовлення є у матеріалах справи).

На виконання договору 28.02.2006р. етикетировочна машина ОБ-КЕТ –С2  була передана  уповноваженому представнику позивача Лукашу О.С. на підставі довіреності  сер. ЯЛО № 796766 від 28.02.2006р., виданої позивачем, що підтверджено актом приймання-передачі.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ч.1 ст.229 та ч.1 ст.230 ЦК України.

Частиною 1 статті 229 ЦК України передбачено можливість визнання судом правочину недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.

Істотне значення має, зокрема, помилка щодо природи правочину, прав та обов”язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

В силу ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін право чину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне  значення ( ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем і відповідачем  у встановленому порядку був погоджений  предмет лізингу, про що свідчить підписання сторонами специфікації та замовлення. Предмет лізингу був переданий позивачеві та прийнятий ним без жодних зауважень чи заперечень, та використовується ним  по даний час, чого позивач не заперечує.

У позовній заяві позивач не наводить доказів, які підтверджують виявлення ним в процесі експлуатації властивостей та якостей машини, які значно знижують її цінність або можливість використання. З матеріалів справи не вбачається, що після прийняття машини він звертався до відповідача з претензіями щодо якості, експлуатаційних чи інших властивостей або характеристик переданого обладнання,    доказів таких звернень  суду не подано і під час розгляду справи.

Позивач не наводить жодних конкретних властивостей та якостей етикетировочної машини, які значно знижують її цінність або можливість використання , щодо яких позивач помилявся, при укладенні договору, специфікації до нього та  замовлення ,  та щодо яких його введено в оману.

Відтак, доводи позивача про те, що при укладенні договору він помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, та введення його в оману відповідачем,  суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів позивача про те, що договір від відповідача підписано особою не генеральним директором, а невідомою  особою, яка не мала повноважень, то згідно із ст.215 ЦК України, підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

В силу вимог частини 2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати  необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Доказів того, що особа, яка підписала договір від відповідача, не мала повноважень на підписання договору, суду не подано.

Крім того, за загальним правилом, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення ( ст.236ЦК України). Однак, виняток з цього правила становлять угоди із змісту яких випливає, що вони можуть буди припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (роз”яснення ВАС України № 02-5/111 від 12.03.1999р з наступними змінами і доповненнями). Тому вимоги позивача про визнання недійсним договору лізингу  з моменту його укладення та зобов”язання сторін повернути в натурі все одержане на виконання договору,  є безпідставними

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

                                                                   ВИРІШИВ:

       У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя