Рішення

від 01.02.2008 по справі 12/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/51

01.02.08  

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів                                                                             телефон канцелярії

проспект Миру, 20                                                                                         7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

31 січня 2008 року                                                   Справа № 12/51

Позивач: Підприємство споживчої кооперації "Вікторія" Борзнянської райспоживспілки,  вул. П.Куліша, 99, м. Борзна,  Чернігівська область, 16400

Відповідач:          Товариство з обмеженою відповідальністю  "Продагро - сервіс",  вул. Хмельницького, 50, м. Носівка,  Чернігівська область, 17100

Предмет спору: про стягнення заборгованості 20895,87 грн.

                           СУДДЯ               Л.М. ЛАВРИНЕНКО

Представники сторін:

позивач: Похілько М.І.  -  директор

відповідач: не з"явився   

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем було подано позов про стягнення з відповідача 10 000 грн. заборгованості за поставлений товар та 10 895 грн. 87 коп. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару, згідно договору  купівлі-продажу № 10/1 від 23.10.2007 року.

        Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач повноважного представника в судові засідання  не направив.

        До початку розгляду справи від відповідача надійшов лист, в якому відповідач посилається на перерахування позивачу 10 000 грн. в рахунок погашення заборгованості, згідно платіжного доручення № 35 від 21.01.2008 року та просить відкласти розгляд справи для остаточного вирішення питання щодо стягнення пені і врегулювання даного спору.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт  сплати  відповідачем 10 тисяч гривень в погашення боргу. Проти  відкладення розгляду справи  заперечував посилаючись на відсутність будь-яких домовленостей між сторонами щодо примирення.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду відхилено судом, оскільки ухвалою суду від 15.01.2008 року сторони були попереджені, що нез'явлення в судове засідання повноважних представників сторін не є перешкодою для розгляду спору по суті, Також  відповідачем не подано доказів, які підтверджують неможливість явки повноважного представника в призначене судове засідання.

За таких обставин рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

                    Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору,  господарський суд  встановив:

23.10.2007р. між сторонами було укладено договір купівлі –продажу № 10/1.

Відповідно до  п.п.1.1., 1.2.,  зазначеного договору постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати в обумовлені Договором строки товар у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і сплатити за нього обумовлену договором грошову суму. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору сторони передбачили, що товар повинен бути поставлено відповідно асортименту, передбаченому Договором, а якість товару має  відповідати стандартам, технічним умовам, санітарним, гігієнічним та іншим нормам, що встановлюють вимоги до якості даного виду товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов»язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов»язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі–продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Згідно з ч.ч 2,3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона  має вжити усіх  заходів, необхідних  для належного  виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні  положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених  цим Кодексом.

Так відповідно до  ст.  526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших  актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу  або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 10/1 позивач передав відповідачеві товар, а саме: м'ясо ялове  на загальну суму 19 354 грн. 80 коп., що підтверджується накладною від 23.10.2007 року № 10/2, яка підписана сторонами та скріплена печатками

Відповідно до п. 5.2. Договору розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями не пізніше 7 днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або у касу підприємства.

Таким чином оплату за отриманий товар відповідач повинен був здійснити до 30.10.07р.

Як вбачається із матеріалів справи  відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши за отримане м'ясо ялове 9 354 грн. 80 коп. Заборгованість на день подачі позову за поставлений товар становила 10 000 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем згідно платіжного доручення № 35 від 21.01.2008 року, копія якого додана до матеріалів справи, сплачено 10 тисяч гривень в рахунок погашення боргу.

Оскільки після порушення провадження у справі відповідачем сплачено 10 000 грн. в рахунок погашення боргу, і позивачем в судовому засіданні підтверджено факт погашення відповідачем основного боргу в розмірі 10 000 грн.,  суд доходить висновку, що спір між сторонами в частині стягнення 10 000 грн. основного боргу врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 10 000 грн. підлягає припиненню.

Позивач просить стягнути з відповідача також пеню в розмірі  10 895 грн. 87 коп. за період з 31.10.07р. по 18.12.07р.  за прострочку оплати поставленого товару, відповідно до п. 5.2. договору купівлі-продажу № 10/1 від 23.10.2007 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

         Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також  частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом  5.2. Договору  сторони визначили , що за умови несплати покупцем платежу у передбачений термін на заборгований платіж нараховується пеня в розмірі 2% простроченої суми за кожний прострочений день.

Враховуючи, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, але оскільки позивачем допущено арифметичну помилку при нарахуванні пені в частині визначення кількості днів прострочки , суд доходить висновку , що розмір пені за прострочку оплати за період з 31.10.07р. по 18.12.07р. становить 10604 грн 77 коп.

Приймаючи до ту обставину, що сума пені надмірно велика  у порівнянні з сумою боргу, і яка сплачена на час розгляду справи,   суд відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 відсотків, відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 5 302 грн. 38 коп.

Оскільки  відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар  своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахування  вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 5 302 грн. 38 коп. пені, провадження у справі в частині стягнення 10 000  грн. боргу підлягає припиненню, в решті позову відмовити.

           Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського  процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету держмито в сумі 209 грн. та 118 грн. витрат  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст.ст.  525, 526, 546, 549,655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 232, 233  Господарського кодексу України ст.ст. 49, п. 1-1,  ст. 80, ст.ст. 82-85,   Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд

                                                      ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 10 000 грн. основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити  частково.

3.    Стягнути з    Товариства з обмеженою відповідальністю  "Продагро - сервіс",  вул. Хмельницького, 50, м. Носівка,  Чернігівська область, 17100 (р/р 26002301360 у Відділенні Ощадбанку  № 3261 в м. Носівка, МФО 343262, код ЄДРПОУ 34593893) на користь Підприємства споживчої кооперації "Вікторія" Борзнянської райспоживспілки,  вул. П.Куліша, 99, м. Борзна,  Чернігівська область, 16400 (р/р 26007301302 в Ощадбанку м. Борзна, МФО 343035, код 24557262) 5 302 грн. 38 коп. пені, 209 грн. державного мита та 118 грн. витрат  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                          Л.М. Лавриненко