Рішення

від 23.01.2008 по справі 40/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/9

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.01.08 р.                                                                               Справа № 40/9                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пасічник О.В..

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство „Корпорація Донвугілля”  м.Торез

до відповідача державного підприємства „Шахтоуправління ім. 17 Партз'їзду” м.Шахтарськ

про стягнення 11 318 грн. 43 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача  Отрощенко І.М. - юрисконсульт

від  відповідача не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство „Корпорація Донвугілля” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства „Шахтоуправління ім. 17 Партз'їзду” про стягнення боргу в сумі 8 267 грн. 66 коп., а також інфляційних в сумі 2 306 грн. 68 коп. та трьох процентів річних в сумі 744 грн. 09 коп., які утворились на підставі договору комісії № 01/06 від 01.06.04р.

Відповідач у судове засідання не прибув, однак надав суду відзив, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розглянути справу за відсутності його представника.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.06.04р. між товариством з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство „Корпорація Донвугілля” та державним підприємством „Шахтоуправління ім. 17 Партз'їзду” було укладено договір комісії № 01/06.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача здійснювати від свого імені та за рахунок відповідача продаж вугілля.

На виконання п. 1.1. договору позивачем було реалізовано вугілля на загальну суму 330 706 грн. 34 коп., а саме:

-          згідно акту-звіту від 30.06.04р. позивачем виконано роботу з реалізації вугільної продукції в об'ємі 138 тон на суму 39 909 грн. 60 коп.;

-          згідно акту-звіту від 30.07.04р. позивачем виконано роботу з реалізації вугільної продукції в об'ємі 750 тон на суму 233 373 грн. 66 коп.;

-          згідно акту-звіту від 29.10.04р. позивачем виконано роботу з реалізації вугільної продукції в об'ємі 209 тон на суму 67 423 грн. 08 коп.

Згідно п. 4.2. договору після виконання доручення відповідач зобов'язаний виплатити позивачу комісійну винагороду.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що розмір комісійної винагороди становить 2,5% від суми проданого товару, та у відповідності до п. 5.2. з урахуванням протоколу розбіжностей до договору виплачується протягом трьох днів з моменту підписання акту-звіту з продажу товару шляхом перерахування суми винагороди на розрахунковий рахунок позивача.

Загальна сума комісійної винагороди, підтверджена у звітах, склала 8 267 грн. 66 коп.   

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, комісійну винагороду  позивачу не сплатив, результаті чого за ним утворився борг в сумі 8 267 грн. 66 коп., який позивач намагається стягнути.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 2 306 грн. 68 коп. та трьох процентів річних в сумі 744 грн. 09 коп. за період з 2005р. по 2007р. включно.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін та встановлено, що за своєю правовою природою між ними укладено договір комісії.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Стаття 1022 ЦК України передбачає, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

У відповідності до ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися  за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що своє господарське зобов'язання відповідач згідно умов договору та закону своєчасно не виконав, тому позов щодо стягнення з нього боргу в сумі 8 267 грн. 66 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання основного зобов'язання, позов щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 2 306 грн. 68 коп. та трьох процентів річних в сумі 744 грн. 09 коп. за період з 2005р. по 2007р. включно, також обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за приписами частини ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. А в разі присутності представника лише однієї сторони - за згодою цього представника. Позивачем надана така згода, тому судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625, 1011, 1013, 1022 ЦК України, ст.ст. 203, 193 ГК України, ст.ст. 4-2, 4-3, 44, 49, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства „Шахтоуправління ім. 17 Партз'їзду” , 86200, м.Шахтарськ, вул. Радищева, 7, ід. код 00176041, р/р 26009301666624 в АК ПІБ м.Шахтарська, МФО 334613, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство „Корпорація Донвугілля”, 86607, м. Торез, вул. Капустіна, 57, ід. код 31227068, р/р 26002301461609 у Філії „Промінвестбанку” в м. Торез, МФО 334282, борг в сумі 8 267 грн. 66 коп., інфляційні в сумі 2 306 грн. 68 коп., три проценти річних в сумі 744 грн. 09 коп., витрати по держмиту в сумі 113 грн. 18 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.