Постанова

від 31.01.2008 по справі 40/388-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/388-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2008 р.                                                           Справа № 40/388-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Бухан А.І. , Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників:

позивача - Пашкова Н.В. (дов.№267 від 25.09.07)

1го відповідача -  Підіпригора М.О. (дов. б/н від 12.10.06),

2го відповідача - Ізмайлов В.О. (дов. №11-02/4275 від 07.11.06)

3го відповідача - Онопрієнко Л.М. (дов. №12160-10/10-025 від 20.08.07),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційні скарги Головного управління державного казначейства України у Харківській області (вх. № 3384Х/3-9) та ДПІ у Київському районі м.Харкова (вх.№3650Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 24.10.07 р. по справі № 40/388-06

за позовом Акціонерного банку "Факторіал-Банк", м. Харків

до 1.  Приватного підприємства "Фатон", м. Харків

   2. Головного управління державного казначейства України у Харківській області, м. Харків

    3. Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про стягнення 722379,08 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2007 року у справі №40/388-07 (суддя Хотенець П.В.) в задоволенні клопотання третього відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету в особі Головного управління державного казначейства в Харківській області на користь Акціонерного банку "Факторіал-Банк" 584548,76 грн., державне мито в сумі 5845,48 грн. та 95,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Другий відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся  з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати оскаржуване рішення господарського суду в частині стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України в Харківській області  державного мита у сумі 5845,48 грн. та 95,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким відмовити АБ "Факторіал-Банк" в задоволенні  вимог щодо стягнення вищевказаних сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зокрема, заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано приписи статті.49 Господарського процесуального кодексу України, а саме - суд не взяв до уваги, що другим відповідачем не вчинено жодних неправомірних дій по відношенню до позивача та не порушено його прав і законних інтересів. Другий відповідач також вказує на те, що відповідно до п.15 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", органи Державного казначейства звільнені від сплати державного мита. Крім того, заявник апеляційної скарги стверджує, що його не було повідомлено належним чином про час та місце засідання місцевого господарського суду, оскільки ухвала суду про виклик сторін у судове засідання 22.10.07 на 12.00 годину надійшла до сектору організації діловодства та контролю виконавської дисципліни Головного управління 22.10.07 о 12 год.50 хв.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.07 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.12.07.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу другого відповідача, в якому зазначив, що суд в оскаржуваному рішенні правомірно розподілив судові витрати, із дотриманням вимог частини 4. статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивач вважає, що всі сторони були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду 22.10.07.

ДПІ у Київському районі м.Харкова також подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2007 року у даній справі. Заявник скарги просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України в Харківській області 584548,76 грн. Заявник скарги посилається на те, що вищевказану суму стягнуто з державного бюджету неправомірно, оскільки, за умовами укладеної між позивачем та першим відповідачем Генеральної угоди про надання авалю, зазначену суму мав повернути банку саме перший відповідач. Також третій відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що передумовою звернення позивача до суду з вимогою про повернення коштів з державного бюджету стало винесення господарським судом Харківської області постанови від 09.01.07 у справі №АС-13/504-06 (яку залишено без змін ухвалою від 03.04.07 Харківського апеляційного господарського суду). На думку третього відповідача, у зв'язку з тим, що 11.06.07 Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ  у Київському районі м.Харкова на вищезазначені постанову та ухвалу у справі №АС-13/504-06, місцевий господарський суд повинен був зупинити провадження у справі №40/388-07 до вирішення вищевказаної адміністративної справи. Третій відповідач вважає, що відмова суду у задоволенні клопотання ДПІ у Київському районі м.Харкова про зупинення провадження у справі є порушенням приписів частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.07  прийнято скаргу третього відповідача до провадження та об'єднано її в одне апеляційне провадження зі скаргою другого відповідача.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м.Харкова. Зокрема, АБ «Факторіал-Банк»вказує на те, що сплачені банком кошти підлягають поверненню з державного бюджету, оскільки перший відповідач –ПП «Фатон»- самостійно погасив спірні векселі шляхом включення суми зобов'язань по податкових векселях до складу податкових зобов'язань за звітний податковий період. Тому, на думку позивача, апеляційну скаргу має бути залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду –без змін.

Першим відповідачем надано відзив на апеляційні скарги, в якому зазначено, що у позивача були відсутні правові підстави для здійснення оплати за спірними податковими векселями, оскільки станом на дату оплати –29.09.06 –вказані податкові векселі були самостійно погашені ПП «Фатон»шляхом включення сум їх номінальної вартості до податкового зобов'язання за серпень 2006 року, визначеного в податковій декларації з ПДВ за цей звітний період, яка була подана 20.09.06.У зв'язку з цим перший відповідач також просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до Генерального  договору про надання авалю № 06-А/06 від 12 травня 2006 року,  укладеного між позивачем та першим відповідачем, з додатковою угодою до нього від 07 липня 2006 року № 1, позивач зобов'язався здійснювати авалювання податкових векселів, емітованих першим відповідачем, векселедержателем яких є третій відповідач, оформлених для  оплати податку на додану вартість,  на загальну суму 2000000,00 грн.

Керуючись  пунктом 11.5 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97 –ВР, із змінами та доповненнями,  та Постановою КМУ  від 01 жовтня 1997 року № 1104 “Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України”, Банк підтвердив податкові векселі  шляхом проставлення підписів та печатки банку - Аваліста  на лицьовій стороні векселя,  на загальну суму 584548,76 грн., а саме:

- № 80351641356847 від 03 серпня 2006 року на суму 31869,54 грн, строк погашення 01 вересня 2006 року, № 80351641356848 від 07 серпня 2006 року на суму 64915,75 грн, строк погашення 05 вересня 2006 року, № 80351641356850 від 09 серпня 2006 року на суму 18367,50 грн, строк погашення 07 вересня 2006 року, № 80351641356851 від 09.08.2006р.на суму 19026,30 грн, строк погашення 07.09.2006 р., № 80351641356852 від 09 серпня 2006 року на суму 42618,77 грн, строк погашення 07 вересня 2006 року, № 80351641356853 від 10 серпня 2006 року на суму 35544,73 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356854 від 10 серпня 2006 року на суму 47106,40 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356855 від 10 серпня 2006 року на суму 49488,38 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356856 від 10 серпня 2006 року на суму 49488,38 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356857 від 10 серпня 2006 року на суму 49488,38 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356858 від 14 серпня 2006 року на суму 18039,49 грн, строк погашення 15 вересня 2006 року, № 80351641356859 від 14 серпня 2006 року на суму 17996,75 грн, строк погашення 12 вересня 2006 року, № 80351641356860 від 15 серпня 2006 року на суму 46540,80 грн, строк погашення 13 вересня 2006 року, № 80351641356861 від 16 серпня 2006 року на суму 37339,30 грн, строк погашення 14 вересня 2006 року, № 80351641356862 від 17 серпня 2006 року на суму 19602,00 грн, строк погашення 15 вересня 2006 року, № 80351641356864 від 18 серпня 2006 року на суму 37116,29 грн, строк погашення 16 вересня 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін у судових засіданнях, вищевказані векселі не були погашені першим відповідачем у встановлені строки.

Абзацом 3 пункту 11.5 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що комерційні банки зобов'язані  оплатити  податковий  вексель у разі його непогашення платником у строк. Відповідно пункту  3.1.2. Генеральної угоди  про надання авалю, аваліст зобов'язаний  прийняти на себе відповідальність по векселях на тих умовах і в тому ж обсязі, в якому несе відповідальність по цих векселях векселедавець.

14 вересня 2006 року третій відповідач звернувся до позивача з вимогою № 10058/10/15-218 про вжиття всіх невідкладних заходів щодо сплати грошовими коштами до бюджету відповідних сум за податковими векселями. 19 вересня 2006 року третій відповідач вдруге звернувся до банку з вимогою за №10307/10/15-218 щодо  оплати податкових векселів на загальну суму  584548,76 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач 29 вересня 2006 року згідно з меморіальним ордером № 28141822 перерахував 584548,76 грн. на рахунок  державного бюджету, і третій відповідач повернув  вищевказані податкові векселі з відміткою “Погашено”.

Згідно з пунктом 2.6. Генеральної угоди про надання авалю від 12 травня 2006 року № 06-А/06 з моменту оплати позивачем податкових векселів, у першого відповідача виникає “Авальний кредит” зі сплатою 50% річних від суми коштів, сплачених за авальованими векселями.

Згідно з пунктом 3.6 Генеральної угоди про надання авалю, перший відповідач зобов'язаний протягом 2 (двох)  календарних днів з дня оплати векселів за рахунок аваліста, відшкодувати авалісту сплачену за  рахунок власних коштів суму, що дорівнює номінальній вартості цих векселів, сплачених штрафних санкцій, а також інших витрат, що виникли у аваліста в зв'язку з виконанням своїх зобов'язань за цією угодою.

Як встановлено місцевим господарським судом, 04 жовтня 2006 року позивачем було направлено до першого відповідача вимогу про сплату суми 588608,13 грн., що складається з номінальної вартості векселів 584548,76 грн. та процентів 4059,37 грн. Але вимогу позивача  залишено без задоволення.

10.10.06 АБ «Факторіал-банк»звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПП «Фатон»про стягнення з відповідача суми авального кредиту - 584548,76 грн., а також процентів за користування кредитом, пені та штрафу на загальну суму 137830,32 грн.

У травні 2007 року позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме, він просить стягнути з ПП «Фатон»лише суму процентів, пені та штрафу (137830,32 грн.), а сплачена банком сума номінальної вартості векселів (584548,76 грн.), на думку позивача, підлягає поверненню з державного бюджету. Підставою для такого уточнення, на думку позивача, є наступні обставини.

В жовтні 2006 року перший відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до третього відповідача про зобов'язання внести до особового рахунку першого відповідача з податку на додану вартість відомості про самостійне погашення першим відповідачем у складі загальних сум податкових зобов'язань, визначених в податкових деклараціях першого відповідача з податку на додану вартість за серпень та вересень 2006 року, податкових векселів на загальну суму 899251, 15 грн., в тому числі, податкових векселів на суму 584548, 76 грн., а саме:

- № 80351641356847 від 03 серпня 2006 року на суму 31869,54 грн, строк погашення 01 вересня 2006 року, № 80351641356848 від 07 серпня 2006 року на суму 64915,75 грн, строк погашення 05 вересня 2006 року, № 80351641356850 від 09 серпня 2006 року на суму 18367,50 грн, строк погашення 07 вересня 2006 року, № 80351641356851 від 09 серпня 2006 року на суму 19026,30 грн, строк погашення 07 вересня 2006 року, № 80351641356852 від 09 серпня 2006 року на суму 42618,77 грн, строк погашення 07 вересня 2006 року, № 80351641356853 від 10 серпня 2006 року на суму 35544,73 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356854 від 10 серпня 2006 року на суму 47106,40 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356855 від 10 серпня 2006 року на суму 49488,38 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356856 від 10 серпня 2006 року на суму 49488,38 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356857 від 10 серпня 2006 року на суму 49488,38 грн, строк погашення 08 вересня 2006 року, № 80351641356858 від 14 серпня 2006 року на суму 18039,49 грн, строк погашення 15 вересня 2006 року, № 80351641356859 від 14 серпня 2006 року на суму 17996,75 грн, строк погашення 12 вересня 2006 року, № 80351641356860 від 15 серпня 2006 року на суму 46540,80 грн, строк погашення 13 вересня 2006 року, № 80351641356861 від 16 серпня 2006 року на суму 37339,30 грн, строк погашення 14 вересня 2006 року, № 80351641356862 від 17 серпня 2006 року на суму 19602,00 грн, строк погашення 15 вересня 2006 року, № 80351641356864 від 18 серпня 2006 року на суму 37116,29 грн, строк погашення 16 вересня 2006 року.

Постановою від 09 січня 2007 року господарського суду Харківської області по справі №АС-13/504-06 позовні вимоги Приватного підприємства "Фатон" було задоволено. Зобов'язано ДПІ Київського району м.Харкова внести до особового рахунку по ПДВ відомості про самостійне погашення підприємством у складі загальних сум податкових зобов'язань, визначених в податкових деклараціях за серпень і вересень 2006 р., податкових векселів на загальну суму 899251,15 грн. (в тому числі, податкових векселів на суму 584548, 76 грн.). Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року по справі постанова залишена без змін.

Тобто позивач вважає, що постановою суду у вищевказаній адміністративній справі встановлено факт самостійного погашення першим відповідачем податкових векселів на суму 584548,76 грн. і, таким чином, дана сума була сплачена до бюджету двічі: самим боржником (ПП «Фатон») та банком-авалістом (АБ «Факторіал-банк»).

Місцевий господарський суд погодився із даним твердженням позивача та дійшов висновку, що сума 584548,76 грн. має бути повернута банку саме з державного бюджету.

Відмовляючи у позові в частині стягнення з першого відповідача 137830,32 грн., суд першої інстанції зазначив, що на момент оплати позивачем податкових векселів вони вже були погашені, отже відповідно до пункту 2.6. Генеральної угоди про надання авалю від 12 травня 2006 року № 06-А/06 факт виникнення “Авального кредиту” не настав.

Проте колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з вищенаведеними висновками з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, першим відповідачем не було сплачено до бюджету грошові кошти за спірними податковими векселями на суму 584548,76 грн. Натомість, згідно з податковою декларацією ПП «Фатон»за серпень 2006 року, вказану суму було зараховано до складу податкових зобов'язань за звітний податковий період.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу третього відповідача вказує на те, що сплата векселедавцем грошових коштів до бюджету за податковими векселями у даному випадку не є обов'язковою, оскільки п.11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає декілька засобів погашення податкових векселів, що оформлюються на податок на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, при цьому позивач посилається на абзац 7 пункту 11.5 статті 11 вказаного Закону.

Представником ДПІ у судовому засіданні підтверджено факт включення ПП «Фатон»суми за спірними векселями до декларації за серпень 2006р., яку було подано до ДПІ 20.09.06 (тобто до погашення векселів банком-авалістом, яке було здійснено 29.09.06).

Однак  вказана обставина, на думку колегії суддів, не дає підстав для висновку про те, що на момент сплати коштів банком податкові зобов'язання першого відповідача за спірними векселями вже були погашені. Адже, як вбачається з норм Закону України «Про податок на додану вартість», на які посилається позивач (абзац 7 пункту 11.5 статті 11), необхідною умовою для включення платником податку зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний податковий період є наявність підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю.

Як вбачається з наданих позивачем та першим відповідачем доказів (лист ПП «Фатон»до АБ «Факторіал-Банк»від 12.09.06, лист АБ «Факторіал-Банк»до ДПІ у Київському районі м.Харкова вих.№22-5002 від 27.09.06, лист АБ «Факторіал-Банк»до ПП «Фатон»вих.№04-5124 від 29.09.06), позивачу було відомо про включення першим відповідачем сум за спірними векселями до податкової декларації за серпень, але  станом на 29.09.06 АБ «Факторіал-Банк»не мав документального підтвердження наявності у першого відповідача бюджетного відшкодування.

Саме тому, як зазначив представник позивача у судовому засіданні, 29.09.06 банком і було здійснено оплату за авальованими векселями. Колегія суддів відзначає, що банк сплатив кошти до державного бюджету правомірно, у відповідності до вимог абз.3 п.11.5 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.3.1.2 Генеральної угоди про надання авалю №06-А/06 від 12.05.06. Твердження першого відповідача про відсутність у банку правових підстав для здійснення оплати спірних векселів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як уже зазначалося, сам факт повідомлення позивача першим відповідачем про включення ПП «Фатон»сум за спірними векселями до податкової декларації з ПДВ не є доказом зарахування наявної суми бюджетного відшкодування в рахунок оплати за даними векселями, а відтак –не є доказом самостійного погашення вказаних податкових векселів першим відповідачем в установленому порядку.

Про те, що сам банк вважав свої дії правомірними, свідчить і факт звернення АБ «Факторіал-Банку»у листопаді 2006 року з позовом до ПП «Фатон»про стягнення коштів на підставі п.3.3.6 Генеральної угоди про надання авалю №06-А/06 від 12.05.06.

Проте після уточнення позовних вимог у травні 2007 року позивач в ході розгляду справи наполягав на тому, що кошти були сплачені ним до бюджету помилково, а тому підлягають поверненню, оскільки факт наявності у першого відповідача бюджетного відшкодування знайшов документальне підтвердження.

На думку позивача та першого відповідача, таким підтвердженням є вищезгадана  постанова від 09.01.07 господарського суду Харківської області по справі №АС-13/504-06.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова було подано касаційну скаргу на вищевказану постанову, а також на ухвалу від 03.04.07 Харківського апеляційного господарського суду, якою дану постанову залишено без змін.

Ухвалою від 11.06.07 Вищого адміністративного суду України у справі №АС-13/504-06, копію якої надано  Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова до місцевого господарського суду та долучено до матеріалів справи (т.2, а.с.69), відкрито касаційне провадження та зупинено виконання постанови господарського суду Харківської області від 09.01.07 у справі  №АС-13/504-06 до закінчення касаційного провадження.

Як вбачається з наданих позивачем та третім відповідачем копій листів (вх.№633 та 634 від 30.01.08), відомостей про те, що станом на 30.01.08 касаційне провадження у вищевказаній справі закінчено, у сторін немає, отже колегія суддів вважає встановленим фактом ту обставину, що виконання постанови у зазначеній адміністративній справі зупинено.

Позивач обґрунтовано вказує на те, що на момент прийняття  оскаржуваного рішення місцевого господарського суду постанова від 09.01.07 господарського суду Харківської області по справі №АС-13/504-06 набрала законної сили і що факти, встановлені у ній, не підлягають додатковому доказуванню. Колегія суддів відзначає, що, оскільки на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції постанову у вищевказаній адміністративній справі не скасовано у касаційному порядку, факт правомірності включення ПП «Фатон»спірних векселів до податкової декларації з ПДВ за серпень не підлягає доведенню.

Разом з тим, для вирішення спору у даній справі має значення не преюдиційний зміст постанови від 09.01.07 господарського суду Харківської області по справі №АС-13/504-06 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а наявність чи відсутність її фактичного виконання: тобто встановлення факту, чи внесено ДПІ Київського району м.Харкова до особового рахунку по ПДВ відомості про самостійне погашення ПП «Фатон»у складі загальних сум податкових зобов'язань, визначених в податковій декларації  за серпень, податкових векселів на суму 584548, 76 грн. Проте місцевий господарський суд не надав зазначеній обставині  належної правової оцінки і визнав безумовно доведеним факт самостійного погашення спірних векселів першим відповідачем.

Враховуючи, що виконання постанови у вищевказаній адміністративній справі було зупинено (а відтак, фактично, сума  584548, 76 грн.  була сплачена до бюджету не двічі, як зазначає місцевий господарський суд, а лише один раз, згідно з меморіальним ордером позивача № 28141822  від 29.09.06), колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом передчасно зроблено висновок  про наявність передбачених статтями 1212 та 1213 Цивільного кодексу України цивільно-правових підстав для повернення позивачу 584548, 76 грн. з державного бюджету.

Оскільки висновок місцевого господарського суду про те, що на момент оплати позивачем податкових векселів вони вже були погашені, не відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги третього відповідача і відзначає, що дану скаргу має бути задоволено, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з державного бюджету на користь позивача 584548, 76 грн.; у позові в цій частині має бути відмовлено.

Щодо позовних вимог АБ «Факторіал-Банк»до ПП «Фатон»про стягнення 137830,32 грн. –у їх задоволенні також має бути відмовлено. Проте підставою для відмови є не той факт, що авальний кредит відповідно до п.2.6 Генеральної угоди про надання авалю №06-А/06 від 12.05.06 не виник у зв'язку з самостійним погашенням першим відповідачем спірних векселів (як помилково вказав місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні), а та обставина, що  вищезазначена сума 137830,32 грн. складається з процентів річних (9742,48 грн.), пені (11178,08 грн.) та штрафу (116909,76) за Генеральною угодою про надання авалю №06-А/06 від 12.05.06.  

Оскільки після уточнення позовних вимог 18.05.07 позивач просив стягнути основну суму - 584548, 76 грн. –не з першого відповідача, а з державного бюджету, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення нарахованих на цю суму відсотків, пені та штрафу з першого відповідача –ПП «Фатон». Позивачем, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Таким чином, враховуючи, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні не  надано належної оцінки наявним у справі доказам та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а у позові АБ «Факторіал-Банк»(з урахуванням уточнення позовних вимог) має бути відмовлено повністю.

Стосовно апеляційної скарги  другого відповідача колегія суддів відзначає наступне. Головним управлінням державного казначейства України у Харківській області оскаржено рішення від 24.10.07 господарського суду Харківської області в частині розподілу судових витрат, а саме –щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України в Харківській області  державного мита у сумі 5845,48 грн. та 95,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки, з огляду на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, процесуальним наслідком задоволення апеляційної скарги третього відповідача, скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові є те, що оспорювані другим відповідачем суми не підлягають стягненню з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у Харківській області, то фактично даною постановою апеляційний господарський суд задовольняє апеляційну скаргу другого відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105, колегія суддів

постановила:

Апеляційні скарги другого та третього відповідачів задовольнити.

Рішення від 24.10.07 господарського суду Харківської області у справі №40/388-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким  у задоволенні позовних вимог відмовити.

         Головуючий суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 Судді                                                                    Бухан А.І.  

                                                                                                               Шевель О.В.