Постанова

від 05.02.2008 по справі 10/154-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/154-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2008 року                                                                                   Справа № 10/154-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Лисенко О.М., Науменко І.М.

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:  

позивача –Ткаченко Валентина Володимирівна, довіреність № 2  від 08.02.07,  представник;

відповідача –  Шишкін Віталій Миколайович, довіреність № 3976-П_П  від 01.09.05,  старший юрисконсульт;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” в особі Дніпродзержинської філії, м.Дніпродзержинськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 року                                    

у справі № 10/154-07                             

за позовом   закритого акціонерного товариства “Петриківка Агротехсервіс”, Дніпропетровська область, смт.Петриківка

до  закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, м.Дніпропетровськ

про  визнання недійсним кредитного договору

          За клопотанням позивача процес здійснюється за допомогою засобів технічної фіксації на диск CD-R № 5154128LD36795.

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                              

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007р. (суддя Кощеєв І.М.) по справі № 10/154-07 за позовом закритого акціонерного товариства “Петриківка Агротехсервіс” смт.Петриківка Дніпропетровської області (далі –ЗАТ “Петриківка Агротехсервіс”) до закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, м.Дніпропетровськ (далі –ЗАТ КБ “Приватбанк”) про визнання недійсним кредитного договору позов було задоволено та визнано недійсним кредитний договір № 1/0400FРГ від 21.04.2004р., укладений між ЗАТ КБ “Приватбанк” та ЗАТ “Петриківка Агротехсервіс”; стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що оспорювань угоду від імені позивача укладено представником без належних повноважень без надання згоди загальними зборами учасників товариства згідно зі статутом; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.203, 207, 215 ЦК України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі Дніпродзержинської філії, посилається на невідповідність судового рішення нормам матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам, обставинам справи, оскільки:

          - господарським судом порушено вимоги ст.ст.88, 91, 92, 237, 238 ЦК України;

          - господарським судом безпідставно зроблено висновок про відсутність  доказів наступного схвалення кредитної угоди юридичною особою, так як протягом 2004-2007 років позивач звертався з листами до банку з питань виконання кредитного договору, укладено додаткові угоди до кредитного договору за підписами нового директора товариства Батюк А.В., товариство надавало протоколи засідань спостережної ради, де розглядались питання про необхідність забезпечення кредиту, сплачувало відсотки за користування кредитом;

          - господарським судом зроблено помилковий висновок, що списання коштів на користь банку в рахунок погашення боргу по кредитній угоді № 1/0400FРГ від 21.04.2004р. не є доказом наступного схвалення угоди, так як вказані кошти стягувались без згоди позивача, самим банком, але судом не взято до уваги, що це списання здійснювалось у відповідності до п.2.3.5 кредитної угоди, згоду на застосування надав позивач при підписанні договору; крім цього, відсотки за кредитним договором було перераховано і самим позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, як за підписом директора Лісного П.Г., заступника директора Діденко О.М., чинним директором Батюк А.В.     

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ЗАТ “Петриківка Агротехсервіс”- проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2004р. між КБ “Приватбанк” в особі заступника директора Дніпродзержинської філії банку (“банк” за договором, скаржник, відповідач по справі) та ЗАТ “Петриківка Агротехсервіс” (“позичальник” за договором, позивач по справі) було укладено договір № 1/0400 FРГ (а.с.21-22, т.1). Відповідно до розділу 1 договору “банк” при наявності вільних коштів зобов'язується надати “позичальнику” кредит у сумі 200 000 грн. не пізніше 5 днів з моменту підписання договору, в обмін на зобов'язання “позичальника” по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлений даним договором термін. Пунктом 1.2 розділу 1 договору сторони визначили, що кредит в сумі 200000 грн. надається з метою кредитування виробничих витрат, пов'язаних з закупівлею паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, запчастин для ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання. Термін повернення кредиту –20.04.2005р.

Як вбачається з преамбули тексту договору від імені відповідача його підписано заступником директора Дніпродзержинської філії КБ “Приватбанк” Данченко В.С. на підставі доручення № 31 від 17.10.2002р., від імені “позичальника” договір було підписано директором Лісним П.Г. (а.с.21-22, т.1). Оригінал договору, наданий для огляду в судовому засіданні 15.01.2008р., було підписано обома сторонами та завірено печатками.

Відповідно до п.2.1.1 розділу 2 договору “банк” зобов'язується відкрити для надання кредиту позичковий рахунок, рахунок по відсоткам, рахунок комісії. При цьому оригінал договору, який був оглянутий в засіданні 15.01.2008р. не містив будь-яких відомостей щодо номерів рахунків. Пунктом 2.1.2 розділу 2 договору в якості обов'язку банку передбачено, що кредит надається шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів “позичальника” в межах суми –200 000 грн.

Пунктом 2.3.5 договору сторони передбачили, що у відповідності до ст..49 Закону України “Про банки та банківську діяльність” при непогашенні “позичальником” (відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках “позичальника” відповідно до п.2.2.6, для здійснення договірного списання) кредиту по оплаті відсотків за його користування у встановлені даним договором терміни, банк має право видавати наказу про примусову оплату боргового зобов”язання й робити погашення заборгованості у встановленому чинним законодавством порядку. Згідно з п.2.2.6 розділу 2 “позичальник” доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, в тому числі з рахунку № 26005051800026 в Дніпродзержинській філії  КБ “Приватбанк”, МФО 305965, в межах сум, що підлягають сплаті “банку” за даним договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання).

В забезпечення вищевказаного кредитного договору сторонами було укладено договори застави від 21.04.2004р. (а.с.23-30, т.1).

02.01.2006р. до кредитного договору від 21.04.2004р. № 1/0400FРГ було укладено додаткову угоду № 1/1 (а.с.55, т.1), відповідно до якої було внесено зміни в редакцію п.4.2 договору –збільшено розмір відсотків за договором. Зазначену додаткову угоду від імені товариства підписано директором Батюк А.В. та завірено печаткою.

До договору № 1/0400FРГ від 21.04.2004р. було укладено додаткову угоду № 1 від 28.02.2006р. (а.с.75, т.2), відповідно до якого п.4.7 кредитного договору було укладено в новій редакції щодо порядку зарахування грошових коштів до повного виконання зобов'язань “позичальником”. Від імені “позичальника” додаткову угоду № 1 підписано директором Батюк А.В. та скріплено печаткою підприємства.           

Як вбачається із змісту позовної заяви, її прохальної частини, позивач просив визнати недійсним кредитний договір № 1/0400FРГ  від 21.04.2004р. на підставі ст.ст.90, 98, 203, 207, 215, 216 ЦК України (а.с.2-3, т.1). При цьому позовні вимоги обґрунтовувались тим, що: по-перше, керівником підприємства позивача договір підписано без затвердження спостережною радою товариства, що суперечить вимогам п.п.5.1, 8.11 Статуту; по-друге, печатка позивача на спірному договорі не відповідає довідці № 297 про включення до ЄДРПОУ – відсутнє тире у назві позивача; по-третє, з боку відповідача договір підписано особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, так як довіреністю від 17.10.2002р. № 31, від 30.08.2002р. № 31 до договору № 1/0400FРГ не надані, відсутні, а печатка проставлена на оспорюваному договорі не відповідає печатці ЗАТ КБ “Приватбанк”; вчетверте, банк не виконав п.2.1.1 договору не визначився з номерами рахунків і не відкрив їх по спірному кредитному договору; по-п'яте, в порушення ст..30 Закону України “Про власність” оспорюваний договір, що містить в якості істотних умов передання майна в заставу без згоди власника, загальні збори позивача рішення щодо оформлення кредиту та передання майна в заставу не приймали. В своєму клопотанні від 27.09.2007р. (а.с.122, т.1) позивач посилався також в якості підстав позовних вимог на те, що питання про взяття кредиту є виключеною компетенцією загальних зборів згідно з п.8.3 Статуту. Зазначене клопотання позивача було подано відповідно до ст..22 ГПК України та прийнято господарським судом до розгляду.

На виконання договору № 1/0400FРГ  22.04.2004р. “банком” було здійснено розпорядження на відкриття рахунків: позичкового, простроченої позички, нарахованих відсотків, прострочених відсотків (а.с.41, т.1).

З пояснень відповідача, матеріалів справи вбачається, що за платіжними дорученнями №№ 107, 105, 100 від 26, 27, 28 квітня 2004 року (а.с.50-52, т.1), з цільовим призначенням платежу “поновлення обігових коштів” на рахунок позивача № 26005051800026 (п.2.2.6 розділу 2 договору № 1/0400FРГ) з рахунку № 20623051800062 (а.с.41, т.1 –розпорядження банку від 22.04.2004р.) надійшли грошові кошти на загальну суму 200 000 грн. На здійснення проводки зазначеної бухгалтерської операції позивачем було оформлено три попередніх вимоги від 26.04.2004р., 27.04.2004р., 28.04.2004р. за підписом директора Лісного Л.И., як зазначено, засвідчені печатками підприємства (а.с.1-3, т.2). Факт перерахування (отримання) 200 000 грн. безпосередньо позивачем саме за договором № 1/0400FРГ підтверджується: по-перше, обсягом перерахованих грошових коштів (200 000 грн.); по-друге, строками кредитування (п.1.1 розділу 1 договору № 1/0400FРГ ); по-третє, доказами сплати відсотків безпосередньо позивачем за платіжними дорученнями № 51 від 24.05.2005р., № 54 від 07.06.2005р., № 56 від 21.06.2005р. (а.с.77-79, т.2) з посиланням саме на договір № 1/0400FРГ.

Зазначені додаткові докази суд апеляційної інстанції вважає за можливе прийняти згідно з ч.1 ст.101 ГПК України, оскільки: по-перше, це призведе до неповноти дослідження доказів по справі, неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; по-друге, відповідно до п.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366 (зі змінами та доповненнями) додаткові докази витребувані апеляційною інстанцією, а їх було витребувано відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2007р. (а.с.126, т.2) згідно зі ст..38 ГПК України приймаються без обмежень.

Отже, доводи позивача щодо неотримання грошових коштів за договором № 1/0400FРГ  не приймаються, оскільки мало місце декілька договорів та в платіжних дорученнях №№ 107, 105, 100 відсутнє посилання на номер та дату кредитного договору, спростовується платіжними дорученнями позивача №№ 51, 54, 56 (а.с.77-79, т.2) на оплату прострочених відсотків саме за кредитним договором № 1/0400FРГ.

Відповідно до п.п.8.14-8.15 Статуту підприємства позивача (зареєстровано Петриківською райдержадміністрацією 11.01.2002р. (а.с.7-17, т.1)) виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є дирекція у складі трьох голів на чолі з директором; дирекція підзвітна загальним зборам та спостережній раді та організує виконання їх рішень, вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до виключеної компетенції зборів та спостережної ради, директором товариства може бути особа, яка перебуває з товариством у трудових відносинах.

Посилання позивача щодо не укладення з директором Лісним П.Г. контракту або трудового договору (п.8.16 Статуту) не підтверджено будь-якими доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України. Такі докази відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи, спростовується наказом № 1к від 21.10.2002р. (а.с.69, т.2).

Відповідно до частини 4 п.8.15 Статуту позивача (а.с.14, т.2) директор має право, зокрема, без довіреності представляти інтереси товариства та чинити дії від імені товариства, від імені товариства вести переговори та укладати угоди, в тому числі і зовнішньоекономічні контракти.

До компетенції спостережної ради товариства згідно з Статутом (а.с.13-14, т.2) віднесено, зокрема, повноваження щодо затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 10% Статутного фонду товариства (п.5.1 Статуту (а.с.11, т.2)), тобто статутом передбачено в подальшому затвердження угод спостережною радою на суму більшу, ніж 45 510 грн.  

Пунктом 8.3 Статуту до виключної компетенції загальних зборів віднесено, зокрема, прийняття рішень про взяття кредитів, а також затвердження річних результатів діяльності товариства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків (а.с.12-13, т.2). При цьому визначено, що збори скликаються не раніше одного разу на рік (п.8.7 Статуту позивача (а.с.13, т.2).

Відповідач (скаржник) в своїх поясненнях (а.с.3032, т.2), в апеляційній скарзі зазначає, що укладення кредитної угоди № 1/0400FРГ  було затверджено засіданням спостережної ради ЗАТ “Петриківка Агротехсервіс” (протокол № 1).

Як вбачається із матеріалів справи, остання містить протокол зборів спостережної ради № 1 від 24.03.2004р. (а.с.67, т.2), на якому було прийнято рішення щодо укладення кредитного договору в подальшому з КБ “Приватбанк”. Матеріали справи містять ще один протокол № 1 від 24.03.2004р. засідання спостережної ради товариства (а.с.77, т.2), на якому рада дійшла згоди на оформлення в подальшому кредитного договору з КБ “Приватбанк”.

Як свідчать пояснення представників сторін, матеріали справи, в подальшому, в судовому порядку зазначений (зазначені) протоколи № 1 від 24.03.2004р. було визнано недійсними (а.с.76, 82, т.2; а.с.111-113, т.2 –рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21.06.2007р. по справі № 2-120/2007). Зазначене судове рішення, ухвали набрали законної сили, що визнається представниками обох сторін в ході розгляду справи апеляційним господарським судом.

Докази, підтверджуючи факт прийняття рішення загальними зборами акціонерів про отримання кредиту, тобто попереднього погодження укладення кредитного договору з КБ “Приватбанк” на суму 200 000 грн. відповідно до п.8.3 Статуту позивача згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій в ході розгляду справи.             

Докази схвалення кредитної угоди № 1/0400FРГ  спостережною радою у відповідності до п.8.15 Статуту позивача, в подальшому, оскільки передбачено Статутом саме затвердження, відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій сторонами згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України. Докази згоди на укладення кредитного договору з КБ “Приватбанк”, зокрема, протокол № 1 від 24.03.2004р. (а.с.77-78, т.1) існували лише станом на 21.04.2004р. (день укладення оспорюваного правочину).

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.    

Частиною 1 ст.238 ЦК України регламентовано, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Докази того, що загальними зборами товариства не було затверджено фінансовий щорічний звіт за 2005 рік (а сплата відсотків позивачем здійснювалась саме в травні 2005 року) відсутні, як і відсутні докази, що будь-які протоколи та рішення загальних зборів учасників товариства, якими було затверджено річний звіт за 2005 рік було визнано недійсними в встановленому законом порядку. Отже, затверджуючи щорічно фінансовий звіт підприємства, зокрема, за 2005 рік учасники товариства усвідомлювали факт сплати відсотків за користування кредитом по договору № 1/0400FРГ.

Враховуючи викладене, а також, що матеріали справи містять докази наступного схвалення право чину –сплата у травні 2005 року прострочених відсотків за кредитним договором № 1/0400FРГ за платіжними дорученнями №№ 51, 54, 56 (а.с.77-79, т.2), факт подальшого затвердження звіту за 2005 рік з визначенням витрат товариства по сплаті відсотків за кредитним договором загальними зборами товариства відповідно до п.п.8.3, 8.7 Статуту (а.с.12-13, т.1), докази протилежного відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України не надавались, відсутні в матеріалах справи, враховуючи факт відсутності доказів в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, підтверджуючих, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених відсотків за платіжними дорученнями №№ 51, 54, 56, то відсутні правові підстави вважати, що договір № 1/0400FРГ  не було схвалено в подальшому діями товариства.

Щодо доводів позивача про помилковість перерахування відсотків за кредитним договором № 1/0400FРГ  новопризначеним директором Батюк А.В., то ці доводи не приймаються, оскільки: по-перше, не підтверджені жодним доказом відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України; по-друге, директор є посадовою особою, яка обізнана з правовими наслідками своєї діяльності або бездіяльності; по-третє, відсутні будь-які докази, підтверджуючи, що позивач вимагав від банку повернення помилково, як він зазначає, сплачених сум за платіжними дорученнями №№ 51, 54, 56 (а.с.77-79, т.2), такі докази відсутні у справі, не надавались позивачем на обґрунтування позовних вимог судам обох інстанцій згідно зі ст..33 ГПК України.

Посилання позивача на невідповідність печатки товариства на оспорюваному договорі не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки на обґрунтування цієї підстави недійсності правочину не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючих наявність чи відсутність візуально певних елементів печатки підприємства, а з наданої квитанції № 0195, дозволу № 1316 (а.с.20, т.1) не вбачається будь-яких візуальних характеристик печатки підприємства.

Доводи позивача щодо недійсності правочину внаслідок недотримання вимог ст.ст.207, 244-250 ЦК України відповідачем, то ці доводи не можуть бути прийняті, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, довіреностями, статутними документами, положенням про філію банку (а.с.57-63, т.1).

Враховуючи викладене, правові підстави, викладені позивачем в позові, не є доведеними належними доказами відповідно до ст..33 ГПК України, а рішення господарського суду не відповідає матеріалам, обставинам справи, вимогам закону.

Подане позивачем 05.02.2008р. клопотання не підлягає задоволенню з урахуванням вищевикладеного, а також того, що предметом спору по цій справі є визнання недійсним кредитного договору № 1/0400FРГ, а не договорів поруки.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” в особі Дніпродзержинської філії, м.Дніпродзержинськ –задовольнити.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007р. по справі № 10/154-07 –скасувати.

          В позові –відмовити.  

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.М.Лисенко

                                                                                                    І.М.Науменко