Постанова

від 04.02.2008 по справі 15/507-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/507-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2008 р.                                                           Справа № 15/507-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мельник С.О.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3865Х/3-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.12.07 р. по справі № 15/507-07

за позовом ПСП "Агрофірма "Прогрес" с. Лигівка

до Відділу Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області смт. Сахновщина

про стягнення 41308,81 грн. -

встановила:

В грудні 2007 р. позивач –ПСП Агрофірма „Прогресс”, с. Лигівка, Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ВДВС Сахновщинського РУЮ, смт. Сахновщина Харківської області 39433,81 грн. збитків та 1875 грн. моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що їх було завдано позивачу внаслідок бездіяльності відповідача та винесення ним незаконних рішень при виконанні рішень господарського суду Харківської області по справах № 15/308-04 та № 20/129-04.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.07 р. (суддя Лаврова Л.С.) по справі № 15/507-07 подану позивачем позовну заяву на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України повернуто. Ухвалу мотивовано з тих підстав, що позивачем при її поданні не було додано доказів сплати державного мита у встановленому законом порядку і розмірі, а також доказів оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною, подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказана ухвала суперечить вимогам Постанови КМУ № 411 від 29.03.02 р. та ст. 86 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки на його думку, на підставі вказаних норм позивача звільнено від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувшись до господарського суду з позовом по даній справі з посиланням на відповідні норми, в т.ч. на Закони України „Про виконавче провадження”, „Про державну виконавчу службу”, Конституцію та ГПК України просив стягнути з відповідача 39433,81 грн. збитків та 1875 грн. моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що їх було завдано позивачу внаслідок бездіяльності відповідача та винесення ним незаконних рішень при виконанні рішень господарського суду Харківської області по справах № 15/308-04 та № 20/129-04. Разом з тим, позивач при поданні позову вказував на те, що його на підставі Постанови КМУ № 411 від 29.03.02 р. та ст. 86 Закону України „Про виконавче провадження” звільнено від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому суд приймаючи оскаржувану ухвалу послався на те що позивачем всупереч вимогам п. 4 ст. 63 ГПК України при її поданні не було додано доказів сплати державного мита у встановленому законом порядку і розмірі, а також доказів оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Проте, означені висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  є передчасними, та такими, що винесенні з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа –передачі на розгляд до господарського суду.

Відповідно до п.п. 4, 10 суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду у випадках не подання доказів сплати держмита у встановленому законом порядку та розмірі та не подання доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Разом з тим, відповідно до ст. 86 Закону України „Про виконавче провадження” стягувач має право звернутися з позовом до  юридичної  особи, яка  зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника,  у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. Такий стягувач звільняється від сплати державного мита. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи вимоги даної статті закону, а також те, що поданий позивачем позов по даній справі ґрунтується на тому, що нібито з вини відповідача (тобто органу, який проводив стягнення грошових коштів) не були належним чином виконані рішення господарського суду Харківської області по справах № 15/308-04 та № 20/129-04, висновки господарського суду стосовно того, що позивач за подання позову зобов'язаний сплатити державне мито є безпідставними. Тобто в даному випадку вимоги ст. 86 ГПК України надають право позивачу на пільги по сплаті держмита за подання позову.

При цьому, Постановою КМУ № 411 від 29.03.02 р. „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” передбачено, що для позивачів, які у встановленому законом порядку звільнені від сплати державного мита, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за встановлюється за нульовою ставкою.

Тобто вимоги даної постанови надають право позивачам, які у встановленому законом порядку звільнені від сплати держмита за подання позову також не сплачувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, а також того, що позивача у встановленому законом порядку звільнено від сплати державного мита, також безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач за подання позову зобов'язаний сплачувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином оскаржувана ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви підлягає скасуванню а справа з урахуванням вимог ст. 106 ГПК України – передачі до господарського суду для розгляду.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 104,  ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду від 05.12.07 р. по справі № 15/507-07 скасувати.

Справу передати господарському суду Харківської області на розгляд.

Повний текст постанови підписано 04.02.08 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.