Постанова

від 09.06.2008 по справі 15/507-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/507-07

                                                        Україна

                                  Харківський апеляційний господарський суд

                                                ПОСТАНОВА

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня  2008 року                                                             Справа № 15/507-07

          Колегія суддів  у складі: головуючого судді    Кравець Т.В.

                                                                                судді    Гончар Т.В.

                                                                           судді   Шутенко І.А.

при секретарі –Бухановій Т.А.

за участю представників:

позивача    -  Толмачева М.І. (дов. б/н від 01.11.2006 р.)

відповідача 1. – Котенко А.І.   (дов. № 4950/07-29 від 23.05.2008р.)

відповідача 2. - не з*явився

розглянувши апеляційну скаргу ПСП Агрофірми «Прогрес»(вхідний №1104 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 16 квітня 2008 року по справі № 15/507-07 (суддя Кононова О.В.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Прогрес" с. Лигівка  Сахновщинського району Харківської області

до 1. Відділ Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції, смт. Сахновщина  

2. Відділу державного казначейства Сахновщинського району Харківської області, смт Сахновщина

про стягнення 41308.81 грн.

                                                                    встановила:

          В грудні 2007 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою та просив стягнути з відповідача 39433,81 грн. збитків, 1875 грн. моральної шкоди, яка була завдана внаслідок бездіяльності відповідача щодо належного виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2004р. по справі № 15/308-04 та від 11.09.07р. по справі № 33/168-07 про стягнення з районного відділу освіти Сахновщинської райдержадміністрації грошових коштів на користь позивача.

          Рішенням господарського суду Харківської області 16 квітня 2008 року по справі № 15/507-07 в задоволенні позову Приватному сільськогосподарському підприємству Агрофірмі "Прогрес" відмовлено. Рішення мотивоване безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

          Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "Прогрес" (далі - ПСП  АФ "Прогрес") в апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким задовольнити позовні вимоги позивача, посилаючись на порушення і невірне застосування судом норм матеріального права,  невідповідність висновків суду обставинам справи, наявність достатніх доказів вини і протиправності бездіяльності відповідача та знаходження в причинному зв'язку його поведінки зі шкодою.

         Відділ Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції (далі –ВДВС Сахновщинського РУЮ) вважає прийняту ухвалу законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

        Відділ державного казначейства Сахновщинського району Харківської області, будучи належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, свого представника 03.06.2008 р. у судове засідання не направив, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, відзив  на скаргу суду не надав.

         Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши присутніх представників сторін, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.     

         Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з приписів ст. 22 ЦК України, яка пов'язує можливість відшкодування збитків та майнової шкоди саме у разі вчинення цивільного правопорушення.

Притягнення до цивільно - правової відповідальності можливе лише за наявності визначених законом умов, а саме: протиправної поведінки особи; шкідливого результату такої поведінки; причинного зв'язку між поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Їх сукупність складає склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно - правової відповідальності.

На момент розгляду спору, відсутній встановлений відповідними засобами доказування факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби, а саме відсутні в матеріалах справи докази визнання в судовому порядку незаконною діяльності особи, яка спричинила шкоду, що є підставою для її стягнення.

         Тому суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог та в задоволенні позову відмовив.

         З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

        Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2004 року по справі № 15/308-04 стягнуто з Районного відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації на користь ПСП АФ "Прогрес" основну суму боргу 28 914 грн. 58 коп., річні 218 грн. 64 коп., інфляційні 551 грн. 43 коп., державне мито 296 грн. 84 коп. та судові витрати 118 грн.

          Після набрання рішенням законної сили, 24.12.2004р. було видано наказ про стягнення з відділу освіти вказаних сум. 14.01.2004р. ДВС Сахновщинського РУЮ - відкрито виконавче провадження з виконання наказу та запропоновано боржнику добровільно його виконати чи в примусовому порядку із стягненням виконавчого збору у розмірі 3009,95 грн. 27.11.2006 р. наказ був надісланий до УДК в Сахновщинському районі Харківської області для виконання. 04.04.2008 р. листом №1.6-04/40 УДК в Сахновщинському районі Харківської області повідомило ДВС, що наказ по справі № 15/308-04 від 24.12.2004 р. до УДК не надходив.

         Також рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2007 року по справі № 33/168-07 було стягнуто з відділу освіти на користь ПСП "Прогрес" - 7165,56 грн. інфляційних витрат, 1948,76 грн. трьох відсотків річних, про що видано наказ від  25.09.2007 року на примусове виконання рішення і який 08.10.2007нр. позивач надав до ДВС Сахновщинського РУЮ.

Рішенням того ж суду від 22.04.2004 року по справі № 20/129-04 за позовом прокурора Сахновщинського району Харківської області в особі Сахновщинської районної державної адміністрації, позовні вимоги задоволені та стягнуто з ПСП АФ "Прогрес" на користь адміністрації 37251,19 грн. основного боргу.

Згідно наказу №20/129-04. 17.03.2005р. з рахунку позивача було перераховано на користь Сахновщинськой райдержадміністрації 12411,61 грн.

          12.10.2006 року позивач направив Районному відділові освіти акт погашення взаємозаборгованості, відповідно якого проводиться залік зустрічних позовних вимог на суму 24839,50 грн.

Зазначений акт державним виконавцем, в якості добровільного виконання рішення суду прийнятий не був та 20.10.2006р. виконавець постановою наклав арешт на кошти боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку ПСП АФ "Прогрес". Платіжними дорученнями № 20, 21 від 05.12.2006 року грошові кошти у розмірі 47879,97 грн. були перераховані для погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням.

В задоволені скарги ПСП АФ "Прогрес", щодо визнання неправомірними дій (бездіяльності) ДВС по арешту коштів боржника в сумі 37251,19 та виконавчого збору в розмірі 13030, 04 грн., а також щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2007 р. по справі  № 20/129-04 скаржнику було відмовлено.

Доказів звернення до ВДВС Сахновщинського РУЮ або до відповідного суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення суду по справі № 15/308-04, визнання незаконною бездіяльності ДВС в судовому порядку позивач в обґрунтування позову та апеляційної скарги  суду не надав. Хоча в силу приписів  ст. 85 Закону України  "Про  виконавче  провадження"  на   дії (бездіяльність)  державного  виконавця  та  інших  посадових  осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути  подано  скаргу  до  начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного   суду.

Позивач обґрунтовував вимоги тим, що  ВДВС при виконанні наказів господарського суду по справам № 33/168-07 та № 15/308-04 не здійснив необхідних виконавчих дій, передбачених чинним законодавством, чим завдав позивачеві шкоду у вигляді збитків та моральної шкоди у розмірі, визначеному в позовній заяві.

          Закон пов'язує можливість відшкодування збитків тільки у разі вчинення цивільного правопорушення.

Так, відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідністю зі ст. 1174 ЦК України, як вірно зазначив суд першої інстанції, саме незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.

Факт неправомірності  дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору  про  відшкодування  шкоди  повинен  вже  бути  встановлений відповідними засобами доказування.

Тобто, особа, яка спричинила шкоду повинна відшкодувати її за умови, що її дії були неправомірними. Такого факту судом не було встановлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що правові підстави для стягнення 39433,81 грн. збитків (упущеної вигоди) відсутні. А висновок суду першої інстанції в цій частині про безпідставність позовних вимог  є правомірним.

 В апеляційній скарзі позивач просить задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача  крім 39433,81 грн. збитків, також 1875 грн. моральної шкоди, яка була завдана внаслідок бездіяльності відповідача щодо належного виконання рішення суду від 08.12.2004р. по справі № 15/308-04.

  Стосовно стягнення 1875 грн. моральної шкоди, яка на думку позивача була завдана агрофірмі внаслідок бездіяльності відповідача щодо належного виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2004р. по справі № 15/308-04 слід зазначити наступне.

         У контексті ч.  1 ст.  23 ЦК України особа має право на відшкодування  моральної  шкоди,  завданої  внаслідок порушення її прав. Абзац п'ятий  частини першої статті 225 ГК України  містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди   підлягає   відшкодуванню  лише  у  випадках,  передбачених законом.

         Стаття 23 ЦК  України  такої  вказівки  не містить. Разом   з   тим  положення   частини  першої  статті  23 ЦК України,  згідно  з  якою  особа  має  право  на  відшкодування моральної  шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав,  не можна розуміти  таким  чином,  що  особа  має  право  на   відшкодування моральної  шкоди в будь-якому випадку,  коли її права порушуються, оскільки ЦК України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування  моральної  шкоди. Так  само  і  припис  пункту  четвертого  частини   першої статті 611   ЦК  України  про  відшкодування  моральної  шкоди  не означає,  що  відшкодування   моральної   шкоди   допускається   у будь-якому  випадку порушення зобов'язання.  Отже,  моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода,  завдана  фізичній  або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,  за  наявності  її  вини,  крім  випадків,   встановлених частиною другою цієї статті.     

Відповідно до вимог  чинного законодавства,  моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи  фізичних  страждань,  або  інших негативних   явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній  особі незаконними діями або бездіяльністю  інших  осіб.  Під  немайновою шкодою,   заподіяною   юридичній   особі,   слід  розуміти  втрати немайнового характеру,  що настали  у  зв'язку  з  приниженням  її ділової  репутації,  посяганням на фірмове найменування,  товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням  дій,  спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.  

         В силу статті 54 ГПК у позовній заяві про  відшкодування  моральної  шкоди повинно бути викладено: зміст позовних  вимог,  тобто,  в  чому  полягає  моральна шкода, виклад обставин,   на   яких   ґрунтуються  позовні  вимоги,  якими  саме неправомірними  діями  завдана  ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують   позов.

        Але викладені в позовній заяві та в апеляційній скарзі  доводи   щодо   заподіяної   моральної  шкоди  позивачеві не підтверджені належними обґрунтуваннями завданої шкоди, в той час як наявність фізичних чи моральних страждань взагалі не можуть бути прийнятними відносно  до юридичної особи.

Оскільки вини саме ВДВС Сахновщинського РУЮ у спричиненні  ПСП  АФ "Прогрес"  моральної  шкоди  не доведено  та не встановлено,  підстави про стягнення моральної шкоди в сумі 1875 грн. у суду відсутні.

Разом з тим слід зазначити, що свої доводи позивач обґрунтовує виключно наявністю достатніх доказів вини і неправомірності дій ДВС, хоча з такими вимогами апелянт до суду не звернувся, а предметом даного позову є  відшкодування шкоди.

         За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову, тому подана до Харківського апеляційного господарського суду апеляційна скарга ПСП  Агрофірма "Прогрес" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від  16 квітня 2008 року по справі № 15/507-07 залишається без змін.

         Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106, 116, Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

        Апеляційну скаргу ПСП  Агрофірма "Прогрес"  залишити без задоволення.

        Рішення господарського суду Харківської області від  16 квітня 2008 року по справі № 15/507-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                           Кравець Т.В.

                                 Судді                                                           Гончар Т.В.

                                                                                                                 Шутенко І.А.