Постанова

від 01.02.2008 по справі 2-17/11017.1-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-17/11017.1-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

31 січня 2008 року   Справа № 2-17/11017.1-2007

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Котлярової О.Л.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

прокурор: Зотова Аліса Леонідівна, посвідчення №  319   від 11.08.03,  Прокурор міста Севастополя;

представник позивача: не з'явився, Лівадійська селищна Рада;

представник відповідача: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАКС";

представник третьої особи: не з'явився, Верховна Рада України;

представник третьої особи: не з'явився, Санаторій "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України

розглянувши апеляційне подання Заступника прокурора міста Ялти та апеляційну скаргу Верховної  Ради України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (колегії суддів:  головуючий суддя Гайворонський В.І. , судді Цикуренко А.С., Яковлев С.В.) від 19-20 грудня 2007 року у справі № 2-17/11017.1-2007

за позовом           прокурора міста Ялти (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)

в інтересах держави в особі Лівадійської селищної  Ради (вул. Батуріна, 8, смт Лівадія, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,  98655)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС"

(вул. Нагорна, 11-15, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

(вул.  Нагорна, 19-30, місто Алупка, Автономна Республіка Крим, 98676)

за участю третьої особи на стороні  позивача:

санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України  (смт Ореанда, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,  98655)

за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову, Верховної  Ради України (вул. Грушевського, 5, місто  Київ, 01008)

до

1. Лівадійської селищної  ради

2.  товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС"

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутності повноважень щодо розпорядження і передачу в оренду земельної ділянки, зобов'язання внести доповнення до рішення, визнання незаконним рішення та його скасування.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Ялта в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради звернувся у господарський суд Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,6 га, розміщеної за адресою: місто Ялта, смт. Ореанда, район санаторію „Нижня Ореанда”.

В процесі розгляду справи до господарського суду надійшла заява Верховної Ради України про вступ до справи в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, в якій третя особа просить визнати недійсним договір оренди від 5 березня 2004 року, визнати відсутність повноважень Лівадійської селищної ради щодо розпорядження і передачу в оренду земель природно - заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, а саме охоронюваних земель, що знаходяться в користуванні санаторію „Нижня Ореанда” Управління справами Апарату Верховної Ради України, зобов'язати Раду внести доповнення в рішення № 4 від 29 березня 2005 року, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторію „Нижня Ореанда”, будь - якими іншими суб'єктами господарювання.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2006 року, у позовах відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 березня 2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2006 року у справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17 липня 2007 року у справі задоволено касаційне подання Генерального прокурора України.

Постанову Вищого господарського суду України від 14 березня 2007 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2006 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року у справі № 2-2/3508-2006 скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року (колегія суддів: головуючий суддя Гайворонський В.І., судді Цикуренко А.С., Яковлєв С.В.) у справі № 2-17/11017.1-2007 у позові  Прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради міста Ялта до товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” відмовлено.

У позові, заявленому Верховною Радою України, відмовлено в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,6 га, що розташована за адресою: місто Ялта, смт.Ореанда, район санаторію „Нижня Ореанда”, укладеного між Лівадійською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю „ПАКС” 05 березня 2004 року, як такого, що укладений з грубим порушенням земельного законодавства, з відшкодуванням заподіяної шкоди природно - заповідному фонду на землях, які незаконно займаються товариством з обмеженою відповідальністю „ПАКС”.

У позові, заявленому Верховною Радою України, у частині визнання відсутності повноважень Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим щодо розпорядження (відчуження) і передачу в оренду земель природно - заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, а саме охоронюваних земель, що знаходяться в користуванні санаторію „Нижня Ореанда” Управління справами Апарату Верховної Ради України, зобов'язання Лівадіської селищної ради внести доповнення в рішення №4 від 29 березня 2005 року, а саме визнання неправомірним користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторію „Нижня Ореанда”, будь - якими іншими суб'єктами господарювання та визнання незаконним рішення Лівадіської селищної ради за № 81 від 2 жовтня 2003 року, як таке, що порушує право користування санаторію „Нижня Ореанда” земельною ділянкою розміром 1,6 га, що була передана на підставі цього рішення товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС” у дострокову оренду та скасувати його - провадження по справі припинено.

Рішення суду в частині припинення провадження у справі обґрунтовано тим, що заявлені позовні вимоги стосуються питання перевищення повноважень органом місцевого самоврядування, отже повинні розглядатися у межах адміністративного процесу, оскільки саме адміністративні суди вирішують спори, що виникають з публічно-правових відносин.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,6 га, що розташована за адресою: місто Ялта, смт.Ореанда, район санаторію „Нижня Ореанда”, укладеного між Лівадійською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю „ПАКС” 05 березня 2004 року, господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов висновку, що оскільки договір укладено на виконання рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року, яке не визнано незаконним у судовому порядку, підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні.

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора міста Ялта звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, у якому просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнити.

Апеляційне подання мотивовано посиланнями заступника прокурора міста Ялта на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не прийнятий до уваги той факт, що відповідно до пункту 12 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Отже, Лівадійська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Крім того, заступник прокурора міста Ялта вказує на те, що вилучення землі з землекористування санаторію „Нижня Ореанда” Управління справами апарату Верховної Ради України для третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” здійснено без належної згоди землекористувача, і без прийняття рішення Лівадійською селищною радою про таке вилучення. Тобто, вилучення землі здійснене з порушенням встановленого законодавством порядку.

Також не погодившись з рішенням суду, Верховна Рада України звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані посиланнями на те, що господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов помилкового, на думку апелянта, висновку про непідвідомчість спору господарському суду, оскільки у даному випадку наслідком оскарження дії органа місцевого самоврядування є реалізація господарських (земельних) правовідносини.

Заперечення на апеляційну скаргу та апеляційне подання не надходили.

У судове засідання Лівадійська селищна рада, товариство з обмеженою відповідальністю „ПАКС”, санаторій „Нижня Ореанда” Управління справами апарату Верховної Ради України, Верховна Рада України не з'явились, про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Від санаторію „Нижня Ореанда” Управління справами апарату Верховної Ради України та Верховної Ради України надійшли телеграми про відкладення розгляду справи з причини неможливості забезпечення явки представника у судове засідання. Однак, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та є правом, а не обов'язком учасників судового процесу, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги, судова колегія залишила заявлені клопотання без задоволення та ухвалила можливим розглянути справу за відсутністю учасників судового процесу, які не з'явились у судове засідання, за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційного подання та погодився з твердженнями, які містяться у апеляційній скарзі Верховної Ради України.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року затверджений проект відведення земельної ділянки площею 1,6000 га.

На підставі вказаного рішення між Лівадійською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю „ПАКС” 05 березня 2004 року укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1,6000 га, розміщеної за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда”, земельна ділянка передана товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС” в довгострокову оренду строком на  49 років.

Прокурор міста Ялта в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” про:

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2004 року про надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС” земельної ділянки площею 1,6000 га, розміщеної за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда”;

зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” повернути земельну ділянку площею 1,6000 га, розміщену за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда”.

В процесі розгляду справи до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява Верховної Ради України про вступ до справи у якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, в якій третя особа просить:

визнати недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,6000 га, розміщеної за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда” від 05 березня 2004 року, укладений між Лівадійською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю „ПАКС”;

визнати відсутність повноважень Лівадійської селищної ради щодо розпорядження (відчуження) і передачі в оренду земель природно-заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, а саме охоронюваних земель, що знаходяться в користуванні санаторію „Нижня Ореанда” управління Апарату Верховної Ради України;

зобов'язати Лівадійську селищну раду внести доповнення в рішення № 4 від 29 березня 2005 року, а саме визнання неправомірним користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторію „Нижня Ореанда”, будь-якими іншими суб'єктами господарювання.

Заявою від 22 листопада 2007 року Верховна Рада України доповнила позовні вимоги вимогою про визнання незаконним рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та апеляційного подання, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а апеляційне подання - задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Ялтинського міськвиконкому від 23 квітня 1958 року за № 12, було затверджено межі та розміри землекористування санаторію „Нижня Ореанда” у розмірі 49,39 га. На підставі даного рішення, виконавчим комітетом Ялтинської міської ради був виданий Акт на право користування землею у розмірі 49,39 га, набутий відповідно до діючого на той час законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1995 року за № 315 санаторій „Нижня Ореанда” був переданий Управлінню справами Апарату Верховної Ради України.

На підставі Розпорядження Голови Верховної Ради України за № 361 від 13 жовтня 1998   року   з   метою   вдосконалення   структури   Управління   справами Апарату Верховної Ради України, власником майна, було проведено реорганізацію лікувально-оздоровчих закладів та підприємств, розміщених у Автономній Республіці Крим і підвідомчих Управлінню справами, шляхом приєднання до санаторного комплексу „Дюльбер”: санаторію „Нижня Ореанда”, автопідприємства, ремонтно-будівельного управління, підсобного господарства „Ялтинське”, до санаторного комплексу „Дюльбер” переходять всі майнові права та обов'язки реорганізованих підприємств та санаторію.

Відповідно до довідки ЄДРПО України за № 23-5-1119/519 від 15 лютого 1999 року санаторій „Нижня Ореанда” з 06 грудня 1998 року був відокремленим структурним підрозділом санаторного комплексу „Дюльбер”, власник майна Верховна Рада України.

На підставі Розпорядження Голови Верховної Ради України за № 537 від 25 липня 2002 року з метою вдосконалення структури Управління справами Апарату Верховної Ради України, власником майна, було проведено реорганізацію санаторного комплексу „Дюльбер”, шляхом виділення, зокрема санаторію „Нижня Ореанда” зі статусом юридичної особи, до нових юридичних осіб перейшли у відповідних частинах майнові права та обов'язки реорганізованого санаторного курортного комплексу „Дюльбер”.

Згідно з Розпорядженням Керуючого справами Апарату Верховної Ради України від 04 вересня 2002 року № 52 було виділено зі складу санаторного комплексу „Дюльбер” санаторій „Нижня Ореанда”.

Відповідно до статті 34 Закону України „Про підприємства в Україні”, який діяв на той час, реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства проводиться за рішенням власника. У разі приєднання одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств, до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що санаторій „Нижня Ореанда” Управління справами Апарату Верховної Ради України є фактичним землекористувачем земельної ділянки площею 49,39 га на підставі рішення Ялтинського міськвиконкому від 23 квітня 1958 року за № 12.

Відповідно до положень частини 8 Постанови Верховної Ради України „Про прискорення земельної реформи і приватизації землі” від 13 березня 1992 року № 2200 встановлено, що підприємства, яким були надані у встановленому порядку земельні ділянки в користування, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що санаторієм „Нижня Ореанда” на виконання приписів статті 116 Земельного кодексу України було розпочато проведення переоформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовано санаторій.

16 жовтня 2002 року було подано заяву про надання згоди на попередній збір матеріалів для відведення земельної ділянки. 29 жовтня 2002 року рішенням Лівадійської селищної ради № 31 санаторію „Нижня Ореанда” було надано погодження на створення проекту відводу (коректування меж) земельної ділянки розміром 49 га.

Однак, рішенням Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року затверджений проект відведення земельної ділянки площею 1,6000 га. та земельна ділянка площею 1,6000 га, розміщена за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда”, передана товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС” в довгострокову оренду строком на  49 років.

При цьому,  під час розгляду справи було встановлено, що спірна земельна ділянка площею 1,6000 га, розміщена за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда”, яка була передана підставі рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС”, входить до складу земель, фактичним землекористувачем яких є санаторій „Нижня Ореанда” Управління справами Апарату Верховної Ради України на підставі рішення Ялтинського міськвиконкому від 23 квітня 1958 року за № 12.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України надання в користування земельної ділянки, що перебуває у власності або в користуванні, здійснюється лише після її вилучення (викупу) в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані в постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних і інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Статтею 151 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки й умови його відводу (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, що забезпечує нормальне функціонування на цій ділянці й прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Приймаючи до уваги, те що Земельним Кодексом України не передбачено автоматичного припинення права власності та користування земельною ділянкою та матеріали справи не містять жодного рішення про припинення права користування санаторієм „Нижня Ореанда” спірною земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Верховної Ради України про визнання незаконним рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року „Про затвердження проекту відведення та передачу товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС” земельної ділянки у довгострокову оренду для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда” підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок господарського суду Автономної Республіки Крим про непідвідомчість господарському суду спору про визнання незаконним рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року, оскільки відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Поняття „справа адміністративної юрисдикції” наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається  з матеріалів справи, Верховна Рада України звернулась з позовом про визнання незаконним рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року „Про затвердження проекту відведення та передачу товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС” земельної ділянки у довгострокову оренду для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда”.

Спірні правовідносини  виникли у зв'язку з тим, що позивач вважає дане рішення незаконним та таким, що порушує його права на  користування певною земельною ділянкою.

Отже, враховуючи те, що предмет спору у даній справі  пов'язаний з реалізацією  права на оренду земельної ділянки, тобто  спірні правовідносини мають  цивільно-правовий характер, даний спір не є публічно-правовим, на який поширюється компетенція адміністративних судів.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що  виникають  із   публічно-правових   відносин   та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Верховною Радою України при зверненні до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання незаконним рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року правильно визначено спосіб захисту порушеного права та суд, якому підвідомчий спір.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 124 Земельного кодексу України закріплено, що передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто чинним земельним законодавством чітко визначено, що набуття права оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року „Про затвердження проекту відведення та передачу товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС” земельної ділянки у довгострокову оренду для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда”, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,6000 га, розміщеної за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда” від 05 березня 2004 року, укладеного між Лівадійською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю „ПАКС” на підставі рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року, а також про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” повернути земельну ділянку площею 1,6000 га, розміщену за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда” в ведення Лівадійської селищної ради підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог Верховної Ради України про зобов'язання Лівадійської селищної ради внести доповнення в рішення № 4 від 29 березня 2005 року, а саме визнання неправомірним користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторію „Нижня Ореанда”, будь-якими іншими суб'єктами господарювання суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи встановлено, що рішенням Лівадійської селищної ради № 4 від 29 березня 2005 року було скасовано рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року „Про затвердження проекту відведення та передачу товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС” земельної ділянки у довгострокову оренду для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПАКС” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Лівадійської селищної ради, третя особа - Верховна Рада України про визнання протиправним та скасування рішення Лівадійської селищної ради № 4 від 29 березня 2005 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року у справі 2-2/3509-2006А, яка була залишена без змін  ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2007 року, вказаний позов товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” був задоволений, рішення Лівадійської селищної ради № 4 від 29 березня 2005 року було визнано протиправним та скасовано.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що факти, встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги те, що рішення Лівадійської селищної ради № 4 від 29 березня 2005 року визнано протиправним та скасовано, вважає, що провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Лівадійської селищної ради внести доповнення в рішення № 4 від 29 березня 2005 року підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться у статті 20 Господарського кодексу України.

Верховна Рада України, звертаючись з позовом про захист порушеного права, обрала спосіб захисту, а саме визнати відсутність повноважень Лівадійської селищної ради щодо розпорядження (відчуження) і передачі в оренду земель природно-заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, який не передбачено ані Цивільним кодексом України, ані Господарським кодексом України. Отже, провадження у справі в частині вказаних позовних вимог Верховної Ради України підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Верховної Ради України підлягає частковому задоволенню, апеляційне подання заступника прокурора міста Ялта - задоволенню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим –зміні.

Державне мито та судові витрати підлягають стягненню відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись пунктами 1 та 1-1 частини 1 статті 80, статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 та 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України  

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційне подання заступника прокурора міста Ялта задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Верховної Ради України задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року у справі № 2-17/11017.1-2007 скасувати.

4. Постановити нове рішення.

5. Позов прокурора міста Ялта задовольнити.

6. Позов Верховної Ради України задовольнити частково.

7. Визнати незаконним рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року „Про затвердження проекту відведення та передачу товариству з обмеженою відповідальністю „ПАКС” земельної ділянки у довгострокову оренду для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда”.

8. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,6000 га, розміщеної за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда” від 05 березня 2004 року, укладений між Лівадійською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю „ПАКС”.

9. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „ПАКС” повернути земельну ділянку площею 1,6000 га, розміщену за адресою: місто Ялта, смт.  Ореанда, в  районі санаторію „Нижня Ореанда” в ведення Лівадійської селищної ради.

10. Провадження у справі в частині позовних вимог Верховної Ради України щодо визнання відсутності повноважень Лівадійської селищної ради щодо розпорядження (відчуження) і передачі в оренду земель природно-заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, а саме охоронюваних земель, що знаходяться в користуванні санаторію „Нижня Ореанда” управління Апарату Верховної Ради України припинити.

11. Провадження у справі в частині позовних вимог Верховної Ради України щодо зобов'язання Лівадійської селищної ради внести доповнення в рішення № 4 від 29 березня 2005 року, а саме визнання неправомірним користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторію „Нижня Ореанда”, будь-якими іншими суб'єктами господарювання припинити.

12. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” (98676, місто Ялта, вул. Западна, 19-30, поточний рахунок № 26001878 в СФ „Укрнефтегазбанк”, ЄДРПОУ 22280170, МФО 324797) на користь Верховної Ради України (01008, місто  Київ, вул. Грушевського, 5, відомості про рахунки відсутні) 180,60 грн. державного мита та 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” (98676, місто Ялта, вул. Западна, 19-30, поточний рахунок № 26001878 в СФ „Укрнефтегазбанк”, ЄДРПОУ 22280170, МФО 324797) на користь Державного бюджету України (поточний рахунок № 31113095700007 одержувач ГУДКУ у м. Севастополі, банк одержувача УДК Ленінського р-ну,  ЄДРПОУ 24035598,  МФО 824509) 127,50 грн. державного мита.

14. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ПАКС” (98676, місто Ялта, вул. Западна, 19-30, поточний рахунок № 26001878 в СФ „Укрнефтегазбанк”, ЄДРПОУ 22280170, МФО 324797) на користь Державного пiдприємства "Судовий iнформацiйний центр" (поточний рахунок № 26002014180001 у ВАТ "Банк Унiверсальний", м. Львiв, ЄДРПОУ 30045370, МФО 325707) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15. Доручити господарського суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                  О.Л. Котлярова

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                М.І. Ткаченко