Рішення

від 14.12.2010 по справі 28/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  28/266

14.12.10

за позовом          фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до          публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс», м. Київ

про          стягнення 9 047,95 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Гелла С.В., предст. за дов. б/н від 10.08.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до  господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»про стягнення 9 047,95 грн.

        Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № АДог-0361 від 13.08.2007 року щодо оплати наданих маркетингових послуг, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 6 261,57 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача відсотки річних в розмірі 263,53 грн. та втрати від інфляції в розмірі 2 522,85 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2010 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 21.10.2010 року.

          Розгляд справи відкладався.

          Відповідач надав відзив на позов в якому зазначив про невизнання вимог позивача в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачем не були виконані умови договору та не були надані послуги. Відповідач вказує на те, що акти приймання-передачі послуг надані позивачем на обґрунтування його вимог не містять підпису уповноваженої особи відповідача. На думку позивача, наявність на актах лише печатки відповідача не є належним доказом на підтвердження прийняття відповідачем послуг позивача. В зв’язку з викладеними в відзиві обставинами відповідач просить відмовити позивачу в позові.

          Під час судового розгляду справи представник позивача подав детальний розрахунок заборгованості, згідно якого, окрім відсотків річних та втрат від інфляції нарахував пеню в розмірі 788,96 грн. При цьому вимоги в частині стягнення відсотків річних та втрат від інфляції зменшені позивачем відсотки річних до 137,92 грн., втрати від інфляції до 321,18 грн.

      Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, представник позивача в судове засідання призначене на 14.12.2010 року не з’явився,  причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника позивача в судовому засіданні 14.12.2010 року від останнього до суду не надходило.

  За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомленого про дату та час судового засідання представника позивача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.12.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи, суд –

ВСТАНОВИВ :

13.08.2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) (надалі по тексту ФОП ОСОБА_1, позивач) та відкритим акціонерним товариством «Завод дитячого харчування «Салюс»(Замовник) (надалі по тексту ВАТ «ЗДХ «Салюс», відповідач) (правонаступник публічне акціонерне товариство «Завод дитячого харчування «Салюс»)  укладено Договір №Адог-0361, щодо надання маркетингових послуг (передпродажна підготовка) (надалі по тексту Договір) .

Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець забезпечує комплекс заходів направлених на стимулювання збуту продукції визначеної в додатках до Договору, а Замовник сплачує ці послуги в строк визначений в п.2.3 даного Договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється не менше чим за 5 (п'ять) банківських днів до початку робіт.

Згідно п.2.2. Договору оплата робіт здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до рахунків наданих Замовнику які є невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання умов Договору 01.10.07 року сторонами було підписано Додаток №АСм-000142 до Договору відповідно до якого Виконавець виконує роботи в період з 01.10.2007 року по 31.10.2007 року.

Також позивачем до матеріалів справи додано Додаток № АСм-000177 до Договору, щодо виконання позивачем робіт за період 01.11.2007 року по 23.11.2007 року, однак зазначений додаток не підписаний зі сторони відповідача. Оригінал містить лише відтиск печатки відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, 18.10.2007 року, відповідач на виконання умов Договору перерахував позивачеві передоплату в розмірі 1 939,11 грн.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем додано копії актів виконаних робіт №ААвр-000119 від 31.10.2007 року на загальну суму 3 878,22 грн. та №ААвр-000119 від 31.10.2007 року на суму 4 322,46 грн. (оригінали зазначених актів досліджувались в судовому засіданні). При цьому надані позивачем акти не підписані уповноваженими посадовими особами зі сторони відповідача, а містять лише відтиск печатки заводу.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією №2 від 12.01.2010 року щодо належного виконання умов Договору та погашення заборгованості, однак відповідач на претензію не відповів, заборгованості не погасив.

  Згідно даних позивача на дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 6 261,57 грн.

  Основні  засади  господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

 Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Стаття 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розглядаючи спір по суті господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доказами у справі, згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України,  є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 3.4 Договору виконавець зобов’язаний виконати весь обсяг робіт визначений у Додатках до Договору в установлений строк і надати всю необхідну звітність в порядку передбаченому в Додатках до договору. Акт виконаних робіт оформлюється сторонами не пізніше 10 (десяти) днів з моменту закінчення будь-якого етапу робіт передбаченого в додатках до Договору (п. 3.5 Договору).

Позивачем на підтвердження надання послуг по Договору додано копії актів виконаних робіт №ААвр-000119 від 31.10.2007 року на загальну суму 3 878,22 грн. та №ААвр-000119 від 31.10.2007 року на суму 4 322,46 грн. (оригінали зазначених актів досліджувались в судовому засіданні). При цьому надані позивачем акти не підписані уповноваженими посадовими особами зі сторони відповідача, а містять лише відтиск печатки заводу, в зв’язку з чим суд не приймає зазначені акти в якості належних доказів на підтвердження виконання позивачем робіт по договору та прийняття їх відповідачем.

Інших доказів не підтвердження належного виконання умов Договору та надання послуг матеріали справи не містять.

Посилання позивача на здійснення відповідачем проплати згідно виставленого позивачем рахунку не приймаються судом в якості доказів на підтвердження надання послуг по договору, оскільки, згідно умов Договору сторони домовились про передоплату, яка і була перерахована позивачу.

За таких обставин господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в зв’язку з їх недоведеністю.

          В зв’язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення відсотків річних, втрат від інфляції і пені.

 Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

         В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова