Рішення

від 14.12.2010 по справі 10/234-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 10/234-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                              Привалова А.І.

при секретарі                                                                             Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/234-10

за позовом                      фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Миронівка   

до                               приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «Берегиня», с. Тептіївка Богуславського району

про                               стягнення 7047,43 грн.

Представники:

від позивача:           Безверхий О.Ф. - паспорт (серія СК № 437523, виданий Миронівським РВГУ МВС України 18.12.1996 р.;

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «Берегиня»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 7047,43 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання агротехнічних послуг від 04.08.2008 р. в частині оплати наданих позивачем послуг, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 5280,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 1431,60 грн. інфляційних втрат та 335,83 грн. 3 % річних. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. моральної шкоди, яка полягає в тому, що невиконання відповідачем зобов‘язань за договором спричинило позивачу душевного хвилювання, яке полягає у нездійсненні планів щодо відпустки, що в свою чергу стало причиною сварок у сім’ї.

Ухвалою суду від 01.11.2010 р. порушено провадження у справі № 10/234-10 та призначено її до розгляду.

В судових засіданнях 23.11.2010 р. та 14.12.2010 р. позивачем підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених позові.

Представник відповідача в судові засідання від 23.11.2010 р. та від 14.12.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованих поштових відправлень; вимоги ухвал суду від 01.11.2010 р та від 23.11.2010 р. відповідач не виконав, відзив на позов до суду не надіслав.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області -

                                                ВСТАНОВИВ:

04.08.2008 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір про надання агротехнічних послуг, відповідно до умов п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати агротехнічні роботи власною агротехнікою, а замовник зобов’язується прийняти такі роботи та оплатити їх згідно з умовами договору.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору, по закінченню робіт сторони договору складають акт про виконані роботи, в якому визначається фактична вартість виконаних робіт.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання згідно з умовами договору, виконавши послуги по збиранню врожаю на загальну суму 5280,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом про виконані роботи від 04.08.2008 р.

Як вбачається з наданого акту, зауважень щодо якості та кількості наданих позивачем послуг у відповідача відсутні.

Умовами п. 2.4 договору передбачено, що замовник проводить оплату за виконанні роботи протягом 30 днів.

Проте в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, вартість наданих позивачем послуг у сумі 5280,00 грн. залишена  відповідачем не сплачено.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.  

03.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагає від останнього сплатити суму заборгованості у розмірі 5280,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату вартості наданих позивачем послуг не здійснив.

Згідно з ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Відповідач в судові засідання від 23.11.2010 р. та від 14.12.2010 р. не з’явився, письмових пояснень чи доказів оплати вартості отриманих від позивача послуг не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача за надані позивачем на підставі Договору від 04.08.2008 р. послуги, на час прийняття рішення не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а вимога позивача про стягнення з відповідача 5280,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 335,83 грн., нараховані за період вересень 2008 р. - жовтень 2010 р. та інфляційні втрати у сумі 1431,60 грн., нараховані за період вересень 2008 р. - вересень 2010 р.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права та враховуючи, що наданий позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 335,83 грн. та інфляційних втрат у сумі 1431,60 грн. визнається судом та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3000,00 грн. моральної шкоди, яка полягає в тому, що невиконання відповідачем зобов‘язань за договором спричинило позивачу душевного хвилювання, яке полягає у нездійсненні планів щодо відпустки, що в свою чергу стало причиною сварок у сім’ї.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних  страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у сумі 3000,00 грн.

Так, позивач при обґрунтуванні вимог для відшкодування моральної шкоди в позовній заяві не наводить жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження його честі, гідності а також ділової репутації його як підприємця, посилаючись лише на неправомірні дії, вчиненні відповідачем, при виконанні взятих на себе зобов’язань, згідно з умовами договору.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3000,00 грн., є безпідставною, а відтак задоволенню не підлягає.

Оскільки позов поданий фізичною особою, яка звільнена від сплати державного мита в порядку п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. ч. 3, 5 статті 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -  

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «Берегиня»(09722, Київська область, Богуславський район, с. Тептіївка; код ЄДРПОУ 31323023) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (08800, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 5280,00 грн. заборгованості, 1431,60 грн. інфляційних втрат, 335,83 грн. 3 % річних. Видати наказ.

3. Стягнути з приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «Берегиня»(09722, Київська область, Богуславський район, с. Тептіївка; код ЄДРПОУ 31323023) в доход Державного бюджету України 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                                           А.І. Привалов

Повне рішення складено - 20.12.2010 р.