Рішення

від 08.12.2010 по справі 8/171-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/171-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 8/171-10

  Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                  Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр», ідентифікаційний код: 01033255, місцезнаходження: 56530, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт Олександрівка, адреса для листування: 56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, а/с 48,

до відповідача: дочірнє підприємство «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код: 05423018, місцезнаходження: 07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів,

про стягнення  327187,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гулай В.М., який діє на підставі довіреності від 10.01.2010 року за № 04/Ю;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

до господарського суду Київської області з господарського суду м. Києва в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр»(далі за текстом: Позивач) до дочірнього підприємства «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»Автомобільні дороги України»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 06.01.2006 року за №32 у сумі 327187,64 грн. (триста двадцять сім тисяч сто вісімдесят сім гривень 64 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки від 06.01.2006 року за №32, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 327187,64 грн. (триста двадцять сім тисяч сто вісімдесят сім гривень 64 коп.), яка складається з основного боргу в сумі 250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 62413,67 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста тринадцять гривень 67 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 14773,97 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні 97 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 29.11.2010 року.

29.11.2010 року в засідання з'явився представник Позивача, який на виконання вимоги ухвали суду від 15.11.2010 року надав додаткові докази у вигляді належним чином завірених копій документів та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, в зв'язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2010 року розгляд справи відкладено на 08.12.2010 року.

08.12.2010 року в судове засідання представники Позивача та Відповідача не з'явились. Позивач про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Від Відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою представника, яке зареєстровано за вхідним № 15851.  Вказане клопотання судом відхилено шляхом винесення ухвали від 08.12.2010 року в зв'язку з тим, що суду доказів знаходження представника Відповідача на лікарняному не надано та останній мав право і можливість направити в судове засідання іншого представника. Відповідач вимоги ухвал суду від 15.11.2010 року та від 29.11.2010 року не виконав.  У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданого пояснення представника Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 08.12.2010 року.   

Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач та Відповідач належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлялась на адреси Позивача і Відповідача, суд дійшов висновку, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він міг би посилатися, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача,  дослідивши та об'єктивно оцінивши подані докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

06.01.2006 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 655 Цивільного кодексу України,  укладений договір поставки за №32 (далі за текстом: Договір).

За умовами даного Договору, Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу товар у вигляді щебеневої продукції, в обсязі 610572,320 тон, на загальну суму 766985,19 грн. (сімсот шістдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 19 коп.), а Відповідач зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З 27.06.2008 року по 31.10.2008 року Позивач передав Відповідачу на виконання умов вищезазначеного Договору товар у вигляді щебеневої продукції, в обсязі 610572,320 тон, на загальну суму 766985,19 грн. (сімсот шістдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 19 коп.), за який Відповідач, в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530  Цивільного кодексу України, розрахувався частково, перерахувавши Позивачу лише 516985,19 грн. (п'ятсот шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 19 коп.), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

З огляду на те, що Відповідачем не повністю виконано зобов'язання щодо погашення заборгованості за Договором, то на адресу останього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст.222 Господарського кодексу України та ст.6 Господарського процесуального кодексу України, направлено 03.06.2010 року претензію у вигляді письмової вимоги про виконання зобов'язання, на яку Відповідач не відреагував, відповіді на претензію не надав та погашення заборгованості не здійснив.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, станом на 08.12.2010 року основний борг за Договором у сумі 250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) Відповідачем не погашений.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення Відповідачем зобов'язання з оплати товару у вигляді щебеневої продукції у сумі 250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі 62413,67 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста тринадцять гривень 67 коп.)    та 3-ри проценти річних у сумі 14773,97 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні 97 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по не оплаті поставлених Позивачем за Договором товарів у вигляді щебеневої продукції станом на 08.12.2010 року у сумі 250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних нарахувань становить 62413,67 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста тринадцять гривень 67 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 14773,97 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні 97 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань у сумі 62413,67 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста тринадцять гривень 67 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 14773,97 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні 97 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які доданні Позивачем до позову при його поданні в суд, є письмовим доказом неналежного виконання Відповідачем зобов'язання, взятого ним, відповідно до Договору від 06.01.2006 року за №32.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не подав, доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, Позивач просить стянути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 3271,88 грн. (три тисячі двісті сімдесят одна гривня 88 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 3271,88 грн. (три тисячі двісті сімдесят одна гривня 88 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обгрунтованими та підлягають стягненню на користь Позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов відкритого акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр»до дочірнього підприємства «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»Автомобільні дороги України»про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 250000,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 62413,67 грн.  та 3-х процентів річних у сумі 14773,97 грн. - задовільнити повністю.

2.          Стягнути з дочірнього підприємства «ШРБУ №100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код: 05423018, місцезнаходження: 07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, на  користь відкритого акціонерного товариства «Микитівський гранітний кар'єр», ідентифікаційний код: 01033255, місцезнаходження: 56530, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, смт Олександрівка, адреса для листування: 56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, а/с 48, заборгованість за договором поставки від 06.01.2006 року за №32 у сумі 250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), інфляційні нарахування у сумі 62413,67 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста тринадцять гривень 67 коп.), 3-и проценти річних у сумі 14773,97 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні 97 коп.), державне мито у сумі 3271,88 грн. (три тисячі двісті сімдесят одна гривня 88 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                           П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2010 року

 Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.