Ухвала

від 20.01.2011 по справі 8/171-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/171-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.01.11р.

Справа № 8/171-10

За заявою: Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" (м. Херсон)

про  розстрочку виконання рішення суду

У справі:

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофорсе" (м. Дніпропетровськ) 

до  1) Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" (м. Херсон)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Економісса" (м. Дніпропетровськ) 

про стягнення заборгованості за договором № 002 купівлі-продажу від 30.01.2010р. у загальному розмірі 586 246,43 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача:            Новікова Л.О. - представник (дов. б/№ від 01.09.10р.)

від відповідача-1:     Зайцева О.Є. - юрисконсульт (дов. б/№ від 19.01.11р.)

від відповідача-2:     Лущик О.А. - представник (дов. № 133 від 04.10.10р.)  

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біофорсе" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" (далі-відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Економісса" (далі-відповідач-2), з урахуванням уточнення позовних вимог від 28.10.10р., про стягнення заборгованості за договором № 12/10 купівлі-продажу від 12.10.2009р. у загальному розмірі 232 797,84 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 194 500,00 грн. - основний борг, 8 947,00 грн. - втрати від інфляції, 3 453,04 грн. - 3% річних та 25 897,80 грн. - збитки.

Рішенням господарського суду від 22.11.10р. позов задоволено частково; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача - 1 000 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача - 194 500 грн. 00 коп. основного боргу, 2 893 грн. 52 коп. трьох відсотків річних, 2 528 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1 999 грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита, 202 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення 03.12.10р. судом видано накази про примусове виконання.

Від відповідача-1 надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду, в якій він просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.10р.та затвердити наступний графік виконання рішення:

- до 20.01.2011р. - 35 000,00 грн.;

- до 20.02.2011р. - 35 000,00 грн.;

- до 20.03.2011р. - 35 000,00 грн.;

- до 20.04.2011р. - 35 000,00 грн.;

- до 20.05.2011р. - 35 000,00 грн.;

- до 20.06.2011р. - 27 123,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту п. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

У відповідності до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - Роз'яснення), підставою для розстрочки рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Окрім цього, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як відомо, господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

За цих обставин, суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, відповідно до вимог якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

До того ж, особа, яка звертається до суду із заявою про розстрочку виконання рішення зобов'язання в порядку ст. 33 ГПК України повинна довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду.

Проте, обставини, на які посилається відповідач-1 в обґрунтування  відстрочення виконання рішення, такі як несприятлива фінансова ситуація та наявність дебіторської заборгованості, не є виключними у розумінні приписів ст. 121 ГПК України та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише на відповідача-1, а допущена заявником велика заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця (в тому числі відповідача-1) тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Неможливість розрахунку за боргом та незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 24.03.2009р. № 10/1994).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ст. 11 Закону України "Про судоустрій", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України

Вказана позиція Конституції України та Закону України "Про судоустрій" щодо обов'язковості виконання рішення суду підтримана нормою ст. 115 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішення інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах у спосіб та в межах повноважень, визначених цим законом, іншим нормативно-правовими актами, вданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконавче провадження забезпечує своєчасне та повне виконання рішення, є способом забезпечення його здійснення та є завершальною стадією виконання рішення суду. В даному випадку, виконавче провадження не є втручанням у господарську діяльність відповідача-1.

За таких обставин, задоволення заяви відповідача-1 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2010р. може ускладнити фінансовий стан позивача та фактично обмежити право останнього на судовий захист.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, обставини, викладені в заяві відповідача-1 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2010р. не ґрунтується на нормах ст. 33 ГПК України в частині не доведення обставин, які свідчать про неможливість виконання заявником рішення суду чи ускладнюють його виконання, а також суперечать нормам ст. 121 ГПК України з причин відсутності належних та переконливих доказів наявності виняткових обставин.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача-1 про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.10р. по справі № 8/170-10.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.10р. по справі № 8/170-10  відмовити.

Суддя

                          І.Ю. Дубінін