Рішення

від 24.12.2010 по справі 16/143-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/143-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 16/143-10

         Господарський суд Київської області  у складі  судді  Христенко О.О. розглянув

позов          Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”в особі Київської обласної філії ВАТ “Укретелеком”, м. Київ,

до                    Васильківський міський центр соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді, м. Васильків

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

                    Головне управління Державного казначейства України в Київській області, м. Київ,

про                    стягнення 989,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пахольчук О.Ю., довіреність № 190 від 23.03.2010 р., юрисконсульт відділу правового забезпечення;

від відповідача: Длужинська І.М., розпорядження № 302/810 від 14.06.2001 р., директор;

від третьої особи: не з‘явився

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ВАТ “Укретелеком” (далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. № 2216-08-1 від 20.10.2010 р. (вх. № суду 4860 від 26.10.2010 р.) до Васильківського міського центру соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді (далі –відповідач) про стягнення 989,30 грн., з яких 879,63 грн. заборгованості, 88,79 грн. інфляційних та 36,17 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 965 про надання послуг електрозв'язку від 16.04.2007 року по оплаті наданих послуг за період з червня 2009 року по вересень 2010 року, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість у сумі 879,63 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2010 року було порушено провадження у справі № 16/143-10 та призначено її розгляд на 16.11.2010 року.

Через канцелярію суду (вх. № 13715 від 09.11.2010 р.) відповідач надав відзив вих. № 06/б-11-43 від 09.11.2010 р. на позовну заяву, в якому з позовом на погоджується з підстав, викладених у відзиві, а саме, що зазначена у позовній заяві заборгованість виникла за міжнародні дзвінки до Швейцарії та Австрії у травні та червні 2009 року, яких відповідач не здійснював; відповідач звертався до позивача із листами щодо надання роз‘яснень з приводу заборгованості, яка нібито виникла, на які було отримано відповідь, що відповідач користується сумнівними сайтами розважального та порнографічного характеру; відповідач зазначає, що здійснює з‘єднання із свого телефону з модемом оператора «Укртелеком», тому сторонні з‘єднання із закордоном могли бути здійснені безпосередньо з модему позивача; викликані відповідачем спеціалісти позивача відмовились перевіряти телефонну мережу зазначив, що з‘єднання із стороннім оператором це наслідки вірусів або несправності модему.   

В судовому засіданні 30.11.2010 р. позивач надав заяву вих. № 16/143-4 від 25.11.2010 р. про зміну позовних вимог, в якій зазначив, що у позовній заяві допущена математична помилка при підрахунку загальної ціни позову, яка складає 1 004,59 грн., а не 989,30 грн.; письмові пояснення вих. № 16/143-3 від 25.11.2010 р. по справі, в яких зазначив, що надання послуг інтернет здійснювалась позивачем відповідачу на підставі публічного договору, умови якого викладені на офіційній сторінці сайту позивача, а датою укладення публічного договору є 17.01.2008 р. (позивачем надано роздруківку сторінки сайту із зазначенням цієї дати).     

Ухвалою суду від 30.11.2010 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача головне управління Державного казначейства України в Київській області.

В судові засідання 14.12.2010 р. та 24.12.2010 р. представник третьої особи не з‘явився, хоча про час, дату та місце судового зсідання був повідомлений належним чином ухвалами суду, письмових пояснень по справі не надав.

Позивач у судовому засіданні 24.12.2010 р. надав письмові пояснення вих. № 16/143-10-3б та № 16/143-10-1б від 14.12.2010 р. по справі.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд  

встановив:

Відповідач звернувся до позивача із заявою вих. № 06/б-11-47 від 12.04.2007 р. про встановлення телефону з підключенням до інтернету.

На підставі зазначеної заяви відповідача, 16.04.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” («підприємство зв'язку», надалі - позивач) та Васильківським міським центром соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді («споживач», надалі - відповідач) був укладений договір № 965 про надання послуг електрозв'язку, відповідно до п. 1. позивач надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Пунктом 2.1.1 Договору визначено, що позивач зобов'язаний забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.

Відповідно до п. 3.2.8 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.5 Договору).

Даний Договір, відповідно до п. 7.1, 7.2, набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою та просить стягнути з відповідача 879,63 грн. заборгованості. У позовній заяві позивача посилається на невиконання відповідачем умов Договору № 965 від 16.04.2007 р. про надання послуг електрозв‘язку. Потім вже в усних поясненнях, наданих в судових засіданнях, та у письмових поясненнях, які залучені до матеріалів справи, позивач зазначив що заборгованість у сумі 879,63 грн. виникла у зв‘язку із користуванням відповідачем послугою інтернет на підставі публічного договору, укладеного між сторонами, а не на підставі Договору № 965 від 16.04.2007 р. Відповідач з цим не погоджується, зазначає, що інтернет йому було підключено разом із встановленням телефону на підставі його заяви, ніяких публічних Договорів відповідач через інетернет з позивачем не укладав, а отримував послугу інтерент на підставі єдиного Договору № 965 від 16.04.2007 р., який діяв на час виникнення спірної заборгованості, сплачував рахунки за інтернет, які входили до складу загального рахунку за телекомунікаційні послуги згідно Договору № 965.  

Із твердженнями позивача щодо надання відповідачу послуг інтернет на підставі публічного договору суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона –підприємець взяла на себе обов‘язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв‘язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-який формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п.п. 1) ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 р. № 1280, однією із умов надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ.

У своїх усних та письмових поясненнях позивач зазначав, що публічний договір на послуги Інтернет було укладено сторонами 17.01.2008 р. На підтвердження зазначеного позивачем надано копію сторінки з сайту позивача, де червоним підкреслено дату укладення публічного договору (копія засвідчена позивачем).

Однак, відповідач отримував послуги інтернет одразу після укладення Договору № 965 від 16.04.2007 про надання послуг електрозв‘язку, що підтверджується копіями рахунків за телекомунікаційні послуги згідно договору № 965 за травень-червень та серпень-грудень 2007 року, яка виставлялися позивачем відповідачу і у яких присутня графа інтернет у якій зазначено кількість секунд користування та сума до сплати. Зазначені рахунки сплачені відповідачем.

Тобто, надання послуг інтернет здійснювалось позивачем відповідачу на підставі Договору № 965 від 16.04.2007 р. про надання послуг електрозв‘язку.

Відповідно до п. 2.1.13 Договору № 965, позивач зобов‘язаний вживати заходів з захисту абонентських ліній від сторонніх підключень.

Відповідачем наданий акт від 07.07.2009 р., складений працівниками Васильківського міського центру соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді в якому зазначено, що на виклик директора відповідача прийшли два представника позивача з метою здійснення відповідності абонентських пристроїв технічним нормам, підключення телефонних апаратів та інших абонентських пристроїв, та з метою захисту від абонентських підключень, оглянувши комп‘ютер зробили висновок про можливість наявності у комп‘ютері вірусу, сторонні підключення перевіряти відмовились, акт перевірки не склали.

Позивач у своїх поясненнях вих. № 16/143-10-3б від 14.12.2010 р. зазначив, що у 2009 році до бюро ремонту ЦТП № 14 (м. Васильків) КОФ ВАТ «Укртелеком»по абоненту відповідача заявок на ремонт не було.

При отриманні рахунків у березні-грудні 2009 року та у січні-квітні 2010 року відповідач сплачував за телекомунікаційні послуги за вирахуванням заборгованості, яка нібито виникла при користуванні інтернетом через який було здійснено дозвін до Швейцарії, Австрії та Естонії.

Відповідач звертався до ЦТП № 14 Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»із зверненням вих. № 06/б-11-22 від 10.06.2010 р. про невизнання суми боргу, оскільки відповідач не здійснював міжнародних з‘єднань, на яку отримав відповідь позивача вих. № 01-16/207 від 17.06.2010 р., в якій позивач зазначив про необхідність сплатити заборгованість.

Виконавчий комітет Васильківської міської ради (відповідач створений Васильківською міською радою та належить до сфери її управління) звернувся до позивача з листом вих. № 320/01-19 від 23.07.2009 р., в якому просив зняти з відповідача заборгованість в сумі 869,57 грн., оскільки відповідач зв‘язком з закордонними абонентами не користувався. На зазначене звернення було отримано лист позивача вих. № 01-16/314 від 29.07.2009 р., в якому позивач зазначив, що це віна відповідача, який користувався сайтами сумнівного характеру.

У наданих позивачем даних по викликам за телефонним номером 22699 (номер відповідача) вбачається, що в один і той же час на один і той же номер за кордоном здійснювались дзвінки різної тривалості, які зазначені у даних різними строками, наприклад: 20.05.2009 р. початок розмови 06:58:07 кінець розмови 07:28:07, початок розмови 06:58:07 кінець розмови 07:33:16. Представник позивача пояснень з цього приводу не надав.

12 січня 2009 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 965 від 16.04.2007 р., відповідно до п. 1 якої позивач відповідно до п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України надає відповідачу передбачені договором послуги зв‘язку в обсязі, що не перевищує суми асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов‘язань відповідача щодо оплати послуг зв‘язку та передбачених кошторисом останнього.

Додатком № 1 до зазначеної додаткової угоди є ліміт споживання на 2009 рік, підписаний сторонами, відповідно до якого у травні та червні 2009 року ліміт споживання по 40,00 грн. відповідно.

У випадку ненадання відповідачем документів про розмір бюджетних асигнувань, а також у разі відсутності або повної витрати бюджетних асигнувань позивач має право припинити відповідачу надання послуг зв‘язку.

Суми, на які нібито було здійснено міжнародні з‘єднання, в декілька разів перевищують ліміт споживання встановлений для відповідача, та відомий позивачу, оскільки останнім підписано додаткову угоду № 1 від 12.01.2009 р.  

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

 Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони.

 Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 879,63 грн. основного боргу є недоведеною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку із незадоволенням вимог щодо стягнення основної суми боргу, суд також відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних.

Згідно ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові –на позивача.     

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

  Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

        Суддя                                                                                                 О.О.Христенко