Рішення

від 14.12.2010 по справі 16/159-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/159-10     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 16/159-10     

Господарський  суд  Київської  області   у  складі   судді   Христенко  О.О.  розглянув

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО»,

м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення», м. Обухів

про стягнення 35 718,89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Зінченко О.В. довіріреність № б/н від 20.03.2010р.–представник;

від відповідача –не з'явився

Суть спору:

       Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО», м. Черкаси звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 08/11 від 08.11.2010р. (вх. № суду 5218 від 11.11.2010р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення», м. Обухів про стягнення основного боргу в сумі 35 427,70 грн., 291,19 грн. 3% річних та судових витрат.

                 Відповідно до ухвали суду від 15.11.2010р. порушено провадження у справі № 16/159-10 та призначено її розгляд на 30.11.2010р. о 10 год. 30 хв. В судове засідання 30.11.2010р. відповідач не з'явився, відзив до суду не надав, але через канцелярію суду надав клопотання (вх. № суду 14349 від 22.11.2010р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника відповідача. Клопотання судом було задоволено та відкладено розгляд справи на 14.12.2010р. об 11 год. 00 хв.  

         Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

      Відповідачем було надіслано відзив на позовну заяву (вх. № суду 16115 від 13.12.2010р.), в якому відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на існуючу усну домовленість сторін про відстрочку виконання зобов'язання.

          Відповідач свого представника в судове засідання 14.12.2010р. об 11 год. 00 хв. не направив, про причини неявки суд не повідомив,  хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 15.11.2010р. та від 30.11.2010р.    

         Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами господарського суду Київської області, які направлялися на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.      

       Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд          

встановив:

       Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Мліївський ЗТО»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»товар на загальну суму 61 715,70 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000595 від 22.12.2009р., № РН-0000596 від 25.12.2009р., № РН-0000008 від 03.02.2010р.

   Про приймання відповідачем товару по вказаним накладним свідчать підписи представника відповідача на цих накладних завірені печаткою підприємства.

      Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

         Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

      Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини  можуть бути двохсторонніми.

     В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

    Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку – ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України.

   Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

    Отже, поставивши відповідачу за видатковими накладними № РН-0000595 від 22.12.2009р., № РН-0000596 від 25.12.2009р., № РН-0000008 від 03.02.2010р. товар, сторони на підставі ст. ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.

      Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 18 369,60 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 07.04.2010р., підписаний обома сторонами та завірений відтисками печаток сторін, та виписки з банківського рахунку позивача.

           Відповідачем надавався позивачу гарантійний лист вих. № 35 від 14.06.2010р. в якому відповідач гарантував сплату заборгованості до 30.06.2010р. –10 000,00 грн., до 31.07.2010р. –33 346,10 грн.

           Після цього відповідачем було сплачено ще 7 918,40 грн., про що свідчить банківська виписка з особового рахунку позивача.

           Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 35 427,70 грн. за отриману продукцію за видатковими накладними № РН-0000595 від 22.12.2009р., № РН-0000596 від 25.12.2009р., № РН-0000008 від 03.02.2010р.        

       Оскільки, зі змісту укладеної сторонами угоди неможливо визначити строк оплати отриманого товару відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

      Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Позивачем направлялась відповідачу вимога № 20/08 від 20.08.2010р про оплату боргу, що залишився за поставлений товар, яку відповідач отримав 31.08.2010р., про що свідчить поштове повідомлення підприємства зв'язку від 20.08.2010р.      

        Оскільки сторонами строк настання оплати невизначений, а вимогу позивача про сплату заборгованості за отриманий товар відповідач отримав 31.08.2010р. обов'язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України настав 07.09.2010р.

        Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

        За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

       Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач двічі у судові засідання не з'явився, доказів оплати наданої позивачем продукції суду не надав. У своєму відзиві відповідач позовні вимоги не визнавав в повному обсязі, але не довів суду правомірність своїх заперечень, не надав належних доказів на підтвердження надання відстрочки.

        Оскільки відповідач не розрахувався за надану йому продукцію, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

         За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 35 427,70 грн підлягають задоволенню.

       У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 291,19 грн. (за період з 01.08.2010р. по 08.11.2010р.) на підставі ст. 625 ЦК України.    

        Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних суд не погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування 3% річних з огляду на те, що обов'язок відповідача по сплаті заборгованості за отриманий товар з урахуванням ст. 530 ЦК України настав 07.09.2010р.

    Отже, згідно розрахунку який був зроблений судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають 3% річних у розмірі –183,45 грн. за період з 07.09.2010 р. по 08.11.2010 р. В решті 3% річних суд відмовляє позивачу в стягненні.

       Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково всього у розмірі: 35 427,70 грн. основної заборгованості та 183,45 грн. 3% річних.

       Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

   На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»(08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 9, п/р 26005032566001 в АКБ «Інтербанк», МФО 300216, код ЄДРПОУ 30219145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мліївський ЗТО»»(18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, 4, п/р 260013001516 в Філії Облуправління ВАТ «Ощадбанк»м. Черкаси, МФО 354507, код ЄДРПОУ 34556343)      35 427  (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 70 коп. основної заборгованості, 183 (сто вісімдесят три) грн. 45 коп. 3% річних, а також 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 11 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 29  коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В решті позову відмовити.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

      Суддя                                                                                        О.О. Христенко