Рішення

від 12.01.2011 по справі 3/207-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р.                                                                  Справа № 3/207-10

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу

за позовом          Підприємства "Фастівський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Фастів, Київська область

до          Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1,                  м. Фастів, Київська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача          КП "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради, м. Фастів

про                    стягнення 4953,60 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

Підприємством "Фастівський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі позивач) заявлено позов до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 4953,60 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплачуючи на користь позивача плат за фактичне надане торгівельне місце завдає позивачу збитків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.10р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 19.10.10р.

В судовому засіданні, яке відбулося 19.10.10р. представником позивача була подана заява, відповідно до якої позивач уточнив підстави позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.10р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 09.11.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.10р. було залучено КП "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд даної справи на 01.12.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.10р., у зв’язку з неявкою представника відповідача та 3-ї особи, розгляд даної справи було відкладено на 14.12.10р.

14.12.10р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача та 3-ї особи надійшли письмові пояснення у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.10р. продовжено строк вирішення даної справи та відкладено її розгляд на 12.01.11р.

11.01.11р. на адресу господарського суду Київської області від Підприємства "Фастівський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації надійшло уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 4953,60 грн. заборгованості за користування торгівельним місцем. Вказане уточнення по своїй суті є заявою про зміну предмету позову.

Приписами частини четвертої статті 22 ГПК України передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи той факт, що розгляд даної справи по суті вже почався, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.12.10р., господарський суд залишає уточнення до позовної заяви, яке подане позивачем 11.01.11р. та яке по своїй суті заявою про зміну предмету позову, без розгляду.

12.01.11р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, господарський суд,

встановив:

Відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002р. №57/188/84/105, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає ринкові послуги та послуги з розміщення торгівельних місць на ринку за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9.

Позивач стверджує, що суб'єкт господарювання за зайняття торгівельного місця на Фастівському ринку за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9 зобов'язаний сплачувати адміністрації ринку за використання торгівельного місця.

На земельній ділянці підприємства "Фастівський ринок" Київської регіонспоживспілки розташований торгівельний кіоск, тобто мала архітектурна форма, з якої відповідачем здійснюється торгівельна діяльність.

Зокрема, відповідачем займається торгівельне місце №205 на якому розташований металевий контейнер загальною площею 6 м.кв.

Позивач зазначає, що починаючи з 21.07.09р. відповідач безпідставно відмовляється сплачувати плату за надане торгівельне місце, хоча фактично займає його, що підтверджується складеними актами (оригінали в матеріалах справи).

Відповідно до постанови правління Київської регіонспоживспілки, плата за користування торгівельним місцем на Фастівському ринку становить 2 грн. 40 коп. за один метр квадратний.

Відповідно до п. 23 правил торгівлі на ринках продавці на ринках зобов'язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Справляння ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з видачею касових чеків.

Позивач вважає, що відповідач розмістивши торгівельне місце - металевий контейнер (кіоск) для ведення торгівлі на земельній ділянці позивача, то останній зобов'язаний сплачувати за послуги за надання торгівельного місця за кожен день тижня, крім понеділка. При цьому зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 4953 грн. 60 коп. за період з 21 липня 2009 року по 31 серпня 2010 року.

Господарським судом Київської області встановлено, що відносини оренди площі торгівельного місця під номером №205 врегульовані договором від 09.08.09р. №161, який укладений між комунальним підприємством "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради та фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (копія в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач вносив плату за користування торгівельним місцем до 21.07.09р., а на підтвердження вказаного факту до матеріалів справи залучив копії фіскальних чеків, як докази на підтвердження викладених обставин.

Як вбачається з матеріалів справи копії фіскальних чеків на які посилається позивач, як на доказ сплати за торгівельне місце, датовані раніше ніж договір від 09.08.09р. №161, який укладений між відповідачем і 3-ю особою, а отже доводи позивача про те, що відповідач знав про існування обов’язку вносити плату за користування торгівельним місцем саме йому, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

В тому числі позивачем не надано доказів сплати відповідачем на його користь плати за надане торгівельне місце після укладання договору оренди між відповідачем та 3-ю особою, а матеріали справи містять докази на підтвердження того, що відповідач припинив оплату вартості наданого торгівельного місця саме з причин укладання договору від 09.08.09р. №161 з комунальним підприємством "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради.

Відповідач зазначає, що станом на дату укладання договору від 09.08.09р. №161 з комунальним підприємством "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради, йому не було відомо про існування рішення господарського суду Київської області від 07.09.09р. у справі №20/160-09. Вказаний факт не спростований і позивачем.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ст. 623 ЦК України  боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.

Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну –протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Отже, шкода, що заподіяна внаслідок порушення законодавства, що регулює торгівельну діяльність суб’єктів господарювання, відшкодовується за наявністю таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв’язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто обов’язок щодо доведення наявності складу цивільного правопорушення, наявність всіх елементів якого є обов’язковою передумовою деліктної відповідальності, покладений на позивача.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, в ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вини відповідача, і відповідно господарський суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

          У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                              А.В. Лопатін

Дата підписання: 20.01.11р.