Постанова

від 12.12.2012 по справі 3/207-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа№ 3/207-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі

судового засідання: Романюк Х.Я.

за участі представників

сторін:

позивача: Озарків І.Д. - дов. № 5-12/11 від 05.12.2011 р.;

відповідача: не з'явився, про день, час та місце судового засідання

був повідомлений належним чином;

третьої особи: Вернигора Р.В. - дов. б/н від 18.05.2012 р.;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Підприємства «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації

на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2011 р.

у справі № 3/207-10 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Підприємства «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Фастів, Київська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Фастів, Київська область

третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги на предмет

спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради, м. Фастів, Київська область

про стягнення збитків у розмірі 4 953,60 грн..

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Підприємство «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - ФОП ОСОБА_5, третя особа - КПво «Фастівський міський ринок» Фастівської міської ради про стягнення збитків у розмірі 4 953,60 грн..

Позовні вимоги мотивовані на тому, що відповідач, не сплачуючи на користь позивача плати за фактично надане торгівельне місце, завдає позивачу збитки, розмір яких складає 4 953,60 грн..

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2011 р. № 3/207-10 у задоволенні позову відмовлено повністю, як заявленому необґрунтовано.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, позивач - Підприємство «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2011 р. № 3/207-10 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення було допущено порушення норм матеріального права, що відбулося при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, а зроблені господарським судом висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою КАГС від 16.02.2011 р. № 3/207-10 у складі колегії: головуючий суддя - Разіна Т.І. (доповідач); судді Іваненко Ю.Г., Лосєв А.М., прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її до розгляду.

Розпорядженням Секретаря КАГС від 11.06.2012 р. № 01-22/3/2 змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І. (доповідач); судді: Дзюбко П.О., Сотніков С.В..

У зв'язку із задоволенням Заяви представника ФОП ОСОБА_5 про відвід головуючого судді - Разіної Т.І. (доповідач), дану справу було направлено для повторного автоматичного перерозподілу між суддями, за яким було визначено новий склад колегії суддів з розгляду справи № 3/207-10, а саме: головуючий-суддя Ільєнок Т.В. (доповідач), судді Скрипка І.М., Шипка В.В..

Ухвалою КАГС від 24.07.2011 р. № 3/207-10 у складі нової колегії суддів, вищевказану апеляційну скаргу Підприємства «Фастівський ринок» прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

10.09.2012 р. через канцелярію суду представником третьої особи надано письмовий Відзив на апеляційну скаргу, за яким він заперечив проти доводів і вимог наголошених у скарзі та повністю підтримав висновки суду першої інстанції, оскаржуване Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2011 р. просить залишити в силі.

Розпорядженням Секретаря судової палати КАГС від 18.09.2012 р. змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В.; судді: Корсакова Г.В., Майданевича А.Г..

Розпорядженням Секретаря судової палати КАГС від 14.11.2012 р. змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В.; судді: Коротун О.М., Корсакова Г.В..

Розпорядженням Секретаря судової палати КАГС від 12.12.2012 р. змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В.; судді: Гаврилюка О.М., Корсакова Г.В..

У судове засідання від 12.12.2012 р. відповідач не з'явився, через канцелярію суду подав Заяву, за якою повідомив, що не може забезпечити явку свого повноважного представника у судове засідання від 12.12.2012 р., у зв'язку погіршенням стану здоров'я останнього, просить розглянути справу за його відсутності.

Присутні у даному судовому засіданні представники позивача та третьої особи надали усні пояснення по справі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу Підприємства «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації, Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2011 р. № 3/207-10 залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2010 р. позивач - Підприємство «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою, за якою просив стягнути збитки у розмірі 4 953,60 грн.. За змістом позову свої вимоги позивач обґрунтовував на положеннях цивільного законодавства про шкоду та збитки. Зокрема, позивач безпосереднього за текстом свого позову зазначив: «мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду». Закінчує мотивацію позовних вимог ствердженням: «таким чином, несплата відповідачем на користь позивача плат за фактично надане торгівельне місце є збитками, які несе позивач у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача».

Як зазначив суд першої інстанції у описовій частині свого Рішення, у судовому засіданні, яке відбулося 19.10.2010 р., представником позивача була подана Заява, відповідно до якої позивач уточнив підстави позовних вимог (Том-1, арк. с. 43). За результатами судового засідання від 19.10.2010 р., розгляд даної справи було відкладено з огляду на неявку представника відповідача.

Надалі, в описовій частині Рішення господарським судом зазначено про те, що 11.01.2011 р. на адресу Господарського суду Київської області від позивача - Підприємства «Фастівський ринок» надійшли письмові Уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 4953,60грн. заборгованості за користування торгівельним місцем. Господарським судом зазначено, що вказані письмові Уточнення по своїй суті є Заявою про зміну предмету позову. Приписами частини четвертої статті 22 ГПК України передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи той факт, що розгляд даної справи по суті вже почався, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.12.2010 р., господарський суд залишив Уточнення до позовної заяви, яке подане позивачем 11.01.2011 р. та яке по своїй суті Заявою про зміну предмету позову, без розгляду.

Враховуючи вищенаведений порядок розгляду даної справи судом першої інстанції, слід вважати, що господарським судом розглянуто заявлений позов про стягнення позадоговірних збитків, понесених позивачем у розмірі 4 953,60 грн..

Надаючи правову оцінку заявленому позову про стягнення збитків, суд першої інстанції зазначив наступне.

Позивач стверджує, що суб'єкт господарювання за зайняття торгівельного місця на Фастівському ринку за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. 25-річчя Жовтня, 9 зобов'язаний сплачувати адміністрації ринку за використання торгівельного місця.

На земельній ділянці підприємства "Фастівський ринок" Київської регіонспоживспілки розташований торгівельний кіоск, тобто мала архітектурна форма, з якої відповідачем здійснюється торгівельна діяльність.

Зокрема, відповідачем займається торгівельне місце НОМЕР_1 на якому розташований металевий контейнер загальною площею 6 м.кв..

Позивач зазначає, що починаючи з 21.07.2009 р. відповідач безпідставно відмовляється сплачувати плату за надане торгівельне місце, хоча фактично займає його, що підтверджується складеними актами (оригінали в матеріалах справи).

Відповідно до Постанови правління Київської регіонспоживспілки, плата за користування торгівельним місцем на Фастівському ринку становить 2 грн. 40 коп. за один метр квадратний.

Відповідно до п. 23 Правил торгівлі на ринках продавці на ринках зобов'язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Справляння ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з видачею касових чеків.

Позивач вважає, що відповідач розмістивши торгівельне місце - металевий контейнер (кіоск) для ведення торгівлі на земельній ділянці позивача, то останній зобов'язаний сплачувати за послуги за надання торгівельного місця за кожен день тижня, крім понеділка. При цьому зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 4953 грн. 60 коп. за період з 21 липня 2009 року по 31 серпня 2010 року.

Господарським судом встановлено, що відносини оренди площі торгівельного місця під номером НОМЕР_1 врегульовані договором від 09.08.2009 р. № 161, який укладений між КП "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради та ФОП ОСОБА_5 (копія в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач вносив плату за користування торгівельним місцем до 21.07.2009 р., а на підтвердження вказаного факту до матеріалів справи залучив копії фіскальних чеків, як докази на підтвердження викладених обставин.

Господарський суд, оцінюючи надані позивачем докази по справі, зазначив що копії фіскальних чеків на які посилається позивач, як на доказ сплати за торгівельне місце, датовані раніше ніж Договір від 09.08.2009 р. № 161, який укладений між відповідачем і третьою особою, а отже доводи позивача про те, що відповідач знав про існування обов'язку вносити плату за користування торгівельним місцем саме йому, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

В тому числі, зазначив суд першої інстанції, що позивачем не надано доказів сплати відповідачем на його користь плати за надане торгівельне місце після укладання Договору оренди між відповідачем та третьою особою, а матеріали справи містять докази на підтвердження того, що відповідач припинив оплату вартості наданого торгівельного місця саме з причин укладання Договору від 09.08.2009 р. № 161 з КП "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради.

Відповідач зазначає, що станом на дату укладання Договору від 09.08.2009 р. №161 з Комунальним підприємством "Фастівський міський ринок" Фастівської міської ради, йому не було відомо про існування Рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2009 р. № 20/160-09. Вказаний факт не спростований і позивачем.

Оцінюючи правове обґрунтування позову, господарський суд зазначив, що згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Оцінюючи обґрунтованість заявленого позову на законі, суд першої інстанції зазначив, що згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Отже, шкода, що заподіяна внаслідок порушення законодавства, що регулює торгівельну діяльність суб'єктів господарювання, відшкодовується за наявністю таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача.

Тобто обов'язок щодо доведення наявності складу цивільного правопорушення, наявність всіх елементів якого є обов'язковою передумовою деліктної відповідальності, покладений на позивача.

Проте, зазначив господарський суд, в ході розгляду даної справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вини відповідача, і відповідно господарський суд визнав позов таким що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правомірного висновку про те, що позивачем не доведено наявність збитків заподіяних відповідачем у розмірі 4 953,60 грн..

За змістом апеляційної скарги, з якою позивач звернувся до КАГС від 28.01.2011р., скаржник стверджує про неправомірність висновків господарського суду щодо відмови у стягненні збитків, по суті повторюючи обґрунтування та мотиви позовних вимог.

Так, підсумовуючи свої заперечення за оскаржуваним Рішенням, позивач наголошує в скарзі: «Таким чином, відповідач використовує без належних правових підстав торгівельну площу розміром 6 м. кв., що знаходиться на земельній ділянці, наданій у постійне користування позивачу, а тому зобов'язаний відшкодувати позивачу за період з 21.07.2009 р. по 31.08.2010 р. суму у розмірі 4 953,60 грн.».

27.07.2011 р. скаржник надсилає до КАГС письмові Доповнення до апеляційної скарги, за якими, по суті, повністю змінює доводи апеляційного оскарження судового рішення по даній справі. А саме, скаржник згадує свою Заяву від 19.10.2010 р. б/н, яка надавалась суду першої інстанції, та зазначає при цьому, що ним за Заявою від 19.10.2010 р. було змінено підстави позову, а саме, стягнення коштів у сумі 4 953,60 грн. ним було обґрунтовано на «договорі найму торговельного місця укладеного у спрощений спосіб». Тобто, за Доповненнями до апеляційної скарги від 27.07.2011 р., скаржник стверджує про те, що господарський суд повинен був розглянути його Заяву від 19.10.2010 р., про зміну предмету позову та розглянути позов «про стягнення заборгованості з відповідача за зайняття торгівельного місця на підприємстві «Фастівський ринок» за період з 21.07.2009 р. по 31.08.2010 р. на підставі «укладеного договору найму торгівельного місця у спрощений спосіб».

Колегія суддів, розглянувши надані скаржником Доповнення до апеляційної скарги від 27.07.2011 р., вважає що за своїм змістом ці Доповнення до апеляційної скарги є нічим іншим, як визнання відповідачем правильним висновок господарського суду про необґрунтованість його первісного позову про стягнення 4 983,60 грн., кваліфікованих ним у якості збитків.

Щодо ствердження скаржника про неправомірну відмову господарського суду у розгляді його Заяви від 19.10.2010 р. про зміну предмету позову, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на наступному.

Заява про зміну предмету позову за формою і своїм змістом повинна узгоджуватися із ст. 54 ГПК України, з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу (тобто доказів сплати державного мита, доказів надсилання копії Заяви іншим сторонам і т. п.) (Пленум ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18).

Невідповідність згаданої Заяви від 19.10.2010 р. вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно не прийнято Заяву позивача від 19.10.2010 р. до розгляду по суті, як таку, що не відповідає вимогам надання Заяви про зміну предмету чи підстав позову відповідно до норм ГПК України.

Друга Заява позивача від 11.01.2011 р. № 4/01/1-11 про уточнення до позовної Заяви правомірно залишена господарським судом без розгляду, оскільки вона була подана до суду після початку розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів, оцінивши наявні в справі матеріали та докази дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2011 р. № 3/207-10 не має, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства «Фастівський ринок» Київської регіональної спілки споживчої кооперації залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2011 р. № 3/207-10 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 р.

№ 5011-12/1472-2012 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 р.

№ 3/207-10 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 3/207-10 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Корсакова Г.В.

Гаврилюк О.М.