Постанова

від 31.03.2010 по справі 2а-14751/09/10/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2010 р.

Справа №2а-14751/09/10/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді                               - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання      - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК          

до   Релігійної общини "Бахаі"              

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з адміністративним позовом Державна податкова інспекція у м. Ялта АРК - позивач - про припинення юридичної особи до Релігійної общини «Бахаі» - відповідач, - зареєстрованої 03.02.1995 року Радою у справах релігії при Кабінеті Міністрів України 03.02.1995 року (рішення №10). Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований як юридична особа, взятий на облік в ДПІ у м. Ялта як платник податків, а тому відповідно до вимог Порядку складання звіту про використання коштів неприбуткових установ і організацій, затвердженого наказом ДПА України від 11.07.1997 року №233, зобов’язаний щоквартально надавати до ДПІ у м. Ялта АР Крим звіти про використання коштів неприбуткових установ і організацій. Однак відповідач з 1996 року не надає до ДПІ зазначені звіти та документи фінансової (бухгалтерської) звітності відповідно до законодавства. У зв’язку з викладеним позивач вважає, що відповідач, який є юридичною особою, підлягає припиненню на підставі п.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV як юридична особа, що протягом року не подає органам державної податкової служби податкові декларації, документи фінансової звітності відповідно до закону.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку, про причини неприбуття не повідомив, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (наявне в матеріалах справи).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 39 КАС України через друкований засіб масової інформації, про причини неприбуття не повідомив, заперечення на позов до суду не надав.

Суд, враховуючі клопотання позивача щодо розгляду справи за його відсутністю, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, керуючись ч.3 ст. 122, ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Релігійна організація «Бахаі» (код ЄДРПОУ 23193177, юридична адреса: 98659, АР Крим, м. Ялта, в’їзд Дарсанівський, б. 6, кВ. 61) зареєстрована як юридична особа – релігійна організація 03.02.1995 року Радою у справах релігії при Кабінеті Міністрів України, відомості про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців станом на 10.12.2009 року не знайдено, що підтверджується довідкою державного реєстратора Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим (а.с.26). Відповідно до довідки Відділу статистики у м. Ялті організаційно-правова форма відповідача – релігійна організація (а.с.27).

Відповідач перебуває на обліку в ДПІ у м. Ялта АР Крим з 04.04.1995 року, що підтверджено довідкою позивача від 07.12.2009 року № 8784/9/29-О (а.с.11), станом на 13.02.2010 року податкового боргу не має (довідка ДПІ від 13.02.2010 року №173/415 –а.с.25), з 1996 року податкову звітність не надає до ДПІ у м. Ялта АР Крим (довідка від 15.02.2010 року –а.с.7).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Суть позову полягає у вимогах про припинення відповідача-юридичної особи у зв'язку із неподанням податкової звітності з 9 місяців 2006 року на підставі статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» №755-ІV від 15.05.2003 року.

Згідно із частиною 1 статті 3 зазначеного закону, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

У той же час частино 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.

Згідно зі ст. 13 зазначеного Закону, релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Статтею 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачена реєстрація статутів (положень) релігійних організацій, відповідно до якої  для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу України у справах релігій.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» є спеціальним законом, який регулює порядок створення діяльності, припинення діяльності релігійних організацій, їх права та обов'язки, відповідальність за порушення встановлених для цих організацій норм та правил.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.

Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.

У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках:

1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону;

2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;

3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);

4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій.

Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації порядком позовного провадження, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Таким чином, суд зазначає, що спеціальним Законом передбачено припинення діяльності релігійної організації, як спеціальна санкція, за порушення  норм Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», яка, до того ж, має застосовуватися судом за поданням чітко визначеного кола осіб - органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації або прокурора.

При поданні позову позивачем не враховано особливостей щодо підстав та порядку припинення юридичної особи –релігійної організації, яким є відповідач.

Позивачем залишено поза увагою, що в силу приписів ст.16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ініціатором релігійної організації може бути лише орган, уповноважений здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації або прокурор.

Як свідчать матеріали справи, органом легалізації Релігійної організації «Бахаі» є Рада у справах релігії при Кабінеті Міністрів України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість дій позивача, судом встановлено наступне.

Згідно п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти, як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Такий висновок можливо зробити на підставі аналізу положень пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в України” від 04.12.1990 року №509-ХІІ, відповідно до якого до функцій податкових органів належить контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Застосування наслідків, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 року №755-IV за неподання декларацій та фінансової звітності можливо лише на підставі рішення суду.

Таким чином, органи державної податкової служби за загальним правилом мають право звертатися до суду з позовами про припинення юридичної особи.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 33 зазначеного закону передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Статтею 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Таким чином, п.17 статі 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яким органам державної податкової служби в установленому законом порядку надано право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, не можна розповсюдити на релігійну організацію, тому позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим задоволенню не підлягають.

За  таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 31.03.2010 року, постанова у повному обсязі складена та підписана 06.04.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 158-161, ч.1 ст. 162, 163, 167 КАС України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                Кудряшова А.М.