Ухвала

від 30.10.2012 по справі 2а-14751/09/10/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/81598/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року

у справі №2а-14751/09/10/0170

за позовом Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ у м.Ялта АР Крим)

до Релігійної общини «Бахаі»

про припинення юридичної особи, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про припинення юридичної особи Релігійної общини «Бахаі».

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2010р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що позивач не може бути ініціатором питання про припинення громадської організації, якою є відповідач, отже при поданні позову позивачем не враховано особливостей щодо підстав та порядку припинення юридичної особи громадської організації, встановлених Законом України «Про об'єднання громадян».

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

За правилом, встановленим частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -підприємців.

Частина друга цієї норми містить застереження про можливість встановлення законом особливостей державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.

З огляду на викладене, норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»є загальними відносно спеціальних норм Закону України «Про об'єднання громадян», які регулюють питання реєстрації об'єднання громадян, їх ліквідації і не суперечать загальним нормам.

Так само норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»є загальними відносно відповідних спеціальних норм Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

У зв'язку з цим залежно від підстав припинення об'єднання громадян чи релігійної організації та суб'єкта звернення до суду застосуванню підлягають відповідно норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».

Згідно абзацу п'ятого частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Таким чином, органи податкової служби наділені правом звернення до суду з позовом про припинення громадської організації чи релігійної організації за неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Крім цього, суди попередніх інстанції розглядаючи справи по суті не надали належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що Релігійна община «Бахаі»зареєстрована в органах державної податкової служби з 04.04.1995р., що підтверджено довідкою позивача від 07.12.2009р. №8784/9/29-О.

Згідно довідки ДПІ у м. Ялта №8763/9/15-1 відповідач з 1996р. не надає до органів Державної податкової служби декларації, документи фінансової (бухгалтерській) звітності згідно чинного законодавства.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов