Постанова

від 12.01.2011 по справі 2а-1176/10/2/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2011 р.

Справа №2а-1176/10/2/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Товариства  з обмеженою відповідальністю  « Лама»          

до   Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим              

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача – Цатурян С.С.  – представник, дов-ть  від 31.03.2010 р.  

                          Єрошенко В.В. – представник, дов-ть 11.01.2011 р.

від відповідача –  Солодченко О.В. – пред-к,дов. № 25117/10/10-0 від 08.12.2010р.

                                Бокучава Х.О. – пред-к, дов. №24157/10/10-0 від 24.11.2010р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю « Лама»  (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (далі відповідач) від 13.01.2010 р. №0001462301/3 та №0001452301/3. Вимоги мотивовані тим, що працівники податкового органу під час проведення виїзної  планової перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані  податкові зобов’язання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

           Представник позивача наполягав на позовних вимогах, викладених у позові.   

           У судовому засіданні, яке відбулось 23.03.2010 р., представник відповідача надав заперечення на позов (вих. № 7459/10/10-0 від 22.03.2010р.), в яких зазначив про    відсутність підстав для задоволення позову.    

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.04.2010 р.  провадження у справі зупинено та призначено судову бухгалтерську експертизу.  

Ухвалою суду від 19.10.2010 р.  поновлено провадження у справі.

Після поновлення провадження по справі представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, представники відповідача вважали,що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Працівниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої  07.07.2009р.  складений акт № 1196/23-1/20717622.   

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», в наслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 71296 грн., а також в наслідок порушення п.п 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість у сумі 90324 грн.  

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 15.07.2009р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0001452301/0, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 71296грн. та 14484,60  грн. – штрафних (фінансових) санкцій, та  №0001462301/0, згідно з яким йому нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі  90324грн., застосовані штрафні  санкції у розмірі 45162  грн.  

 Керуючись положеннями ст.5 Закону України «Про порядок погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв на час проведення перевірки відповідачем та прийняття ним податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до податкового органу зі скаргами на вказані  податкові  повідомлення рішення, у задоволенні  яких йому було відмовлено.

Відповідачем 12.08.2009 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0001452301/1, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 71296 грн. та 14484,60  грн. – штрафних (фінансових) санкцій, та №0001462301/1, згідно з яким йому нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі  90324 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 45162  грн.  

 Позивач звернуся до ДПА в АРК зі скаргою на податкові повідомлення – рішення, яки були прийняті за результатами розгляду матеріалів перевірки, викладеними в акті № 1196/23-1/20717622 від 07.07.2009 р. ДПА в АРК відмовила у задоволенні скарг позивача.

 Відповідачем 20.10.2009 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0001452301/2, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 71296 грн. та 14484,60  грн. – штрафних (фінансових) санкцій, та  №0001462301/2, згідно з яким йому нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі  90324 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 45162  грн.  

 Позивач надіслав до ДПА України скаргу на зазначені податкові повідомлення - рішення, в задоволені вимог якої йому було відмовлено.

  Відповідачем 13.01.2010 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0001452301/3, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток  у сумі 71296 грн. та 14484,60  грн. – штрафних (фінансових) санкцій, та  №0001462301/3, згідно з яким йому нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі  90324  грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 45162  грн.  

Згідно зі ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

        Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен  зобов’язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

        Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень відовідачем, господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

          У п.3.1 ст.3 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

              Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу  валового доходу  включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених  ст.7 зазначеного закону (п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

      Ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначала, що до валових витрат виробництва та обігу відносилась сума будь-яких  витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як  компенсація  вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.      Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2.  ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені  розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких  передбачена правилами ведення податкового обліку.

      На час проведення перевірки позивача та  прийняття податкових повідомлень-рішень, оскарження яких є предметом позову, платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були  визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

      У п.1.4. ст.1  цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались  будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

         Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були визначені   операції платників податку з  поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

        У п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” було встановлено , що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

          Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

          Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3  ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення  податкових зобов’язань  з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась  будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський  рахунок  платника податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

     У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався  виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

     Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

     Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

            або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

                 Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов‘язкових платежів) на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень був Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначала, що податковим боргом (недоїмкою) було податкове  зобов’язання (з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

                  Ст.17 Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначала порядок  нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

       У акті  перевірки № 1196/23-1/20717622  податковим   органом   зафіксовано, що в період часу, який перевірявся, позивачем неправомірно віднесено до складу    валових витрат 4505,74 грн. , яки були використані на виготовлення будівельних лісів, що відносились до основних засобів платника податку, вартість яких мало поступово амортизуватись згідно з положеннями Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідачем визначено, що в наслідок повного віднесення вартості   матеріалів, яки були використані для утворення будівельних лісів, призвело до  недонарахування податку на прибуток у розмірі 1127 грн. Позивачем, незважаючи на   вимоги суду, не надано доказів обліку вказаних основних засобів в порядку, встановленому чинним законодавством, в наслідок чого, матеріалами справи спростовується його твердження про протиправність нарахування податкових органом  1127 грн. податку на прибуток та застосуванню штрафних санкцій у сумі 450,80 грн.  

        Крім того податковим органом зазначено необґрунтоване формування    податкового кредиту по 9 податковим накладним, а саме, у сумі 4863,15 грн. за травень   2008 р. в наслідок відсутності відміток про отримання товару (послуг) по податковим накладним №23 від 19.03.2008 р. щодо отримання від СПД ОСОБА_6 будівельних матеріалів, № 1131/010400 від 31.03.2008 р. щодо отримання від ВАТ «Укртелеком» ЦЕЧ №4 м.Керч телекомунікаційних послуг, № 680 від 25.03.2008 р. щодо отримання від  КРП ПП ВКГ м.Керч послуг по водопостачанню, № 806 від 21.03.2008 р. щодо отримання від    МПП «ВТІ» послуг по обслуговуванню РРО, № 30 від 29.02.2008 р. та № 29 від  31.03.2008 р. щодо отримання від ТОВ «Наутилус» послуг по оренді завантажувача, у сумі   523,33 грн.  – за червень 2008 р. в наслідок відсутності відміток про отримання товару   (послуг) по податковій накладній №0020411/100 від 29.02.2008 р., оформлену ДП «Придніпровська залізниця» на податкові збори за відправку вантажу, № 40 від   31.03.2008 р. щодо отримання дизельного пального від ТОВ «Наутилус». Позивачем не надано доказів того, що товар (послуги), визначені  у перелічених податкових накладних, ним отримані, за таких обставин суд погоджується з висновками податкового органу про безпідставність віднесення до податкового кредиту  за травень 2008 р. - 4863,15 грн., за    червень 2008 р. - 523,33 грн.  

         В акті перевірки № 1196/23-1/20717622 податковим органом також визначено  про протиправність віднесень позивачем до податкового кредиту за жовтень 2008 р. ПДВ у розмірі 20000 грн., сплачених ним під час здійснення розрахунків за вугілля на суму  150000 грн. (в тому числі ПДВ  25000 грн.), отримане від МПП «Регіон-Донбас» по податковій накладній № 19122007 від 19.12.2007 р. Під час розгляду справи позивачем надані документи, яки свідчать про транспортування на адресу платника податків та отримання ним вугілля на зазначену суму. В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що позивачем не було отримане від МПП «Регіон-Донбас»  вугілля  вартістю 150000грн. В силу викладеного, вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги  часткове повернення позивачу коштів за вугілля у сумі 30000 грн.,   суд вважає безпідставними висновки податкового органу про протиправність віднесення ним до складу податкового кредиту за жовтень 2008 р.  ПДВ у розмірі  20000 грн.

            Податковим органом в акті перевірки № 1196/23-1/20717622 визначено, що    перевіркою встановлено завищення задекларованих платником податків у рядку 04.13 Декларації на прибуток «інші витрати, крім визначених у р.04.1-04.12» за 1 квартал 2009 р. в сумі 280676 грн. За твердженнями податкового органу позивач в порушення   вказаних вище  положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, яка діяла на час  проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень) у 1 кварталі 2009 р. до рядку 05.2 уточнюючого розрахунку податкових    зобов’язань у зв’язку  з виправленням самостійно виявлених помилок від 01.06.2009 р. № 16446 включена сума у розмірі 280676грн., яка на момент проведення перевірки не була   підтверджена первинним бухгалтерськими документами платника податків. Податковий орган зазначив, що на підставі наданих до перевірки документів  бухгалтерського обліку     за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. не можливо підтвердити витрати, понесені  платником податків у вже перевіреному періоді у розмірі 280676 грн. В акті попередньої перевірки (за період 2007 р.) не був відображений той факт, що позивачем не були включені до складу валових витрат суми щодо взаємовідносин з ТОВ  «Наутіліус» .

            Ухвалою суду від 15.04.2010 р. було призначено судову бухгалтерську експертизу, на вирішення експертів поставлені питання щодо підтвердження     первинними бухгалтерськими документами платника  податків суми витрат у розмірі   280676 грн., яка була ним включена в строку 05.2 уточнюючого розрахунку за перший квартал 2009 р., встановлення факту  не включення зазначеної суми витрат до складу     валових витрат підприємства за попередній звітний період.   

             До матеріалів справи залучений експертний висновок № 25 від     22.09.2010 р., в якому зазначено, що в наслідок вивчення первинних бухгалтерських документів позивача підтверджено у повному обсязі сума його витрат у розмірі 280676 грн., яка була включена в строку 05.2 уточнюючого розрахунку за перший квартал 2009 р. № 16446 від 01.06.2009 р. Експерти також встановили, що витрати у розмірі 280676 грн.  по взаємовідносинам з ТОВ «Наутіліус» не були включені до складу валових витрат   підприємства за період часу з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р.   

            В порядку, встановленому у ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів неповного або невірного вивчення експертною установою звітності та первинних  документів платника податків, не надано доказів того, що залучені до справи первинні    документи платника податків спростовуються матеріалами перевірок податкових органів.   

        Вивчивши надані позивачем документи, експертний висновок, вислухавши  пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що податковим органом  безпідставно були нараховані платнику податків податкові зобов’язання по податку на прибуток у сумі 70169 грн. та по податку на додану вартість у сумі 84947,67 грн.   

          За таких обставин існують підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001452301/0 від 15.07.2009р.,  № 0001452301/1 від 12.08.2009 р., № 0001452301/2  від 20.10.2009 р., №  0001452301/3 від   13.01.2010 р. в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 70169 грн. та  застосування штрафних санкцій у розмірі 14244,30 грн., податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001462301/0 від 15.02.2009 р., №0001462301/1 від 12.08.2009 р., № 0001462301/2 від 20.10.2009 р., №0001462301/3 від 13.01.2010 р. в частині нарахування     податкового  зобов’язання в сумі 84947,67 грн. та  42473,84 грн. -  штрафних санкцій.     

          Під час судового засідання, яке відбулось 12.01.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 19.01.2011 р.     

                       Керуючись ст.ст.  160-163 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

                  2. Визнати  протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі № 0001452301/0 від 15.07.2009 р., № 0001452301/1 від 12.08.2009 р., № 0001452301/2 від 20.10.2009 р. № 0001452301/3 від   13.01.2010 р. в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 70169грн. та   застосування  штрафних санкцій у розмірі 14244,30 грн.

            3. Визнати  протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі № 0001462301/0 від 15.02.2009 р.,   №0001462301/1 від 12.08.2009 р., № 0001462301/2 від 20.10.2009 р., №0001462301/3 від   13.01.2010 р. в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 84947,67 грн. та     42473,84 грн. -  штрафних санкцій.     

                    4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лама» (м.Керч, вул. Гудованцева 2/12, код ЄДРПОУ 20717622) 1,70 грн. – судового збору, 1500 грн. – витрат на проведення експертизи.   

                    5. Стягнути з Державного бюджету  України на користь  ТОВ «Науково-дослідна  лабораторія судової експертизи» (м. Сімферополь, вул. Турецька, 6\7, код ЄДРПОУ 33077284) 3000 грн. – вартості  експертизи.   

                     6. В іншій частині  позовних вимог – у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

          Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

        Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                Яковлєв С.В.