Ухвала

від 31.05.2011 по справі 2а-1176/10/2/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2а-1176/10/2/0170

31.05.11

м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Іщенко Г.М.,

суддів           Кучерука О.В. ,

 Щепанської О.А.                     

секретар судового засідання          Кисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лама"- ОСОБА_2, довіреність № б/н  від 18.04.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим- не з’явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,  

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим (суддя  Яковлєв С.В. ) від 12.01.11 у справі № 2а-1176/10/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лама" (вул. Гудованцева, 2/12, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкових повідомлень-рішень

                                                               ВСТАНОВИВ:

          Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2011 адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Лама»задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті  Керчі Автономної Республіки Крим № 0001452301/0 від 15.07.2009, № 0001452301/1 від 12.08.2009, № 0001452301/2 від 20.10.2009, № 0001452301/3 від 13.01.2010 в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 70169,00грн. та застосування  штрафних санкцій у розмірі 14244,30 грн. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим № 0001462301/0 від 15.02.2009,  №0001462301/1 від 12.08.2009, № 0001462301/2 від 20.10.2009, №0001462301/3 від   13.01.2010 в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 84947,67 грн. та 42473,84 грн. -  штрафних санкцій, вирішені питання про розмір судового збору та витрат на проведення експертизи.  В іншій частині  позовних вимог в позові відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій  просить  її скасувати.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому  згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами  підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації  України від 10.08.2005 №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що  відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, за результатами якої 07.07.2009 складений акт № 1196/23-1/20717622.

Перевіркою зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту  5.3 статті 5, підпункту 8.1.2. пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 71296 грн., а також внаслідок порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4. статті  7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість у сумі 90324 грн.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження, відповідачем зазначені вище податкові повідомлення-рішення залишені без змін та, з метою доведення строків сплати податкових зобов’язань на підставі акту перевірки та рішень про результати повторної скарги були ухвалені податкові повідомлення-рішення: №0001452301/1 від 12.08.2009, № 0001452301/2 від 20.10.2009, № 0001452301/3 від  13.01.2010, №0001462301/1 від 12.08.2009, № 0001462301/2 від 20.10.2009, №0001462301/3 від 13.01.2010, які теж  оспорюються позивачем.

Господарською діяльністю визнавалася будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. (пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», якій діяв на час перевірки).

Пункт 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.1. статті  4 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу  валового доходу  включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених  статтею 7 зазначеного закону (підпункти 4.1.1,  4.1.3) .

Статтею 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що  до валових витрат виробництва та обігу відносилась сума будь-яких  витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як  компенсація  вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.  

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2.  статті 5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Підпункт 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені  розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких  передбачена правилами ведення податкового обліку.

Під поставкою товарів визначались  будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності ( пункт 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість).

Згідно підпункту 3.1.1. пункту  3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування були визначені   операції платників податку з  поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Пункт  4.1. статті  4 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно підпункту 7.3.1. пункту 7.3  статті  7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення  податкових зобов’язань  з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась  будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський  рахунок  платника податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Підпунктом  7.4.1. пункту  7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначався  виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5. пункту  7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( підпункт 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов‘язкових платежів) на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень був Закон України “Про порядок  погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Стаття 1 закону визначала, що податковим боргом (недоїмкою) було податкове  зобов’язання (з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Стаття 17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначала порядок  нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Відповідач дійшов висновку, що  в період часу, який перевірявся, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат 4505,74 грн., які були використані на виготовлення будівельних лісів, що відносились до основних засобів платника податку, вартість яких мало поступово амортизуватись згідно з положеннями Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідачем визначено, що внаслідок повного віднесення вартості   матеріалів, яки були використані для утворення будівельних лісів, призвело до  недонарахування податку на прибуток у розмірі 1127,00грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем, не надано доказів обліку вказаних основних засобів в порядку, встановленому чинним законодавством, в наслідок чого, матеріалами справи спростовується його твердження про протиправність нарахування податкових органом  1127 грн. податку на прибуток та застосуванню штрафних санкцій у сумі 450,80 грн.

Крім того податковим органом зазначено необґрунтоване формування податкового кредиту по 9 податковим накладним, а саме, у сумі 4863,15 грн. за травень 2008 року  внаслідок відсутності відміток про отримання товару (послуг) по податковим накладним №23 від 19.03.2008  щодо отримання від суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 будівельних матеріалів, № 1131/010400 від 31.03.2008  щодо отримання від Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»ЦЕЧ №4 міста Керч телекомунікаційних послуг, № 680 від 25.03.2008 щодо отримання від  КРП ПП ВКГ міста Керч послуг по водопостачанню, № 806 від 21.03.2008  щодо отримання від    МПП «ВТІ»послуг по обслуговуванню РРО, № 30 від 29.02.2008 та № 29 від  31.03.2008. щодо отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю  «Наутилус»послуг по оренді завантажувача, у сумі   523,33 грн.  –за червень 2008 року внаслідок відсутності відміток про отримання товару   (послуг) по податковій накладній №0020411/100 від 29.02.2008, оформлену ДП «Придніпровська залізниця»на податкові збори за відправку вантажу, № 40 від  31.03.2008 щодо отримання дизельного пального від Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутилус». Позивачем не надано доказів того, що товар (послуги), визначені  у перелічених податкових накладних, ним отримані.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність віднесення до податкового кредиту  за травень 2008 року - 4863,15 грн., за    червень 2008 року - 523,33 грн.

Актом перевірки встановлено факт протиправності віднесень позивачем до податкового кредиту за жовтень 2008 року податку на додану вартість  у розмірі 20000 грн., сплачених ним під час здійснення розрахунків за вугілля на суму  150000 грн. (в тому числі податок на додану вартість 25000 грн.), отримане від МПП «Регіон-Донбас»по податковій накладній № 19122007 від 19.12.2007. Під час розгляду справи позивачем надані документи, які свідчать про транспортування на адресу платника податків та отримання ним вугілля на зазначену суму.

В порядку, передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано доказів того, що позивачем не було отримане від МПП «Регіон-Донбас» вугілля  вартістю 150000грн. Отже,  приймаючи до уваги  часткове повернення позивачу коштів за вугілля у сумі 30000 грн.,   судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про  безпідставність висновків податкового органу про протиправність віднесення ним до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року податку на додану вартість у розмірі  20000 грн.

Щодо завищення задекларованих платником податків у рядку 04.13 Декларації на прибуток «інші витрати, крім визначених у р.04.1-04.12»за 1 квартал 2009 року в сумі 280676 грн. За твердженнями податкового органу позивач в порушення   вказаних вище положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, яка діяла на час  проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень) у 1 кварталі 2009 року до рядку 05.2 уточнюючого розрахунку податкових  зобов’язань у зв’язку  з виправленням самостійно виявлених помилок від 01.06.2009 № 16446 включена сума у розмірі 280676грн., яка на момент проведення перевірки не була   підтверджена первинним бухгалтерськими документами платника податків.

Податковий орган зазначив, що на підставі наданих до перевірки документів  бухгалтерського обліку за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 не можливо підтвердити витрати, понесені  платником податків у вже перевіреному періоді у розмірі 280676,00 грн. В акті попередньої перевірки (за період 2007 року) не був відображений той факт, що позивачем не були включені до складу валових витрат суми щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю  «Наутіліус».

Ухвалою суду від 15.04.2010 було призначено судову бухгалтерську експертизу, на вирішення експертів поставлені питання щодо підтвердження первинними бухгалтерськими документами платника  податків суми витрат у розмірі   280676 грн., яка була ним включена в строку 05.2 уточнюючого розрахунку за перший квартал 2009 року, встановлення факту  не включення зазначеної суми витрат до складу валових витрат підприємства за попередній звітний період.

До матеріалів справи залучений експертний висновок № 25 від 22.09.2010, в якому зазначено, що внаслідок вивчення первинних бухгалтерських документів позивача підтверджено у повному обсязі сума його витрат у розмірі 280676 грн., яка була включена в строку 05.2 уточнюючого розрахунку за перший квартал 2009 року № 16446 від 01.06.2009. Експерти також встановили, що витрати у розмірі 280676 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутіліус»не були включені до складу валових витрат   підприємства за період часу з 01.04.2005 по 31.03.2008.

Відповідачем не надано доказів неповного або невірного вивчення експертною установою звітності та первинних  документів платника податків, не надано доказів того, що залучені до справи первинні документи платника податків спростовуються матеріалами перевірок податкових органів.

Таким чином, податковим органом  безпідставно були нараховані платнику податків податкові зобов’язання по податку на прибуток у сумі 70169,00 грн. та по податку на додану вартість у сумі 84947,67 грн., що є підставою для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень відповідача: № 0001452301/0 від 15.07.2009,  № 0001452301/1 від 12.08.2009,№ 0001452301/2  від 20.10.2009,№  0001452301/3 від   13.01.2010 в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 70169,00 грн. та  застосування штрафних санкцій у розмірі 14244,30 грн., податкових повідомлень-рішень відповідача: № 0001462301/0 від 15.02.2009, №0001462301/1 від 12.08.2009, № 0001462301/2 від 20.10.2009, №0001462301/3 від 13.01.2010 в частині нарахування податкового зобов’язання в сумі 84947,67 грн. та  42473,84 грн. -  штрафних санкцій.      

 Отже, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                               

                                                    УХВАЛИВ:          

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2011 у справі №2а-1176/10/2/0170 залишити без змін.

Ухвала  суду набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя          підпис                              Г.М. Іщенко

Судді           підпис                               О.В.Кучерук

  підпис                               О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             Г.М. Іщенко

Повний  текст судового рішення

виготовлений 06 червня 2011року