Ухвала

від 20.11.2012 по справі 2а-1176/10/2/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/35585/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011р.

у справі №2а-1176/10/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лама» (надалі -ТОВ «Лама»)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ в м.Керчі АР Крим)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2010р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Керчі АР Крим від 13.01.2010р. №0001462301/3 та №0001452301/3.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011р., позов було задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Керчі АР Крим: №0001452301/0 від 15.07.2009р., №0001452301/1 від 12.08.2009р., №0001452301/2 від 20.10.2009р. №0001452301/3 від 13.01.2010р. в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 70169грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 14244,30грн.; №0001462301/0 від 15.02.2009р., №0001462301/1 від 12.08.2009р., №0001462301/2 від 20.10.2009р., №0001462301/3 від 13.01.2010р. в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 84947,67грн. та 42473,84грн. - штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лама»1,70грн. судового збору та 1500грн. витрат на проведення експертизи. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Науково-дослідна лабораторія судової експертизи»3000грн. вартості експертизи. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., про що складений акт від 07.07.2009р. №1196/23-1/20717622.

Висновками перевірки вказано на порушення п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 71296грн., а також на порушення п.п 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 90324грн.

За наслідком перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2009р.:

- №0001452301/0, яким позивачеві донараховано зобов'язання з податку на прибуток у сумі 71296грн. та 14484,60грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0001462301/0, яким позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 90324грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 45162грн.

В порядку апеляційного узгодження скарги платника податку залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.08.2009р. №0001452301/1та №0001462301/1, від 20.10.2009р. №0001452301/2 та №0001462301/2, від 13.01.2010р. №0001452301/3 та №0001462301/3, в яких суми зобов'язань залишено без змін.

Так, під час перевірки встановлено, що позивачем до податкового кредиту за жовтень 2008р. віднесено ПДВ у розмірі 20000грн., сплаченого під час здійснення розрахунків за вугілля на суму 150000грн. (в т.ч. ПДВ - 25000грн.), отримане від МПП «Регіон-Донбас»по податковій накладній №19122007 від 19.12.2007р. До матеріалів справи позивачем надані документи, які свідчать про транспортування на адресу платника податків та отримання ним вугілля на зазначену суму.

В порядку, передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України , відповідачем не надано доказів того, що позивачем не було отримане від МПП «Регіон-Донбас»вугілля вартістю 150000грн. Отже, приймаючи до уваги часткове повернення позивачеві коштів за вугілля у сумі 30000грн., суди вказали на безпідставність висновків податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2008р. податку на додану вартість у розмірі 20000грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для висновків щодо порушення позивачем вказаних вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», є твердження відповідача про необґрунтоване формування податкового кредиту на підставі наданих до перевірки документів бухгалтерського обліку за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., оскільки неможливо підтвердити витрати, понесені платником податків у перевіреному періоді у розмірі 280676,00грн. При цьому, відповідач вказав, що в акті попередньої перевірки (за період 2007 року) не відображено, не включення до складу валових витрат суми щодо взаємовідносин з ТОВ «Наутіліус».

Ухвалою суду першої інстанції від 15.04.2010р. було призначено судову бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо підтвердження первинними бухгалтерськими документами платника податків суми витрат у розмірі 280676грн., яка була включена позивачем в строку 05.2 уточнюючого розрахунку за І квартал 2009р., встановлення факту не включення зазначеної суми витрат до складу валових витрат підприємства за попередній звітний період.

З наявного в матеріалах справи експертного висновку №25 від 22.09.2010р., вбачається, що внаслідок вивчення первинних бухгалтерських документів позивача підтверджено у повному обсязі сума витрат у розмірі 280676грн., яка була включена в строку 05.2 уточнюючого розрахунку за перший квартал 2009р. №16446 від 01.06.2009р. Крім того, експертизою підтверджено доводи позивача, що витрати у розмірі 280676грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Наутіліус»не були включені позивачем до складу валових витрат підприємства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2008р.

При цьому, відповідачем не надано доказів неповного або невірного вивчення експертною установою звітності та первинних документів платника податків, не надано доказів того, що залучені до справи первинні документи платника податків спростовуються матеріалами перевірок податкових органів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковим органом безпідставно нараховано позивачеві зобов'язання по податку на прибуток у сумі 70169,00грн. та по податку на додану вартість у сумі 84947,67грн., що стало підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов