Рішення

від 05.01.2011 по справі 10/178-10-4650

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/178-10-4650

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2011 р.Справа  № 10/178-10-4650

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до відповідачів: 1) Державне підприємство «Одеська залізниця»;  2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»

про стягнення 3648,32 грн.

                                                                                                                     Суддя  Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Маценко О.В. за довіреністю від 30.12.2010р. №08-3376

від відповідача (1): Гордієнко М.В. за довіреністю від 04.01.2011р. №31

від відповідача (2):  не з'явився  

           Суть спору: ВАТ «Західенерго»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці (відповідач-1)  та Центральної збагачувальної фабрики «Росія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» (відповідач-2) вартості недостачі вантажу в сумі 3648,32грн.

         У судовому засіданні представник позивача надав уточнення, згідно з якими, позивачем  уточнено назву відповідача-2 у справі, а саме –ТОВ «Донбасвуглепереробка».

         Відповідач-1 надав до суду відзив на позов від 19.11.2010р. №НЮ-14/1284, який залучений судом до справи 22.11.2010р., та згідно з яким, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу з Одеської залізниці, з посиланням при цьому на те, що відповідно до записів у залізничній накладній №52487359 завантаження вагонів №64999865, №67666511, №65358434 проводилось на підприємстві вантажовідправника, його засобами і силами та ним же самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. На станцію призначення Ладижин Одеської залізниці вантаж надійшов у вагонах в технічно несправному стані, що підтверджується актами про технічний стан вагону №43, №44, №45 від 16.08.2010р., а у п.3 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 про внесення змін та доповнень до Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 встановлено, що коли під завантаження наданий технічно несправний вагон, відправник зобов'язаний відмовитися від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вантажу, що виникли внаслідок технічної несправності рухомого складу відноситься на відправника.

Відповідач-2 також надав до суду відзив на позов від 23.11.2010р. за вх. №31368, в якому просить суд відмовити у задоволені позову в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача -2, з посиланням при цьому на те, що відповідачем -2 здійснено завантаження  у технічно та комерційно справні вагони, вантаж завантажений навалом, нижче бортів, конусом 360 мм, вантаж розміщено рівномірно, поверхня вагону розпланована плануючим пристроєм відповідно до ДСТУ 22235-76, маса вантажу визначена відправником і відповідач-1 прийняв цей вантаж до перевезення без жодних зауважень, а на станцію призначення вантаж прибув із ознаками втрати в дорозі через доступ до вантажу сторонніх осіб, що в силу вимог ст.314 ЦК України, ст.ст.110-114 Статуту залізниць України виключає можливість звільнення залізниці, як перевізника, від відповідальності за недостачу даного вантажу. Окрім того, відповідач-2 повідомив суд про відсутність можливості надання до суду відомостей про вартість вантажу, оскільки відповідач-2 не являється власником вугілля.  

Ухвалою від  22.12.2010р. строк розгляду даної справи продовжений господарським судом на 15 днів до 11.01.2011р.  у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання представника позивача.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача і відповідача-1  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:  

13.08.2010р. зі станції відправлення Росія Донецької залізниці ТОВ «Донбасвуглепереробка» (відправник, відповідач-2) на адресу ВАТ «Західенерго» (одержувач, позивач) відправлений вантаж -  концентрат вугілля у кількості 207000 кг , в т.ч. у вагоні у вагоні №64999865 у кількості 69000 кг, у вагоні №67666511 в кількості 69000 кг, та у вагоні №65358434 у кількості 69000 кг, що підтверджується накладною на маршрут або групу вагонів №52487359.     

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вугілля  завантажене у  піввагони засобами відправника, навалом,  у вологому стані, конус 360 мм. Вантаж розміщено  згідно Збірнику 17 «Правил перевезення вантажу»та  розділу 2 параграфів 1,2,3,5,6,8,9,  розділу 4 параграфів 4.1,4.2.,4.3., розділу 7 параграфів 7.1.,7.2.,7.3 Технічних умов  правильно. Вантаж розміщений рівномірно, поверхня вагону розпланована плануючим пристроєм згідно ДСТУ 22235-76. Вантаж прийнятий до перевезення залізницею згідно ваги, вказаній у залізничній накладній.

Поряд з цим судом встановлено, що при надходженні цього вантажу на станцію Ладижин Одеської залізниці 16.08.2010р. складені акти про технічний стан вагону, а саме акт №43, згідно з яким, виявлено, що у вагоні №65358434 нещільне прилягання люків, наявні дірки 50х60, які закладені ветошем, що на момент прибуття теча вантажу відсутня, що технічна несправність вагону застарілого походження, що знос піввагону стався в процесі експлуатації і на шляху слідування можлива теча вантажу; акт №44, згідно з яким, виявлено, що у підлозі вагону  №64999865 наявні дірки 25х30, які  закладені дошками, ветошем, що на момент прибуття теча вантажу відсутня, що технічна несправність застарілого характеру, що знос піввагону стався в процесі експлуатації і на шляху слідування можлива теча вантажу; акт №45, згідно з яким, виявлено, що у підлозі вагону №67666511 наявні дірки 25х5, які закладені ветошем, що на момент прибуття теча вантажу відсутня, що технічна несправність застарілого характеру, закладено ветошем, що знос піввагону стався в процесі експлуатації, що можлива теча на шляху слідування.

Також на станції Ладижин Одеської залізниці складений комерційний акт БО 646496/32 від 16.06.2010р., згідно з яким, після комісійного зважування ваги вантажу, виявлено, що недостача вантажу у вагонах №64999865, №67666511, №65358434  становить 7250 кг і вантажовідправником в порушення п.6 Збірника 7 не нанесена захисна плівка, не застосований каток.

Разом з тим у комерційному акті встановлено, що недостача вантажу у вагоні №64999865 становить  3000 кг, що  вантаж у вказаний вагон завантажений на рівні бортів, наявні природні скоси з обох сторін вагону від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків 1м, праворуч по ходу потягу над  1 - м люком у підлозі вагону проглядаються дірки 25 см шириною 30 см з обох сторін вагону, які закладені дошками. Недостача вантажу у вагоні № 67666511 становить 1550 кг, вантаж звантажений нижче рівня бортів на 20 см, наявні природні скоси  з обох сторін вагону по всій ширині вагону на довжину 1-2 люка з глибиною 0,7 м, над 6-7 люками наявне воронкоподібне  поглиблення довжиною 50 см, шириною 50 см, глибиною 20 см, в підлозі вагону проглядаються дірки довжиною 20 см –шириною 5, які закладені ветошю і дошками. Недостача вантажу у вагоні №65358434 становить 2700 кг, завантаження вантажу рівномірне на рівні бортів, над 6-7 люками наявне воронкоподібне поглиблення довжиною 1600 шириною 500 глибиною 200 мм, наявні природні скоси  вантажу від торцевої двері по сій ширині вагону на довжину 1-2 люків, глибиною 0,7 м.  

Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем та наданий до позову, маса відповідальної недостачі у вагоні №64999865, із врахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу та з урахуванням знижки по вологості в розмірі 7,58 грн. та приплати по зольності в розмірі 20,42 грн., становить 2310 кг, а її вартість без ПДВ 1355,79 грн.; маса відповідальної недостачі вантажу у вагоні №67666511, із врахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу та з урахуванням знижки по вологості в розмірі 3,24 грн. та приплати по зольності в розмірі 8,74 грн., становить 860 кг, а її вартість без ПДВ 504,76 грн.; маса відповідальної недостачі вантажу у вагоні №65358434, із врахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу та з урахуванням знижки по вологості в розмірі 7,58 грн. та приплати по зольності в розмірі 20,42 грн., становить 2010 кг, а її вартість без ПДВ 1179,72 грн., що разом складає 3648,32 грн. з урахуванням ПДВ.

При цьому вартість відповідальної недостачі вантажу визначена позивачем на підставі додатку №02/10-Л від 01.02.2010р. до договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010р., який укладений між ДП «Вугілля України»(постачальник)  та ВАТ «Західенерго»(покупець), згідно з яким, вартість 1 тони вугілля становить 580,54 грн. без ПДВ.

Поряд з цим розрахунок маси відповідальної недостачі вантажу, який на вимогу суду здійснений відповідачем-1 і наданий до суду свідчить, що розрахунок  маси відповідальної недостачі вантажу здійснений відповідачем-1, із врахуванням норми недостачі 2% маси нетто вантажу.  

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних  мотивів.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).   Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагони  №64999865, №67666511, №65358434  здійснювалося відправником (відповідач-2), а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст.32 Статуту залізниць України, згідно з якою, навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням  Технічних умов.    

          При цьому, господарський суд вважає, що однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його  перевезення  є також технічна справність вагону, а в силу вимог ст.31 Статуту залізниць України подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери зобов'язана залізниця. Водночас у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання. Аналогічна позиція міститься і у п.3.9. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснень президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України  залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.  Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Із наявної у матеріалах справи залізничної накладної вбачається, що розміщення і закріплення вантажу здійснено вантажовідправником згідно з параграфами 1-3,5,6.8,9 ТУ правильно, але під час  надходження вантажу на станцію призначення виявлено технічну несправність вагонів  №64999865, №67666511, №65358434, про що свідчать відповідні акти про технічний стан вагонів від 16.08.2010р. №43,44,45. Разом з тим, матеріалами справи встановлені також обставини щодо недостачі вантажу у вказаних вагонах в кількості 7250 кг та обставини щодо наявності ознак втрати вантажу під час його перевезення, а саме, наявність воронкоподібних поглиблень на поверхні вантажу, про що свідчить відповідний комерційний акт.  

З огляду на встановлені обставини справи, господарський суд вважає, що недостача вантажу у вагонах виникла саме внаслідок їх  технічної несправності, а тому й відповідальність за цю недостачу слід покласти як на перевізника –за подачу під завантаження вантажу технічно несправного вагону, так і на вантажовідправника –за відсутність відмови від використання технічно несправного вагону у рівних частинах по 50% від загальної вартості недостачі  вантажу з кожного.  

Обставини, які встановлені у комерційному акті щодо відсутності маркування вантажу, господарський суд до уваги не приймає, оскільки вантажовідправником застосований такий захід забезпечення схоронності вантажу, як покриття плівкою, що підтверджується відповідними відмітками вантажовідправника у залізничній накладній (параграф 9 розділу 2 Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів мілких фракцій), а відповідно до вимог п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р.№542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, з метою забезпечення схоронності всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вище встановлено господарським судом вартість недостачі вантажу в сумі 3648,32 грн. визначена позивачем, виходячи із вартості вугілля в сумі 580,54 грн. за 1 тону, яка встановлена у додатку №02/10-Л від 01.02.2010р. до договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010р., який укладений між ДП «Вугілля України»(постачальник)  та ВАТ «Західенерго»(покупець), а маса відповідальної недостачі вантажу визначена позивачем, із врахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 1% маси нетто вантажу.   

Між тим, такий розрахунок позивача щодо визначення маси відповідальної недостачі вантажу є неправомірним, з огляду на те, що концентрат вугільний зданий до перевезення у вологому стані, про що свідчить залізнична накладна, а також надані позивачу знижки по вологості, а в силу вимог п.27 вищевказаних Правил видачі вантажів, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить  2 % маси, зазначеної у перевізних документах щодо вантажів, рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.  

Таким чином маса відповідальної недостачі вантажу, із врахування норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу, становить 3110 кг, а її вартість –2190,40 грн.,  виходячи із вартості вантажу в сумі 580,54 грн. за 1 тону (3110 кг х 580,54 грн. =1805,48 грн.),  із врахуванням наданої знижки по вологості –0,65% в сумі 11,74 грн. та приплати по зольності  –1,75% в сумі 31,60 грн. (1805,48 грн. –11,74 грн. +31,60 грн. =1825,34 грн. +20% ПДВ= 2190,40 грн.).   

Поряд з цим вимогами ч.1 ст.115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

                  З огляду на вищевикладені вимоги Статуту залізниць України, а також виходячи з того, що вартість вантажу визначена позивачем на підставі документу посередника (додатку №02/10-Л від 01.02.2010р. до договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010р.),  господарський суд зобов'язав як позивача, так і відповідача-2 (вантажовідправник) надати до суду документи, що засвідчують кількість і вартість відправленого вантажу, про що  виніс  відповідні ухвали.

          Проте  ані позивач, ані відповідач-2 (вантажовідправник) витребуваних судом документів не надали, а  тому господарський суд вважає, що за відсутністю вищевказаних документів, задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізник) є неможливим, оскільки відповідно до ст.ст.114,115 Статуту залізниць України залізниця несе обмежену відповідальність виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника, а тому документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції.  Аналогічна позиція викладена, як у п.2.7. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення   президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», так і в п. 13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства».  

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 1095,20 грн.  шляхом стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 50% від загальної вартості недостачі вантажу (2190,40 грн.)  лише з вантажовідправника (відповідач-2) та відмову у задоволені позову про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника (відповідач-1).

           Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-2 у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.   

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»(85485, Донецька область, м. Українськ, вул. Октябрська,1, код ЄДРПОУ 32011542, р/р 26000301490702 в відділенні ПІБ м. Селідово, МФО 334312)  на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 05470928, р/р 2600930153 в Ладижинському відділенні Промінвестбанку, МФО 302485)  вартість недостачі вантажу в сумі 1095 (одна тисяча дев'яносто п'ять) грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 30 (тридцять) грн. 06 коп.,  витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 70 (сімдесят) грн. 80 коп.  

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 10 січня 2011 року.