Рішення

від 10.01.2011 по справі 24/147-10-4779

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/147-10-4779

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2011 р.Справа  № 24/147-10-4779

За позовом:   Відкритого акціонерного товариства "Західенерго"

до відповідачів:  1. Одеської залізниці  

                             2. Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Добропільська"

про стягнення 1116,03грн.                               

                                                                                                                              Суддя Оборотова О.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Кабанець Р.І. на підставі довіреності №08-3377 від 30.12.2010р.

від відповідачів 1. Одеської залізниці -  Гордієнко М.В. на підставі довіреності від 04.01.2010р.;     

                         2. Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Добропільська" - не з'явився;

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Західенерго"  (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Одеської залізниці (далі –Залізниця) та Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Добропільська" (далі –Фабрика), пропорційно від встановленої вини, грошові кошти у розмірі 1116,03грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2010 року порушено провадження по справі №24/147-10-4779.

Позовні вимоги вмотивовані  тим, що відповідно до залізничної накладної №52720599 на адресу ТОВ вантажовідправником –Фабрикою на станцію призначення „Ладижин” Одеської залізниці було відправлено кам'яне вугілля навалом у вагоні № 67194522. При отриманні вантажу виявлена нестача вугілля у кількості 2150кг., що підтверджується комерційним актом акт БО №646530/51від 04.10.2010р., а тому з Фабрики  та Залізниці, пропорційно від встановленої вини кожного, на користь ТОВ підлягає стягненню 1116,03грн. вартості нестачі вугілля транспортованого у названому вагоні на підставі ст. ст. 526, 611, 924 ЦК України та ст. 114 Статуту залізниць України (далі Статут).

Відповідач –Залізниця просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості недостачі вантажу та судових витрат з Одеської залізниці, з підстав, що викладені у відзиві на позов від 16.11.2010р. №Н10-14/1266, який залучений судом до справи 17.11.2010р., зазначивши, що відповідно до записів у залізничній накладній №52720599 завантаження вагону №60445665  проводилось на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Вагон з вантажем прибув на станцію Ладижин у технічно справному стані.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.

Окрім того, відповідно до ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, яким являється Фабрика, та який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

У відзиві на позовну заяву від 28.12.2010р. №06/3626 відповідач 2  - Фабрика позовні вимоги також не визнає і просить суд покласти відповідальність за недостачу вантажу на перевізника, з посиланням при цьому на те, що залізниця прийняла вантаж до перевезення в кількості, зазначеній у залізничній накладній, яка є обов'язковою двосторонньою формою договору на перевезення вантажів, укладеного між вантажовідправником та залізницею на користь вантажоодержувача, як це передбачено ст. 6 Статуту залізниць України та  згідно  комерційного акту серії БО №646530/51 від 04.10.2010р. у вагоні №60445665 над 1, 2 люками виявлені поглиблення довжиною 3м., глибиною 0,4м., що свідчить про  втрату під час  перевезення вантажу, водночас, факт додержання вантажовідправником Технічних умов підтверджений залізничною накладною №52720599.

Залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з моменту його прийняття і до моменту передачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата виникла з незалежних від перевізника причин згідно ст.110 Статуту залізниць України.

Представник  другого відповідача –Фабрики у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.  

У судовому засіданні 10.01.2011р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

30.09.2010р. зі станції відправлення  Економічна Донецької залізниці Фабрика (відправник) у вагоні №60445665 на  станцію Ладижинська Одеської залізниці Товариству (одержувач, позивач) відправлений вантаж –вугілля  у кількості 63000кг (маса нетто), що підтверджується залізничною накладною №52720599.

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагон засобами відправника (Фабрика), у вологому стані, навалом. Вантаж розміщено і закріплено відправником без зауважень згідно з параграфами СБ17ГЛ1П4-В розділу 2П1-3,5,6,8,9 Технічних умов правильно, вантаж промаркований  1 борозною.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст.129 Статут залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено,  що при перевезенні зазначеного вантажу на станції Чаплине  Придніпровської залізниці  складений акт загальної форми від 01.10.2010р. про те, що при прибутті вагону №60445665 було виявлені поглиблення над 1,2 люками довжиною 3м. на ширину вагону глибиною 0,4м., завантаження рівномірне нижче бортів на 40-50 см., маркування відсутнє, двері люка закриті, течі вантажу не має.

При прибутті вагону на станцію призначення Ладижин на підставі зазначеного акту 04.10.2010р. був складений комерційний акт БО №646530/51, згідно з яким, при комісійному переваженні вагону №60445665 на електронно-механічних  вагонних вагах, приписаних станції Ладижин, повірених 30.07.2010р., встановлено, що по документу зазначено  груз енергетичний , вагон завантажений нижче бортів у вологому стані, брутто - 86920 кг, тара 23920 кг, нетто 63000 кг. Фактично виявлено вантаж вугілля брутто - 84750 кг, тара 23900 кг, нетто 60850 кг, тобто менше документа на 2150 кг. Завантаження у вагон нижче бортів 40 - 50см, крім поглиблень, а саме: з одного боку вагону над 1- 2 люками поглиблення довжиною 3м. на ширину вагону глибиною 0,4м. Вантаж не маркірований, тоді як по документу маркірований 1 борозною подовжньою. Сліди течі вантажу відсутні. Люки, двері щільно закриті. Вагон прибув у технічному стані.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №60445665 здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж   до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. У ст.32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу відповідачем-Фабрикою відповідачем- Залізницею не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення  транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічних умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, а отже суд вважає, що в силу вимог ст.ст.110, 111 Статуту залізниць України такі обставини є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу у вагоні №60445665 на перевізника і звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника.

Проте, відповідно до вимог ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України залізниця несе обмежену відповідальність виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника, а тому документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції.  Аналогічна позиція викладена, як у п.2.7. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення   президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, так і в п. 13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства”.

При цьому, згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, із врахуванням норми недостачі 0,63% маси нетто вантажу, становить 1520 кг, а її вартість 1116,03 грн., виходячи із вартості вантажу 621,18 грн. за 1 тону, що встановлена у специфікації від 31.08.2010р. №09/10-Л  до договору поставки від 01.03.2010р. №02-10/2- ЕНП, згідно з яким, постачальником вугілля є ДП «Вугілля України», а одержувачем Відкрите акціонерне товариство "Західенерго".

Водночас відповідач - Залізниця також надав розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений останнім на вимогу суду, з посиланням при цьому на те, що відповідно до ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, та який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу та недовантаження з урахуванням норми природної втрати 2% складає 2150кг. -1260кг. =890 кг., вартість недостачі на підставі зазначеної позивачем ціни вантажу –вугілля кам'яне дорівнює:0,890т.*621,18грн. = 552,85 грн.

На підставі ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

В силу вимог п.27 Правил  видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених наказом Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить - 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Таким чином суд не приймає до уваги визначення позивачем у розрахунку вартості втрати вантажу відсоток природної втрати –0,63% та погоджується із розрахунком, наданим Залізницею, згідно якого недовантаження з урахуванням норми природної втрати 2% складає 2150кг. - 1260кг. =890 кг.

Здійсненний позивачем розрахунок вартості вантажу на підставі даних  специфікації від 31.08.2010р. №09/10-Л  до договору поставки від 01.03.2010р. №02-10/2- ЕНП, згідно з яким, постачальником вугілля є ДП «Вугілля України», а одержувачем Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" суд також не приймає до уваги на підставі наступного.

Згідно залізничної накладної №52720599 відправником вантажу є Фабрика, а тому кількість та вартість відправленого вантажу за вказаною накладною повинна бути підтверджена на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника вантажу, оскільки ДП «Вугілля України»та ВАТ не є сторонами договору перевезення вантажу залізницею за накладної № 52720599, у зв'язку з чим суд  робить висновок про те, що не можна визначити дійсну вартість відправленого вантажу за даним перевезенням, оскільки документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції, тобто позивачем порушено один із принципів судочинства –належності та допустимості доказів.

За таких обставин, проаналізувавши наявні у справі докази  та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог Відкритому акціонерному товариству "Західенерго" до Одеської залізниці, оскільки позивачем не доведено вартість відправленого у вагоні №60445665 вантажу, а також у задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" до Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Добропільська, з огляду на відсутність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на його вантажовідправника.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Відкритому акціонерному товариству "Західенерго" до Одеської залізниці та Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика" Добропільська про стягнення 1116,03грн. –відмовити.

         Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

         Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

         Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2011р.

Суддя                                                                                                               Оборотова О.Ю.