Постанова

від 17.03.2011 по справі 24/147-10-4779

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/147-10-4779

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р. Справа № 24/147-10-4779

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді О.Т. Лавренюк

суддів Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої

Згідно із розпорядженням Голови суду № 210 від 17.03.2011 р. суддю Колоколова С.І. замінено на суддю Гладишеву Т.Я.

при секретарі судового засідання: Бахчеван Х.М.

за участю представників сторін у судових засіданнях від 10.03.2011 р. та від 17.03.2011 р. :

від позивача: Кабанець Р.І., дов. № 08-3377 від 30.12.2010 р.

від відповідача 1: Гордієнко М.В., дов. № 1 від 04.01.2011 р.

від відповідача 2: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

на рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2011 р.

по справі № 24/174-10-4779

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

до 1. Державного підприємства „Одеська залізниця”

2. Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська”

про стягнення 1116,03 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 10.03.2011 р., оголошено перерву до 17.03.2011 р.

В судовому засіданні 17.03.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

08.11.2011 р. ВАТ „Західенерго” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ДП „Одеська залізниця” та ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” про стягнення 1116,03 грн. вартості недостачі вантажу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішенням місцевого господарського суду Одеської області від 10.01.2011 р. по справі № 24/174-10-4779 (суддя Оборотова О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи це тим, що позивачем порушено один із принципів судочинства –належності та допустимості доказів та відсутністю підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на його вантажовідправника.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2011 р. по даній справі, ВАТ „Західенерго” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2011 р. по справі № 24/174-10-4779 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ „Західенерго” в повному обсязі, оскільки оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ВАТ „Західенерго” в своїй апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом першої інстанції було невірно зроблено висновок про відмову у задоволенні позову та залишено поза увагою всі доводи позивача, що й привело до прийняття неправильного рішення.

09.03.2011 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ДП „Одеська залізниця”, представник ДП „Одеська залізниця” був присутнім в судових засіданнях по даній справі, надавав усні пояснення щодо залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Західенерго” без задоволення.

Представник ВАТ „Західенерго” в судовому засіданні від 10.03.2011 р. був присутнім, надавав усні пояснення щодо задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Представник ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” в судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про причини неявки у судові засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Перевіривши наявні матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши присутніх представників сторін, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 30.09.2010 р. зі станції відправлення  Економічна Донецької залізниці вантажовідправником - ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” у вагоні №60445665 відправлений на адресу вантажоодержувача - ВАТ „Західенерго” (станція призначення Ладижинська Одеської залізниця) вантаж –кам'яне вугілля у кількості 63000 кг (маса нетто), що підтверджується залізничною накладною № 52720599.

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагон засобами відправника, у вологому стані, навалом. Вантаж розміщено і закріплено відправником без зауважень згідно з параграфами СБ17ГЛ1П4-В розділу 2П1-3,5,6,8,9 Технічних умов правильно, вантаж промаркований 1 борозною. Маса вантажу визначена на 150 тонних вагах відправника.

В процесі перевезення вантажу 01.10.2010 р. на станції Чаплине Придніпровської залізниці при огляді потягу з оглядової вишки у вагоні №60445665 були виявлені поглиблення над 1,2 люками довжиною 3 м, на ширину вагону, глибиною 0,4м, завантаження рівномірне нижче бортів на 40-50 см, маркування відсутнє, двері люка закриті, течі вантажу не має. Про встановлені обставини станцією Чаплине Придніпровської залізниці складений акт загальної форми від 01.10.2010 р.

При прибутті вагону на станцію призначення Ладижин на підставі зазначеного акту загальної форми 04.10.2010 р. був складений комерційний акт БО № 646530/51, згідно з яким, при комісійному переваженні вагону № 60445665 на електронно-механічних вагонних вагах, приписаних станції Ладижин, повірених 30.07.2010 р., встановлено, що по документу зазначено вантаж енергетичний, вагон завантажений нижче бортів у вологому стані, брутто - 86920 кг, тара 23920 кг, нетто 63000 кг. Фактично виявлено вантаж вугілля брутто - 84750 кг, тара 23900 кг, нетто 60850 кг, тобто менше документа на 2150 кг. Завантаження у вагон нижче бортів 40 –50 см, крім поглиблень, а саме: з одного боку вагону над 1-2 люками поглиблення довжиною 3 м, на ширину вагону глибиною 0,4 м Вантаж не маркований, тоді як по документу маркований 1 борозною подовжньою. Сліди течі вантажу відсутні. Люки, двері щільно закриті. Вагон прибув у технічному стані.

Враховуючи наведені факти, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 909 ЦК України, ч. 2 ст. 307 ГК України ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між Вантажовідправником і Перевізником договору перевезення вантажу на користь позивача Вантажоодержувача.

Вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №60445665 здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №861/5082.

Статтею 31 Статуту залізниць України також встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з виконанням Технічних умов. Вимоги щодо перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлені і у відповідних Правилах, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001 р. № 62 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001 р. за № 796/5987.

З матеріалів справи встановлено, що жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу вантажовідправником - ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” перевізником - ДП „Одеська залізниця” не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Таким чином матеріали справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічних умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

В силу вимог ч. 1 ст. 110, ст. 113 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч. 1 ст. 314 ГК України та ч. 1 ст. 924 ЦК України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося.

У ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема п. „а” ч.1 встановлено, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Таким чином апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо того, що в силу вимог ст.ст.110, 111 Статуту залізниць України вищевказані обставини є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу у вагоні №60445665 на перевізника і звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника, оскільки ДП „Одеська залізниця” не доведено, що недостача вантажу сталася внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало, також відсутні підстави, передбачені вимогам п. „а” ч. 1 ст.111 Статуту залізниць України.

Водночас, згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості недостачі маси вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

В п. 13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. №01-8/917 закріплено, що вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п. 115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п. 2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. №04-5/601. Згідно з п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст. 22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника).

Згідно залізничної накладної № 52720599 відправником вантажу є ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська”, а тому кількість та вартість відправленого вантажу за вказаною накладною повинна бути підтверджена на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника вантажу, оскільки ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго” не є сторонами договору перевезення вантажу залізницею за накладної № 52720599.

За таких обставин, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції вважає, господарський суд першої інстанції цілком законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ВАТ „Західенерго” до ДП „Одеської залізниці”, оскільки позивачем не доведено вартість відправленого у вагоні №60445665 вантажу, а також у задоволенні позовних вимог ВАТ „Західенерго” до ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська”, з огляду на відсутність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на його вантажовідправника, а твердження скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи та діючому законодавству  України, а тому додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2011 р. по справі №24/174-10-4779 –залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

       Головуючий суддя                                                             О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                    Я.Ф. Савицький

             Суддя                                                                                    Т.Я. Гладишева