Рішення

від 10.01.2011 по справі 19-14/38-09-1305

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19-14/38-09-1305

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2011 р.Справа  № 19-14/38-09-1305

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петренко Н.Д.                                            

при секретарі  Гавриловій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №19-14/38-09-1305

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія",     м. Вінниця

до відповідача: науково-виробничого об'єднання "АВІА", м. Одесса

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  публічного акціонерного товариства  "Концерн Галнафтогаз", м. Львів,  товариства з обмеженою відповідальністю "Одесапромінвест", м. Одеса

про стягнення 351849,85 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:  не з'явився, про дату час та місце засідання суду повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправленя від 24 грудня 2010 року (том 4, а.с.140).

від відповідача:  Баскакова Г.С., довіреність у матеріалах справи

від третіх осіб ПАТ "Концерн Галнафтогаз", ТОВ "Одесапромінвест": не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" (ТОВ "Вінницька будівельна компанія") заявлені позовні вимоги до науково-виробничого об'єднання "АВІА" (НВО "АВІА") про стягнення 351849,85 грн. за поставлену продукцію (плитку) неналежної якості за договором поставки №8-П від 03 вересня 2007 року.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 29 січня 2010 року у справі  №14/38-09-1305 у позові відмовлено повністю.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2010 року рішення господарського суду Одеської області від 29 січня 2010 року у справі                           №14/38-09-1305 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Вінницька будівельна компанія" без задоволення.

          Постановою Вищого господарського суду України від 20 липня 2010 року рішення господарського суду Одеської області від 29 січня 2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2010 року у справі №14/38-09-1305 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 вересня 2010 року суддею Петренко Н.Д. прийнято справу №14/38-09-1305 до свого провадження, присвоєно справі №19-14/38-09-1305 та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" та товариство з обмеженою відповідальністю "Одесапромінвест".

         Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 грудня 2010 року до участі у справі №19-14/38-09-1305 залучено приватне підприємство "Будівельна компанія Стікбуд" в  якості третьої особи,  яка не заявляє  самостійних   вимог на   предмет  спору на стороні позивача.

          22 вересня 2010 року до господарського суду Одеської області від позивача надійшли пояснення (вх. №25011, том 4, а.с. 123-128), в яких останній просить суд задовольнити позов у повному обсязі та вказує про недоцільність проведення експертизи дорожнього покриття АЗС №4 за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22, з огляду на наявний висновок галузевої науково-дослідної лабораторії з діагностики технічного стану автомобільних доріг, аеродромів і супутніх їм інженерних споруд Національного університету "Львіська політехніка" (том 1, а.с. 21-52).

         Представники відповідача у судове засідання з'явились, 20 жовтня 2010 року та                23 листопада 2010 року до господарського суду Одеської області від останнього надійшли відзив на позовні вимоги (вх. №28310, том 4, а.с. 48-51) та додаток до відзиву на позов  (вх. №31392, том 4, а.с. 114-115), в яких відповідач позов не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов та додатку до нього.

          Згідно відомостей головного управління статистики в Одеській області від 20 грудня 2010 року та витягу з ЄДРПОУ станом на 28 грудня 2010 року приватне підприємство "Будівельна компанія Стікбуд" –ліквідовано у зв'язку з визнанням його банкрутом.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 січня 2011 року виключено зі складу учасників судового процесу у справі №19-14/38-09-1305  третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне підприємство "Будівельна компанія Стікбуд".

Розглядом матеріалів справи встановлено:

03 вересня 2007 року між науково-виробничим об'єднанням "АВІА" (НВО "АВІА", постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" (ТОВ "Вінницька будівельна компанія", покупець) був укладений договір поставки №8-П, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію - елементи замощення, в асортименті, кількості та за ціною, обумовленою в замовленні (додатку до зазначеного Договору), а покупець прийняти та оплатити повну вартість цієї продукції.

Відповідно до умов договору покупець замовив елементи замощення, а саме - поребріки, плитку "булижник", плитку "катушка" та бордюр дорожній, з проектною маркою бетону М-150 кг/см2 морозостійкість Мрз-150 водопоглинення <6%                 товщиною 6 см.

         На виконання умов договору постачальником було поставлено покупцю продукцію на загальну суму 351849,85 грн., що підтверджується накладними №82 від 11 вересня 2007 року, №91 від 28 вересня 2007 року, №100 від 31 жовтня 2007 року, №108 від 26 листопада 2007 року, №5 від 21 лютого 2008 року. В ході здійснення поставки постачальником також були наданні документи, що підтверджують якість продукції, зокрема технічний паспорт на бордюр дорожній від 21 травня 2008 року, технічний паспорт на плитку бетонну тротуарну "катушка" від 21 травня 2008 року та технічний паспорт на поребрик 0,75 м від 21 травня 2008 року (том 1, а.с. 18-20).  

      Позивач вказує, що вся поставлена продукція - елементи замощення за договором          №8-П від 03 вересня 2007 року була призначена для покладення її на території автозаправочної станції за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їздної дороги в         м. Одесі, про що також не заперечує відповідач.

          20 квітня 2008 року  державною приймальною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію АЗС за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їзної дороги в                       м. Одесі  від 25 квітня 2008 року (том 3, а.с. 49-53), в якому в графі 10 відсутні помітки про наявні недоробки або дефекти, виявлені робочою комісією.

Зі спливом часу та експлуатації об'єкту покупець виявив, що частина елементів замощення (укладеної плитки) пошкодилась: містить тріщини, провали та розкришування. Оскільки на момент виявлення недоліків результати робіт (та укладенні елементи замощення) було переданні замовнику - "Концерн Галнафтогаз", останній замовив проведення лабораторного дослідження якості поставлених елементів замощення у Галузевій науково-дослідній лабораторії з діагностики технічного стану автомобільних доріг, аеродромів і супутніх їм інженерних споруд при НУ "Львівська політехніка" МОН України (договір №802 від 22 вересня 2008 року).

 Згідно матеріалів досліджень, здійснених галузевою науково-дослідною лабораторією з діагностики технічного стану автомобільних доріг, аеродромів і супутніх їм інженерних споруд при НУ "Львівська політехніка" МОН України, фактична міцність бетону плитних фігурних елементів мостіння, представлених представниками                                                ВАТ "Концерн Галнафтогаз", не відповідає необхідному проектному значенню                      150 кГс/см2. Відібранні зразки мають міцність від 56,53 кГс/см2. до 90,78 кГс/см2.

 З огляду на зазначене ТОВ "Вінницька будівельна компанія" вимушено було звернутися до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з                 НВО "АВІА"  суми поставленої продукції у розмірі 351849,85 грн., яка не відповідає умовам договору, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України.

     Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія",   виходячи з наступного:

          - відповідно до приписів ст. 111-12 ГПК України вказівки, що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи. Постанова касаційної  інстанції  не може містити вказівок про достовірність  чи  недостовірність  того  чи  іншого  доказу,  про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято  за  результатами нового розгляду справи.

           У постанові Вищого господарського суду України від 20 липня 2010 року у справі №14/38-09-1305 з перегляду рішення господарського суду Одеської області від 29 січня 2010 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2010 року вказано, що судами не встановлено правового статусу ПАТ "Концерн Галнафтогаз" у взаємовідносинах з ТОВ "Одесапромінвест" та ТОВ "Вінницька будівельна компанія" при будівництві  об'єкту АЗС №4 м. Одеси, Тираспольське шосе, 22, судом не досліджувались питання щодо виникнення недоліків продукції після її передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили, а також судом не надано правової оцінки наданому позивачем акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію АЗС від 25 квітня 2008 року (том 4, а.с. 49-53).

          Згідно статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

    Згідно статті 193 Господарського кодексу України передбачено що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Судом встановлено, що 02 жовтня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (правонаступник  публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Концерн Галнафтогаз", замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Одесапромінвест" (ТОВ "Одесапромінвест", підрядник) був укладений договір підряду №1/1-2-06/220, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати комплекс робіт з будівництва автозаправочної станції (тобто збудувати автозаправочну станцію) на об'їздній дорозі біля кладовища "Західне" в м. Одесі за завданням замовника, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації, а також передати виконані роботи та здати об'єкт в експлуатацію замовнику у встановлені договором строки.

           04 червня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" (ТОВ "Вінницька будівельна компанія", генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Одесапромінвест" (ТОВ "Одесапромінвест", замовник) був укладений договір генпідряду №4/062007/71, відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати комплекс робіт із реконструкції автозаправочної станції загального користування на 250 заправлень на добу та автомобільної мийки, розташованих за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їздної дороги в м. Одесі за завданням замовника, згідно затвердженою проектно-кошторисною документацією, з дотриманням державних будівельних норм (ДБН), інших обов'язкових технічних норм, стандартів та виконавої документації, а також передати виконані роботи та здати об'єкт замовнику у встановлені договором строки.

          Таким чином ПАТ "Концерн Галнафтогаз" у взаємовідносинах з ТОВ "Одесапромінвест" та ТОВ "Вінницька будівельна компанія" здійснював господарську діяльність з будівництва та облаштування об'єкту АЗС за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їздної дороги в м. Одесі.

           Позивач у поясненнях на відзив на позов від 06 травня 2009 року (вх. №10934, том 2, а.с. 3-7) вказує, що вся поставлена продукція - елементи замощення за договором          №8-П від 03 вересня 2007 року була призначена для покладення її на території автозаправочної станції за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їздної дороги в         м. Одесі, про що також не заперечує відповідач.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що 09 липня 2007 року між ТОВ "Вінницька будівельна компанія" (генпідрядник) та приватним підприємством "Будівельна компанія Стікбуд" (ПП "Будівельна компанія Стікбуд", субпідрядник) був укладений договір підряду №0907/95, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати частковий комплекс робіт з будівництва автозаправочної станції загального користування на 250 заправлень на добу та автомобільної мийки, розташованих за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їздної дороги в м. Одесі,         у тому числі влаштування фундаметів мийки з надсипкою та монтаж (фігурних елементів мощення, ФЕМ), тобто плитку та бордюри, які за твердженням позивача були поставлені за договором  №8-П від 03 вересня 2007 року.

          До вказаного договору позивачем надано підписані та завірені печатками сторін за договором підряду №0907/95 від 09 липня 2007 року акти прийому-предачі виконаних робіт №9-7 за жовтень 2007 року, №9-8 за листопад 2007 року, №б/н за березень 2008 року, а саме влаштування основи з бетону та монтаж фігурних елементів мощення  (том 4, а.с. 72), графік виконання будівельно-монтажних робіт (том 4, а.с. 76-77), технологічну картку конструкції покриттів фігурних елементів мощення згідно проекту №725/2006-02 (АЗС за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їздної дороги в м. Одесі), а також сам робочий проект №725/2006-02 реконструкції автозаправочної станції загального користування на 250 заправок в сутки автомобільної мийки, за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їздної дороги в м. Одесі (том 4, а.с. 111-113, витяг з Книги 1).

        Суд дослідівши вказані докази дішов до висновку, що позивачем в порушення приписів робочого проекту №725/2006-02, а саме в частині конструкції дорожного одягу в зоні заправки автотранспорту (тип 2), де вказана товщина фігурних елементів мощення                  8 см. (том 4, а.с. 113), замовлена та відповідно куплена за договром №8-П від 03 вересня 2007 року плитка не відповідної товщини, а саме 6 см., що на думку суду має істотне значення для експлуатації АЗС, є порушенням дотримання державних будівельних норм та відповідно є підставою для покладення відповідальності за пошкодження вказаної плитки (тріщин, провалів та розкришування) на  ТОВ "Вінницька будівельна компанія".  

          В акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію АЗС за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їздної дороги в м. Одесі  від 25 квітня 2008 року (том 3, а.с. 49-53)  вказані загальні показники площі об'єкту АЗС, терміни будівельно-монтажних робіт, вартість робіт та не містяться будь-які застереження, вказівки щодо порушення умов будівництва та введення в експлуатацію АЗС.

          Суд не приймає до уваги висновки в протоколах лабораторних досліджень (том 1, а.с. 21-52) галузевої науково-дослідної лабораторії з діагностики технічного стану автомобільних доріг, аеродромів і супутніх їм інженерних споруд Національного університету "Львіська політехніка", оскільки позивачем не доведено, що саме плитка, яка є предметом поставки за договором поставки №8-П від 03 вересня 2007 року була передана на перевірку до вказаної галузевої науково-дослідної лабораторії, а акти обстеження та відбору зразків на об'єкті АЗС (том 1, а.с. 46) та акти передавання взірців матеріалу (том 1, а.с. 47-48) складені в односторонньому порядку без участі представників НВО "АВІА", не свідчать про передачу на дослідження саме плитки, поставленої відповідачем.

        Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивач не довів певними засобами доказування позовні вимоги щодо стягнення 351849,85 грн., які  з підстав, зазначених позивачем, задоволенню не підлягають, так як не обгрунтовані та не підтвердженні ним певними засобами доказування.

    Судові витрати у справі покладаються на позивача в порядку                                               ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись  ст. ст. 44, 49, ст. ст. 81-85 ГПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 17  січня 2011 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Петренко Н.Д.