Постанова

від 15.03.2011 по справі 19-14/38-09-1305

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19-14/38-09-1305

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р. Справа № 19-14/38-09-1305

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів  Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 21.02.2011 року № 153)

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковлев Д.Л., за довіреністю;

від відповідача: Баскакова Г.С., за довіреністю; Замашних О.П., за довіреністю;

від 3-ї особи (Публічне акціонерне товариство „Концерн Галнафтогаз”): Яковлев Д.Л., за довіреністю;

від 3-ї особи (Товариство з обмеженою відповідальністю „Одесапромінвест”): не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінницька будівельна компанія ”

на рішення господарського суду Одеської області від  10 січня 2011 року

у справі № 19-14/38-09-1305

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінницька будівельна компанія ” м. Вінниця, вул. Залізнична, 13

до Науково-виробничого об'єднання „АВІА”, м. Одеса, вул.Середньофонтанська,34/1

3-ті, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1 ) Публічне акціонерне товариство „Концерн Галнафтогаз”, м. Львів, вул. Пластова, 1;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Одесапромінвест”, м. Одеса, вул. Посмітного, 22

про стягнення 351 849,85 грн.,

                                                          ВСТАНОВИВ:  

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 січня 2010 року у справі  №14/38-09-1305 у позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2010 року рішення господарського суду Одеської області від 29 січня 2010 року у справі                           №14/38-09-1305 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Вінницька будівельна компанія" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 липня 2010 року рішення господарського суду Одеської області від 29 січня 2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2010 року у справі №14/38-09-1305 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 вересня 2010 року суддею Петренко Н.Д. прийнято справу №14/38-09-1305 до свого провадження, присвоєно справі №19-14/38-09-1305 та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесапромінвест".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 грудня 2010 року до участі у справі №19-14/38-09-1305 залучено Приватне підприємство "Будівельна компанія Стікбуд" в  якості третьої особи,  яка не заявляє  самостійних   вимог на   предмет  спору на стороні позивача.

22 вересня 2010 року до господарського суду Одеської області від позивача надійшли пояснення (вх. №25011, том 4, а.с. 123-128), в яких останній просив суд задовольнити позов у повному обсязі та вказував про недоцільність проведення експертизи дорожнього покриття АЗС №4 за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22, з огляду на наявний висновок галузевої науково-дослідної лабораторії з діагностики технічного стану автомобільних доріг, аеродромів і супутніх їм інженерних споруд Національного університету "Львіська політехніка" (том 1, а.с. 21-52).

Представники відповідача у судове засідання з'явились, 20 жовтня 2010 року та                23 листопада 2010 року до господарського суду Одеської області від останнього надійшли відзив на позовні вимоги (вх. №28310, том 4, а.с. 48-51) та додаток до відзиву на позов  (вх. №31392, том 4, а.с. 114-115), в яких відповідач позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов та додатку до нього.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 січня 2011 року виключено зі складу учасників судового процесу у справі №19-14/38-09-1305  третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне підприємство "Будівельна компанія Стікбуд".

Рішенням господарського суду Одеської області від  10 січня 2011 року по справі № 19-14/38-09-1305 (суддя Петренко Н.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вінницька будівельна компанія” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від  10 січня 2011 року по справі № 19-14/38-09-1305 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

17.02.2011 року до апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

14.03.2011 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи в зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів, для отримання яких потрібен додатковий час. Зазначене клопотання було відхилено судовою колегією в зв'язку із його безпідставністю,  а також тим, що представник позивача не надав належних доказів на підтвердження того, які саме додаткові матеріали він хоче надати та які дії ним здійсненні для їх отримання.

Також 14.03.2011 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз” про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, яке було відхилено судовою колегією, оскільки повноважний представник 3-ї особи, а саме Яковлев Д.Л. згідно довіреності № 22-10/2010 від 22.10.2010 року був присутній у судовому засіданні від 15.03.2011 року, а тому підстави для задоволення клопотання були відсутні.

Із довідок поштового відділення, які надійшли до суду, вбачається, що 3-тя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Одесапромінвест”, - що розташована за адресою:  65062, м. Одеса, вул. Посмітного, 22, яка вказана в апеляційній скарзі та матеріалах справи, „за зазначеною адресою не проживає”.

Згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. З наведеного випливає, що 3-тя особа належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

В даному випадку оскаржується рішення суду, а матеріали справи дають можливість розглянути справу за цією апеляційною скаргою у відсутності представника 3-ї особи, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 07.02.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження  було зазначено, що незабезпечення учасниками процесу в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Від 3-ї особи, представник якої не з'явився у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін та 3-ї особи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським  судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 03 вересня 2007 року між Науково-виробничим об'єднанням "АВІА" (НВО "АВІА", постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" (ТОВ "Вінницька будівельна компанія", покупець) був укладений договір поставки №8-П, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію - елементи замощення, в асортименті, кількості та за ціною, обумовленою в замовленні (додатку до зазначеного Договору), а покупець прийняти та оплатити повну вартість цієї продукції.

Покупцем  були замовлені елементи замощення, а саме - поребріки, плитка "булижник", плитка "катушка" та бордюр дорожній, з проектною маркою бетону М-150 кг/см2 морозостійкість Мрз-150 водопоглинення <6%,  товщиною 6 см. Поставлено  було продукції на загальну суму 351 849,85 грн., що підтверджується накладними №82 від 11 вересня 2007 року, №91 від 28 вересня 2007 року, №100 від 31 жовтня 2007 року, №108 від 26 листопада 2007 року, №5 від 21 лютого 2008 року. На  поставлену продукцію були наданні документи, техпаспорти, що підтверджують якість продукції (том 1, а.с. 18-20).  

Поставлена продукція була призначена для покладення її на території автозаправної станції за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їзної дороги в м. Одеса.

20 квітня 2008 року  державною приймальною комісією складено  акт про прийняття в експлуатацію АЗС (том 3, а.с. 49-53), в якому відсутні помітки про наявні недоробки або дефекти, виявлені робочою комісією.

Під  час експлуатації об'єкту частина елементів замощення (укладеної плитки) пошкодилась: містить тріщини, провали та розкришування.

ВАТ "Концерн Галнафтогаз" замовив проведення лабораторного дослідження якості поставлених елементів замощення. Згідно матеріалів досліджень, здійснених галузевою науково-дослідною лабораторією з діагностики технічного стану автомобільних доріг, аеродромів і супутніх їм інженерних споруд при НУ "Львівська політехніка" МОН України, фактична міцність бетону плитних фігурних елементів мостіння, представлених представниками ВАТ "Концерн Галнафтогаз", не відповідає необхідному проектному значенню 150 кГс/см2. Відібранні зразки мають міцність від 56,53 кГс/см2. до 90,78 кГс/см2.

За  результатами дослідження позивач був  вимушений  звернуться  до  суду.

Як вже зазначалося вище, рішення  господарського суду  по  даній  справі було оскаржено  до  апеляційного  суду,  а  постанова  апеляційного  суду  до  Вищого  господарського  суду  України.

У постанові Вищого господарського суду України від 20 липня 2010 року у справі №14/38-09-1305 з перегляду рішення господарського суду Одеської області від 29 січня 2010 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2010 року вказано, що судами не встановлено правового статусу ПАТ "Концерн Галнафтогаз" у взаємовідносинах з ТОВ "Одесапромінвест" та ТОВ "Вінницька будівельна компанія" при будівництві  об'єкту АЗС №4 м. Одеси, Тираспольське шосе, 22, судом не досліджувались питання щодо виникнення недоліків продукції після її передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили, а також судом не надано правової оцінки наданому позивачем акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію АЗС від 25 квітня 2008 року (том 4, а.с. 49-53).

Виконуючи  вказівки, що містяться  у  постанові  касаційної  інстанції,  господарський  суд встановив, що 02 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (правонаступник  публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Концерн Галнафтогаз", замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесапромінвест" (ТОВ "Одесапромінвест", підрядник) був укладений договір підряду №1/1-2-06/220, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати комплекс робіт з будівництва автозаправної станції (тобто збудувати автозаправну станцію) на об'їзній дорозі біля кладовища "Західне" в м. Одесі за завданням замовника, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації, а також передати виконані роботи та здати об'єкт в експлуатацію замовнику у встановлені договором строки.

04 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" (ТОВ "Вінницька будівельна компанія", генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесапромінвест" (ТОВ "Одесапромінвест", замовник) був укладений договір генпідряду №4/062007/71, відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати комплекс робіт із реконструкції автозаправної станції загального користування на 250 заправлень на добу та автомобільної мийки, розташованих за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їзної дороги в м. Одесі за завданням замовника, згідно затвердженою проектно-кошторисною документацією, з дотриманням державних будівельних норм (ДБН), інших обов'язкових технічних норм, стандартів та виконавчої документації, а також передати виконані роботи та здати об'єкт замовнику у встановлені договором строки.

Таким чином ПАТ "Концерн Галнафтогаз" у взаємовідносинах з ТОВ "Одесапромінвест" та ТОВ "Вінницька будівельна компанія" здійснював господарську діяльність з будівництва та облаштування об'єкту АЗС за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їзної дороги в м. Одесі.

Позивач у поясненнях на відзив на позов від 06 травня 2009 року (вх. №10934, том 2, а.с. 3-7) вказує, що вся поставлена продукція - елементи замощення за договором          №8-П від 03 вересня 2007 року була призначена для покладення її на території автозаправочної станції за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їзної дороги в         м. Одесі, про що також не заперечує відповідач.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що 09 липня 2007 року між ТОВ "Вінницька будівельна компанія" (генпідрядник) та Приватним підприємством "Будівельна компанія Стікбуд" (ПП "Будівельна компанія Стікбуд", субпідрядник) був укладений договір підряду №0907/95, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати частковий комплекс робіт з будівництва автозаправної станції загального користування на 250 заправлень на добу та автомобільної мийки, розташованих за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їздної дороги в м. Одесі,         у тому числі влаштування фундаметів мийки з надсипкою та монтаж (фігурних елементів мощення, ФЕМ), тобто плитку та бордюри, які за твердженням позивача були поставлені за договором  №8-П від 03 вересня 2007 року.

До вказаного договору позивачем надано підписані та завірені печатками сторін за договором підряду №0907/95 від 09 липня 2007 року акти прийому-передачі виконаних робіт №9-7 за жовтень 2007 року, №9-8 за листопад 2007 року, №б/н за березень 2008 року, а саме влаштування основи з бетону та монтаж фігурних елементів мощення  (том 4, а.с. 72), графік виконання будівельно-монтажних робіт (том 4, а.с. 76-77), технологічну картку конструкції покриттів фігурних елементів мощення згідно проекту №725/2006-02 (АЗС за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їзної дороги в м. Одесі), а також сам робочий проект №725/2006-02 реконструкції автозаправочної станції загального користування на 250 заправок на добу автомобільної мийки, за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їзної дороги в м. Одесі (том 4, а.с. 111-113, витяг з Книги 1).

На  отриману  продукцію були  надані  технічні  паспорти (т.1,  а.с. 18-20),  де в  кожному  з  них  вказано” „Заборонено виїзд  важкого  вантажного  транспорту на площі, викладеній  6  сантиметровою  пліткою”.  Крім  того  підприємство гарантувало, що  міцність  бетону  досягне  міцності  150/  см.кв.  відповідної проектної  марки  у  віці  28 діб з  дня  виготовлення  виробу.

Господарським судом  встановлено, що позивачем в порушення приписів робочого проекту №725/2006-02, а саме в частині конструкції дорожнього одягу в зоні заправки автотранспорту (тип 2), де вказана товщина фігурних елементів мощення  8 см (том 4, а.с. 113), замовлена та відповідно куплена за договором №8-П від 03 вересня 2007 року плитка не відповідної товщини, а саме 6 см, що на думку суду має істотне значення для експлуатації АЗС, є порушенням дотримання державних будівельних норм та відповідно є підставою для покладення відповідальності за пошкодження вказаної плитки (тріщин, провалів та розкришування) на  ТОВ "Вінницька будівельна компанія".  З  таким  висновком  господарського  суду  колегія  суддів  погоджується  повністю.

В акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію АЗС за адресою: район кладовища "Західне" 20 км. об'їзної дороги в м. Одесі  від 25 квітня 2008 року (том 3, а.с. 49-53)  вказані загальні показники площі об'єкту АЗС, терміни будівельно-монтажних робіт, вартість робіт та не містяться будь-які застереження, вказівки щодо порушення умов будівництва та введення в експлуатацію АЗС.

Господарським  судом обґрунтовано не прийняті  до уваги висновки лабораторних досліджень (том 1, а.с. 21-52) галузевої науково-дослідної лабораторії з діагностики технічного стану автомобільних доріг, аеродромів і супутніх їм інженерних споруд Національного університету "Львіська політехніка", оскільки позивачем не доведено, що саме плитка, яка є предметом поставки за договором поставки №8-П від 03 вересня 2007 року була передана на перевірку до вказаної галузевої науково-дослідної лабораторії, а акти обстеження та відбору зразків на об'єкті АЗС (том 1, а.с. 46) та акти передавання взірців матеріалу (том 1, а.с. 47-48) складені в односторонньому порядку без участі представників НВО "АВІА", не свідчать про передачу на дослідження саме плитки, поставленої відповідачем.

Колегія  суддів  зазначає  також, що  до теперішнього  часу  діє  „Инструкция  о порядке   приемки  по  качеству  продукции производственно-технического  назначения и товаров  народного  потребления №П-7”  від  25.04.1966 р. яка  передбачає  виклик  виробника  у випадку  невідповідності  якості  виготовленої  продукції  та  складання  2  стороннього  акту.  Вимоги цієї  інструкції  позивачем  порушені.

Крім  того  чисельні  фотографії  (т.1, а.с.113-126)  свідчать, що  незважаючи на  заборону,  що  вказана  у техпаспорті, в'їзду  важкого  вантажного  транспорту на майданчики, що  укладені  6  сантиметрової  плиткою, саме такий  транспорт  заїжджає  на  АЗС. Пошкодження  плітки саме  в  місцях  його  заїзду. І навпаки  відсутні  пошкодження де  заїжджає більш легкий транспорт.  

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34, 112 ГПК України, які б підтвердили вимоги позивача у будь - якій частині.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінницька будівельна компанія ” м. Вінниця, на рішення господарського суду Одеської області від  10 січня 2011 року по справі № 19-14/38-09-1305 залишити  без  задоволення,  рішення  господарського  суду  без  змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 17 березня 2011 року.

           Головуючий суддя:                                                                               М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                    Я.Ф. Савицький

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов