Рішення

від 13.01.2010 по справі 20/63-25/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        13.01.2010 р.                                                                      Справа №20/63-25/176

за позовом Великопавлівської сільської ради, с. Велика Павлівка, Зіньківський район, Полтавська область, 38112.

          до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сервіс", м.Сімферополь в особі Полтавської регіональної філії Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сервіс", с. Велика Павлівка

про розірвання договору оренди 

                                        Суддя Босий В.П.          

        Представники сторін:

від позивача: Яреха Я.А. НОМЕР_1 від 27.10.08р. (голова)

                         Храпач О.С., дорвіреність  №10 від 25.05.10р.

від відповідача:  Малахов Ю. А., директор.

                              Писаренко Г.Г. довіреність від 08.12.2009р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Обставини справи: Великопавлівська сільська рада звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сервіс" в особі Полтавської регіональної філії Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сервіс"  про розірвання договору оренди майна комунальної власності від 09.03.2005р., укладеного між Великопавлівською сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Сервіс".

6 липня 2010 року Великопавлівською сільською радою подано заяву «про зміну підстав та предмету позову», згідно якої позивач просив стягнути з СТОВ "Агро-Сервіс" суму заборгованості по орендній платі в розмірі 960 грн., 4 614, 30 грн. неустойки за час прострочення повернення майна після припинення договору оренди, усунути перешкоди щодо володіння, користування та розпорядження майном комунальної власності шляхом витребування із незаконного володіння та користування відповідача приміщення, яке розташоване по вул. Жовтнева. 90/а в с. Велика Павлівка. Зінківського району, Полтавської області і передати його в управління Великопавлівській сільській раді.

Як вбачається зі змісту поданої заяви заявлені в ній вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати згідно договору оренди від 09.03.2005р., повідомленням відповідача 26.03.2010р. листом № 02-22/103 про відмову від договору оренди від 09.03.2005р. неповерненням відповідачем приміщення та несплатою ним заборгованості по орендній платі.

Таким чином, позивачем був змінений лише предмет позову, що відповідає приписам ст.22 ГПК України, в зв'язку з чим суд прийняв до розгляду вказану заяву.

18.11.2010р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 9522,09 грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач в справі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору.

Враховуючи виконання позивачем вимог ст.22 ГПК України суд ухвалою від 18.11.10 р. прийняв  до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

12.01.2010 р. позивач подав заяву про часткову зміну позовних вимог в якій просить суд:

1. Визнати договір оренди майна комунальної власності від 09.03.2005 р. таким, що припинив дію з 26 березня 2010 р.;

2. Стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 9522,09 грн.;

3. Усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні майном комунальної власності, шляхом виселення відповідача із незаконно займаного ним нежитлового приміщення, яке знаходиться по вул. Жовтнева, 90/а, в с. Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області.

Суд приймає вказану заяву до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що станом на 01.05.2010р. орендна плата за приміщення складала 12304,80 грн. та сплачена ним в повному обсязі.

Крім того, заявив про пропуск строку позовної давності щодо стягнення орендної плати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

    Згідно договору оренди майна комунальної власності від 09.03.2005 року, укладеного між позивачем та відповідачем, останній орендує приміщення будинку пристарілих, що розташоване по вул. Жовтнева, 90/а, в с.Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області, загальною площею 512,7 квадратних метрів, яке являється майном комунальної власності Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

          За умовами пункту 5.1. договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату за оренду вищезазначеного нежитлового приміщення у розмірі 769,05грн. на місяць, що становило 9228,60 грн. на рік.

Рішенням дев'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Великопавлівської сільської ради від 30 січня 2009 року про перегляд ставок орендної плати за оренду комунального майна було вирішено встановити з 1 лютого 2009 року розмір орендної плати за оренду приміщення будинку пристарілих у розмірі 7 грн. за 1м. кв. на місяць, що становить 3588,90 гри. на місяць, 43066,80 грн. на рік.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

З огляду на положення вищезазначеної статті Закону з моменту укладення договору оренди майна комунальної власності від 09.03.2005 року, у відповідача виникли права та обов'язки орендаря за договором в тому числі й щодо сплати орендної плати у встановлені строки та розмірі.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вказує позивач, протягом 2009 року відповідачем було сплачено за оренду нежитлового приміщення будинку пристарілих, по договору оренди майна комунальної власності від 09.03.2005 року, лише 8794 гри., в тому числі за платіжними документами: від 25.02.2009р. на суму 2896,05 грн., від 02.03.2009р. на суму 769.05 гри., від 14.04.2009р. на суму 2700,00 грн.. від 15.04.2009р. на суму 888,90 грн., від 29.09.2009р. на суму 770,00 гри., від 24.12.2009р. на суму 770,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за 2009 рік, оскільки не сплатив у повному обсязі орендну плату, що є порушенням зобов'язання відповідно до положень ст. 610 ЦК України, за змістом якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Крім того, як зазначає позивач, відповідач взагалі не сплачував орендну плату за період з січня по березень 2010 року.

Відповідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи листом від 26.03.2010 року №02-22/103, позивач направив на адресу відповідача повідомлення наймодавця про відмову від договору, яке було отримане відповідачем 26.03.2010 року про, що свідчить повідомлення про вручення.

У вищезазначеному повідомленні позивач просив відповідача звільнити займане приміщення протягом трьох днів з моменту отримання цього повідомлення, тобто до 29.03.2010 року.

Однак, як зазначає позивач, відповідач орендоване приміщення не звільнив, заборгованості за оренду не сплатив, а направив відповідачу лист від 02.04.2010 року за №12, в якому зазначив  про те, що орендна плата за 2009 рік сплачена ним повністю, а також те, що відповідно до умов договору договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд дійшов до висновку відмовити в позові, виходячи з наступного:

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно приписів статті 14 вказаного Кодексу цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтею 15 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з’ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про  відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про  порушення охоронюваного законом  інтересу  позивача. У разі встановлення,  що заявлені  вимоги  за  своїм  змістом  не  відповідають матеріально-правовим способам захисту права  суд приймає  рішення  про  відмову  у  позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, усунення перешкод в користуванні приміщенням та визнання договору припиненим. Підставою позову, позивачем визначено невиконання відповідачем зобов‘язань за договором оренди.

Як досліджено судом, орендодавцем приміщення будинку пристарілих виступила Великопавлівська сільська рада, яка є лише балансоутримувачем вказаного приміщення, про що свідчить акт приймання передачі об'єкту на баланс сільської ради (копія в матеріалах справи). Даний факт підтверджується заявою представника позивача від 13.01.2010 р. в якій зазначено, що Великосолонцівська сільська рада не являється власником вказаного приміщення.  

Однак, суд зазначає, що перебування майна на балансі не є належним та допустимим доказом підтвердження права власності позивача в розумінні ст. 34 ГПК України. Акт приймання-передачі на баланс не є правовстановюючим документом відповідно до Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судом в порядку ст. 38 ГПК України ухвалою від 23.12.2010 р. було витребувано у позивача докази права власності на приміщення будинку пристарілих, що розташоване по вул. Жовтневій 90/а в селі Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області. Однак, позивач витребуваних судом доказів не надав.

Згідно ст. 316 ЦК України  правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.          

Таким чином, не будучи власником спірного приміщення позивач передав його в оренду  відповідачу та здійснив нарахування орендної плати.

Крім того, просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщенням шляхом виселення орендаря.

Суд зазначає, що умовою задоволення негаторного позову є встановлення судом факту протиправності дій відповідача.

Позивачем не надано доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем перешкод у здійсненні позивачем права володіння і користування об'єктом оренди.

При цьому, зазначений спосіб захисту порушеного права може бути застосований лише у випадку, коли вимога про це заявлена особою, яка є власником спірного майна.

В даному випадку спірне приміщення не є власністю позивача, в зв'язку з чим він не мав жодної правової підстави для укладення договору оренди, передання приміщення в оренду та нарахування орендної плати.

Таким чином, враховуючи те, що Великосолонцівська сільська рада не є власником спірного приміщення позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85  ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                                                           Босий В.П.

Повне рішення складено: 18.01.2010 р.