Рішення

від 13.01.2011 по справі 17/160-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.11

          Справа № 17/160-10.

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

 до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача, Сумської міської ради, м. Суми

 про визнання права власності

                                                                                            Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

        Представники:

       Від позивача:        не з‘явився.

Від відповідача:    не з‘явився.

Від третьої особи: Клименко О.В., довіреність від 29.03.2010 р. №694/05.01-09

        У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинно реконструйоване приміщення №1 по вул. Рилєєва, 2 в м. Суми, загальною площею 76,0 кв.м., що складається з наступних поверхів та приміщень: поверх пд: «1» приміщення, площею 19,6 кв.м.; поверх «І»: «2» приміщення, площею 2,1 кв.м., «3» котельна, площею 1,3 кв.м., «4» приміщення, площею 38,3 кв.м., «5» приміщення, площею 14,7 кв.м., як таке, що відповідає державним будівельним нормам та санітарним і протипожежним нормам, та має технічні характеристики, визначені у технічному паспорті, складеному 18 червня 2008 року комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації».       

Представники позивача і відповідача в судове засідання не з‘явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Третя особа в письмових запереченнях №8775/05.01-07 від 21.12.2010 р. просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які право встановлювальні документи на спірне приміщення. Крім того, зазначила, що у позивача відсутній дозвіл на будівництво, належним чином погоджена та затверджена в установленому законом порядку проектна документація, дозвіл на виконання будівельних робіт, самочинно збудовані та переобладнані об‘єкти не введені в експлуатацію згідно з чинним законодавством.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази по справі, суд встановив:

02 жовтня 2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір позики (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач передав у власність, а відповідач прийняв грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп. для викупу приміщення №1, розташованого в будинку №2 по вулиці Рилєєва в місті Суми, а відповідач, в свою чергу. Взяв на себе зобов‘язання повернути позивачу суму позики в будь-який день та час, але не пізніше 01 жовтня 2010 року включно.

Пунктом 3 Договору передбачено, що сума позики вважається переданою після підписання сторонами даної угоди. Факт повернення відповідачем грошових коштів позивачу відбувається за заявою останнього про отримання грошових коштів, яка складається в одному примірнику і підписується позивачем та засвідчує факт виконання відповідачем своїх зобов‘язань за даним договором.

Згідно п. 6 Договору позивач може задовольнити свої вимоги по поверненню суми позики шляхом набуття права власності на об‘єкт викупу. Правовою підставою для набуття права власності позивача на об‘єкт викупу є застереження в даному договорі, яке передбачає передачу позивачу права власності на об‘єкт викупу в рахунок виконання зобов‘язання з повернення суми позики.

Відповідно до п. 7. Договору у разі неповернення відповідачем суми позики до 01 жовтня 2010 року останній повинен передати до 10 жовтня 2010 року в рахунок виконання зобов‘язання з повернення суми позики у власність позивачу об‘єкт викупу, технічна характеристика якого на день передачі буде відповідати технічному паспорту, виданому комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації». Перехід права власності на об‘єкт викупу до позивача відбувається без згоди відповідача.

Зі змісту п. 8 Договору вбачається, що сторони договору домовились, що вартість об‘єкта викупу дорівнює розміру суми позики за даним договором. У разі звернення стягнення позивачем на об‘єкт викупу, вважається, що сума позики повернута у повному обсязі.

Пунктом 9 Договору передбачено, що у разі невиконання зобов‘язань по даному договору, сторони мають право звернутись за захистом до господарського суду.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору передав відповідачу грошові кошти в сумі 100 000 грн. 00 коп., але відповідач в порушення взятих на себе зобов‘язань обумовлену суму коштів не повернув.

Так, 05.10.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про передачу в рахунок погашення зобов‘язання з повернення суми позики у його власність приміщення №1 по вул. Рилєєва, 2 в м. Суми, технічна характеристика якого відповідає технічному паспорту, виданому КП «Cумське міське бюро технічної інвентаризації».

Відповідач, в свою чергу, відмовив позивачу листом від 07.10.2010 р., посилаючись на те, що ним було самовільно проведене перепланування у приміщенні №1 по вул. Рилєєва, 2 в м. Суми, що підтверджується технічним паспортом від 18.06.2008 р., виданим КП «Сумське МБТІ».

В результаті проведеної реконструкції загальна площа об‘єкту викупу становить 76,0 кв.м. та складається з наступних поверхів та приміщень:  поверх пд: «1» приміщення, площею 19,6 кв.м.; поверх «І»: «2» приміщення, площею 2,1 кв.м., «3» котельна, площею 1,3 кв.м., «4» приміщення, площею 38,3 кв.м., «5» приміщення, площею 14,7 кв.м.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Судом встановлено, що відповідачем зобов‘язання по Договору у встановлений ним термін не виконане, грошові кошти в сумі 100 000 грн. 00 коп. або приміщення №1 по вул. Рилєєва, 2 в м. Суми, загальною площею 76,0 кв.м., позивачу не передані.   

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Здійснення права власності регламентується приписами ст. 319 ЦК України, якою, в тому числі, передбачено наступне:

- власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;

- власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону;

- при здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства;

- усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Ч. 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п.5 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом» вказано, що судовий захист права власності та майнових інтересів власників – осіб, названих у статті 1 АПК (далі-підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності підприємств і організацій, зокрема визнання недійсними актами державних та інших органів, що порушують майнові та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів. У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.

Зважаючи на те, що відповідач не подав суду доказів належного виконання зобов‘язань по договору позики, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44-49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (40030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на самочинно реконструйоване приміщення №1 по вул. Рилєєва, 2 в м. Суми, загальною площею 76,0 кв.м., що складається з наступних поверхів та приміщень: поверх пд: «1» приміщення, площею 19,6 кв.м.; поверх «І»: «2» приміщення, площею 2,1 кв.м., «3» котельна, площею 1,3 кв.м., «4» приміщення, площею 38,3 кв.м., «5» приміщення, площею 14,7 кв.м., як таке, що відповідає державним будівельним нормам та санітарним і протипожежним нормам, та має технічні характеристики, визначені у технічному паспорті, складеному 18 червня 2008 року комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації».

3.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40034, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 000 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                          О.В. КОВАЛЕНКО