Рішення

від 11.01.2011 по справі 3/184-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/184-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

11.01.2011                                                                Справа №  3/184-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Закритого акціонерного товариства агрофірма «Цюрупинське», м.Цюрупинськ Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Червоний маяк», с.Червоний Маяк Бориславського району Херсонської області  

про стягнення 108286,22 грн.

за участю представників сторін:

від  позивача: Рослякова М.О.  довіреність б/н від 01.12.2010 р.;   

від  відповідача: не прибув.

          Закрите акціонерне товариство агрофірма «Цюрупинське»(позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Червоний маяк»( відповідач) заборгованості за договором в розмірі 108286,22 грн., з яких: 107429,70 грн. основного боргу, 561,21 грн. пені, 186,69 грн. інфляційних збитків, 108,63 грн. 3% річних.

17 грудня 2010 року у відповідності до ст..22 ГПК України позивач звернувся до суду з клопотанням про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 184999,80 грн. основного боргу, 561,21 грн. пені, 186,69 грн. інфляційних збитків, 108,63 грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач  своїм правом на судовий захист не скористався, у судове засідання не прибув, письмовий відзив не надав, причини неявки не повідомив.  Відповідач процесуальні документи суду отримував регулярно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Враховуючи викладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце розгляду справи, тому суд, у відповідності до ст..75 ГПК України проводить її розгляд  за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Закритим акціонерним товариством агрофірма «Цюрупинське»(позивач, постачальник) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Червоний маяк»(відповідач, покупець) укладено договір від 24.09.2010 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов»язується постачати відповідачу виноград для промислової переробки, а покупець зобов»язується прийняти його та розрахуватися з постачальником на умовах, передбачених договором.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються   ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один  суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських  зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов»язання за договором щодо передачі товару у власність відповідача на загальну суму 258566,98 грн. (накладна №134 від 27.09.2010 р. на суму 5346,60 грн., накладна №135 від 27.09.2010 р. на суму 7987,98 грн., накладна №137 від 28.09.2010 р. на суму 30704,00 грн., накладна №140 від 29.09.2010 р. на суму 38029,20 грн., накладна №141 від 29.09.2010 р. на суму 6058,80 грн., накладна №142 від 29.09.2010 р. на суму 2390,40 грн., накладна №143 від 29.09.2010 р. на суму 2152,80 грн., накладна №145 від 30.09.2010 р. на суму 36138,00 грн., накладна №147 від 01.10.2010 р. на суму 36415,60 грн., накладна №148 від 02.10.2010 р. на суму 93343,60 грн.)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.2. Договору розрахунки повинні були відбуватися на умовах:

          -40% вартості партії поставленого товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару;

          -30% вартості поставленого товару до 15 листопада 2010 року;

          -30% вартості поставленого товару до 15 грудня 2010 року.

     Однак, всупереч умов Договору та вимог закону, з боку покупця (відповідача у справі) зобов'язання щодо оплати прийнятого товару було виконано не в строк і лише частково. В якості оплати за Договором позивач прийняв від відповідача грошові кошти в загальній сумі 73567,20 грн.

     В результаті неналежного виконання договірних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 184999,80 грн.

          Доказів оплати заборгованості відповідач суду не наддав.

          Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 184999,80 грн. основного боргу за Договором  заявлена обґрунтовано.

Відповідно до п.4.1. Договору у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення боргу,  за кожен день прострочення платежу.

     Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

         Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

        Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, та дійшов висновку щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 561,2 грн.

  У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 186,69 грн. та 3 % річних в сумі 108,63 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані  добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи,  що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове  становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.230, ч.4 ст.231 ГК України та керуючись, ст.ст.  49,  75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

          1.Позов задовольнити в повному обсязі.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Червоний маяк»(74370, Херсонська область, Бориславський район, с.Червоний Маяк, вул..Центральна, 1, р/р невідомий,  код ЄДРПОУ 24105074) на користь Закритого акціонерного товариства агрофірма «Цюрупинське»(75100, Херсонська область, м.Цюрупинськ, вул..Стаханова, 50,  р/р 260094890 ХОД  АТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Херсон, МФО 352093, код ЄДРПОУ 32314355) 184999,80 грн. боргу,  186,69 грн. збитків від інфляції, 561,21 грн. пені, 108,63 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі  1858,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

                    3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

         Суддя                                                                                      В.В.Людоговська

           Повне рішення складено                                                                        13.01.2011 р.