Рішення

від 11.01.2011 по справі 8/46-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/46-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

11.01.2011                                                                Справа №  8/46-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод", м. Київ,

до приватного підприємства "Квілон", м. Херсон,  

про стягнення 10394 грн. 82 коп. за договором суборенди,

за участю представників сторін:

від позивача: Волкова С.Г., нач. юр. відділу, дов. № 11-92/1 від 02.02.2010 р.;   

від відповідача: в судове засідання не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Квілон" (відповідач) 8720 грн. основного боргу, 306 грн. 72 коп. збитків від інфляції та 45 грн. 26 коп. 3% річних, відповідно до умов договору суборенди нежилого вбудованого приміщення.

В подальшому, 11.01.2011 року позивачем подано письмову заяву про збільшення позовних вимог, відповідно якої збільшено збитки від інфляції до 1319 грн. 03 коп. та 3% річних до 355 грн. 79 коп. у зв'язку з перерахунком заборгованості відповідно до періодів виникнення та часткової сплати. Дану заяву прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи. Спір розглянуто з новою ціною позову.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд стягнути 8720 грн. основного боргу, 355 грн. 79 коп. 3% річних та 1319 грн. 03 коп. збитків від інфляції.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця місцезнаходженням відповідача є м. Херсон, пр. Ушакова, 79/37, ця адреса зазначена і в матеріалах позовної заяви. За вказаною адресою судом направлені з рекомендованими повідомленнями ухвала суду від 12.11.2010 р. про порушення провадження та призначення справи до розгляду та ухвала суду від 16.12.2010 р. про відкладення розгляду справи. Поштові повідомлення про вручення представнику відповідача ухвали суду знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2010 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представника відповідача, ненаданням представниками сторін витребуваних судом документів, необхідністю представлення нових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

06 травня 2009 року між відкритим акціонерним товариством "Укрсільгоспмаш" (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Херсонський машинобудівний завод" (орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна № УСМ-06.05.09-01, відповідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Тираспільська, 1. Передача майна здійснюється представниками сторін за двостороннім актом прийому-передачі (п. 2.1). Відповідно п. 2.4 зазначеного договору орендар має право передавати майно, що є предметом оренди в піднайм (суборенду) іншим фізичним або юридичним особам на строк, що не перевищує термін дії даного договору. Термін дії договору складає 2 роки 11 місяців з моменту підписання даного договору (п. 3.1).

В подальшому, 27 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Херсонський машинобудівний завод" (позивачем) та приватним підприємством "Квілон" (відповідач) було укладено договір суборенди № 27/10/09-204.

Відповідно п. 1.1 даний договір регулює правовідносини, пов'язані із переданням позивачем відповідачу у строкове платне користування нежиле вбудоване приміщення інженерного корпусу літера Є загальною площею 109 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Тираспільська, 1 для розміщення офісних та торгово-виставочних приміщень.

Пунктом 2.2 договору передбачено передання майна в суборенду за актом приймання-передачі, який підписується сторонами і скріплюється їх печатками. В акті приймання-передачі сторони зазначають стан майна.

Розділом 3 договору строк суборенди складає двадцять шість календарних місяців з моменту прийняття майна  суборендарем за актом приймання-передачі і може бути змінений лише за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою сторін до цього договору.

Згідно п. 4.1 договору ціна орендної плати складає 40 грн. за один кв.м. загальної площі. За користування майном суборендар щомісяця сплачує плату в розмірі 4360 грн. в т.ч. ПДВ. Плата за суборенду сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 15 числа кожного місяця строку суборендного користування майном за цим договором (п. 4.2).

В п. 8.1 договору зазначено, що після закінчення строку суборенди за цим договором суборендар зобов'язаний протягом семи робочих днів повернути орендарю майно за відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами і скріплюється їх печатками. В акті приймання-передачі має бути зазначений стан майна.

Відповідно до п. 11.2. договору строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується 31.12.2011 р.

Позивач свої обов'язки за договором суборенди виконав повністю, надавши нежиле вбудоване приміщення інженерного корпусу літера Є загальною площею 109 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Тираспільська, 1, що знаходиться у нього в оренді відповідно до договору оренди № УМС-06.05.09-01 від 06.05.09 р., укладеного між позивачем та ВАТ "Укрсільгоспмаш" (а.с. 22-28, 29).

Проте відповідач, в порушення умов договору суборенди (п.п. 3.2., 3.4.), позивачу сплачує орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в період серпень 2010 р. - вересень 2010 р. та підтверджується актом про надання послуг по оренді № 429 від 27.09.2010 р. за вересень 2010 р. та актом про надання послуг по оренді № 370 від 26.08.2010 р. за серпень 2010 р. (а.с. 37-38); обґрунтованим розрахунком, наданим позивачем (а.с. 41-43), рахунками виставленими позивачем (а.с. 9-10), виписками з розрахункового рахунку позивача про надходження коштів від відповідача за оренду (а.с. 30-36). На момент звернення до суду за позивачем рахується заборгованість по орендній платі у сумі 8720 грн.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8720 грн. основного боргу, 355 грн. 79 коп. 3% річних та 1319 грн. 03 коп. збитків від інфляції за договором суборенди №27/10/09-204 від 27.10.09 р. стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правовою природою договір від 27.10.2009 р., за яким між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Херсонський машинобудівний завод" (позивачем) та приватним підприємством "Квілон" склалися господарські правовідносини, є договором найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Стаття 774 Цивільного кодексу України зазначає, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо перерахування орендної плати в обумовлені Договором розмірах та строки виконані не в повному обсязі. На момент подання позову, сума простроченої заборгованості перед позивачем за договором суборенди складає 8720 грн.

Відповідачем в рахунок погашення боргу за оренду нежилого вбудованого приміщення за договором суборенди № 27/10/09-204 від 27.10.2009 р. заборгованість в сумі 4360 грн. сплачена 05.01.2011 р. після звернення позивача до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 05.01.2011 р. (а.с. 61), тому, в частині позовних вимог про стягнення 4360 грн. суми основного боргу, суд припиняє провадження по справі за п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України - відсутній предмет спору.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору суборенди, п. 1 ст. 286 ГК України та вищенаведених норм ЦК України, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів не виконав, тому вимоги позивача про стягнення 4360 грн. суми основного боргу є законними, обґрунтованими  та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 355 грн. 79 коп. 3% річних та 1319 грн. 03 коп. інфляційних збитків.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов'язань по сплаті грошових коштів - орендної плати підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими і задовольняються судом в сумах, заявлених позивачем - 335 грн. 79 коп. 3% річних та 1319 грн. 03 коп. інфляційних збитків.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита в розмірі 103 грн. 95 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 44, 46, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Квілон", ідентифікаційний код - 32479530, адреса: 79/37, пр. Ушакова, м. Херсон, р/рахунок - № 2600947155 у привокзальному відділенні ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО - 380805 на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод", ідентифікаційний код - 35788406, адреса: буд. 1, вул. Тираспільська, м. Херсон, р/рахунок - № 26009301061989 в Херсонській філії ПАТ "Форум", МФО - 322948, 4360 грн. основного боргу, 355 грн. 79 коп. 3% річних, 1319 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 103 грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження щодо стягнення 4360 грн. 00 коп. основного боргу.

4. Видати довідку на повернення позивачу з державного бюджету України 217 грн. 50 коп. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

         Суддя                                                                                      Т.А. Остапенко

           Повне рішення складено                                                                          14.01.2011 р.