Постанова

від 11.01.2011 по справі 8/76-1532

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

11.01.11 Справа № 8/76-1532

Львівський апеляційний го сподарський суд в складі кол егії:

головуючого - судді Зв арич О.В.

суддів Юрч енко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши а пеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальніст ю «Компанія ЛАН»(надалі ТзОВ «Компанія ЛАН») б/н від 19.11.2010р.

на рішення Г осподарського суду Тернопіл ьської області від 10.11.2010р.

у справі № 8/76-1532

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБ А_2), м. Львів-Рудно

до відповідача: Тз ОВ «Компанія ЛАН», м. Тернопіл ь

про стягнення заборгованості в розмірі 9 092,00 грн.,

за участю представник ів сторін:

від позивача: не з' явив ся

від відповідача: не з' я вився

Клопотання про технічну ф іксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Льв івського апеляційного госпо дарського суду від 10.01.2011р. внесе но зміни в склад колегії судд ів, замість судді Давид Л.Л. вв едено суддю Зварич О.В. (голову юча суддя).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськ ого суду Тернопільської обла сті від 10.11.2010р. у справі № 8/76-1532 (суд дя Гирила І.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнут о з відповідача на користь по зивача 3 075,00 грн. інфляційних на рахувань, 748,00 трьох відсотків р ічних, 42,89 грн. в повернення спл аченого державного мита та 99,2 3 грн. в повернення сплачених в итрат на інформаційно-техніч не забезпечення судового про цесу. В задоволенні вимог щод о стягнення 5 269,00 грн. пені відмо влено.

Приймаючи рішення, суд перш ої інстанції виходив з того, щ о згідно ст. ст. 598-609 ЦК України, р ішення суду про стягнення бо ргу не є підставою для припин ення грошового зобов' язанн я, тому вимога про стягнення і нфляційних та річних є обґру нтованою та такою, що підляга є до задоволення. Вимога про с тягнення пені в розмірі 5 269,00 гр н. до задоволення не підлягає , оскільки заявлена поза межа ми позовної давності, встано вленої ст.258 ЦК України.

Не погоджуючись з прийняти м рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ріш ення суду першої інстанції в важає незаконним, прийнятим з неповним з' ясуванням всіх обставин справи, просить йог о скасувати частково в части ні стягнення інфляційних та річних, в цій частині прийнят и нове, яким в позові відмовит и. Зокрема зазначає, що умови д оговору не містять додатково го застереження щодо можливо сті застосування наслідків п ередбачених ч.2 ст. 625 ЦК України .

Сторони явку уповноважени х представників в судове зас ідання не забезпечили, причи ни неявки не повідомили, врах овуючи, що останні належним ч ином були повідомлені про да ту, час і місце розгляду справ и, колегія суддів вважає за мо жливе розглядати справу за ї х відсутності в порядку ст.ст . 75, 101 ГПК України.

Дослідивши матеріали спра ви, апеляційну скаргу, колегі я суддів Львівського апеляці йного господарського суду пр ийшла до висновку про відсут ність підстав для скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 10.11.2010р. у справі № 8/76-1532 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2 (пер евізник) та ТзОВ "Компанія ЛАН " (замовник) 29.08.2008р. було укладено договір №128а/08 про надання тран спортних послуг, згідно умов якого перевізник зобов' язу вався надати замовнику послу ги по перевезенню автомашино ю MAN НОМЕР_1 с/г техніки, а ост анній зобов' язався оплатит и надані послуги в день розва нтаження. Загальна вартість контракту складає 25 000 грн. (а.с. 7).

На виконання умов укладено го договору, 05.09.2008р. позивачем н адано відповідачу послуги по перевезенню сільськогоспод арської техніки в міжнародно му сполученні за маршрутом м . Харзевінкель (Німеччина) - м. Т ернопіль (Україна) на загальн у суму 25 000 грн., доказом чого є а кт виконаних робіт №128а/08 від 05.09 .2008р., який підписаний повноваж ними представниками сторін ( а.с. 8-9).

Однак, відповідач, своїх зоб ов' язань щодо своєчасної оп лати наданих послуг не викон ав, що стало підставою зверне ння позивача до суду.

Рішенням господарського с уду Тернопільської області в ід 13.05.2010р. у справі № 4/31-488 позовні в имоги ФОП ОСОБА_2 про стяг нення з ТзОВ «Компанія ЛАН»с уми боргу в розмірі 25 000,00 грн. за надані послуги по перевезен ню сільськогосподарської те хнічки в міжнародному сполуч енні за маршрутом м. Харзевін кель (Німеччина) - м. Тернопіль (Україна) задоволено повніст ю (а.с. 31-34).

На виконання даного рішенн я господарським судом Терноп ільської області 14.06.2010р. видано наказ, який було виконано Пер шим ВДВС Тернопільського МУЮ 29.07.2010р. шляхом стягнення з банк івського рахунку відповідач а (а.с. 12).

В зв' язку з наведеним, 20.09.2010р . ФОП ОСОБА_2 звернувся до г осподарського суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційні нарахування в ро змірі 3 075,00 грн., 3% річних від прос троченої суми в розмірі 748,00 грн . та пеню за несвоєчасно прове дені розрахунки в розмірі 5 269,0 0 грн. за період з 29.07.2009р. по 29.07.2010р.

При винесенні постанови, ко легія суддів керувалася наст упним:

Згідно ст. 11 ЦК України, догов ір є однією з підстав виникне ння зобов' язань.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зо бов'язання або не виконав йог о у строк, встановлений догов ором або законом.

Статтею 229 Господарського к одексу України визначено, що учасник господарських відно син у разі порушення ним грош ового зобов'язання не звільн яється від відповідальності через неможливість виконанн я і зобов'язаний відшкодуват и збитки, завдані невиконанн ям зобов'язання, а також сплат ити штрафні санкції відповід но до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами .

Частиною 1 ст. 216 Господарсько го кодексу України визначено , що учасники господарських в ідносин несуть господарсько -правову відповідальність за правопорушення у сфері госп одарювання шляхом застосува ння до правопорушників госпо дарських санкцій на підстава х і в порядку, передбачених ци м кодексом, іншими законами т а договором.

Статтею 209 ЦК України встано влено, що особа, яка не виконал а зобов' язання або виконала його неналежним чином несе м айнову відповідальність на у мовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господ арського Кодексу України штр афними санкціями у цьому Код ексі визнаються господарськ і санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), я ку учасник господарських від носин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил з дійснення господарської дія льності, невиконання або нен алежного виконання господар ського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі я кщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкці ї застосовуються в розмірі, п ередбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господ арського кодексу України нар ахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобо в'язання, якщо інше не встанов лено законом або договором, п рипиняється через шість міся ців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що у разі неспла ти замовником коштів за пере везений вантаж протягом терм іну вказаного в п.2.2 він сплачу є перевізнику пеню за кожен д ень прострочки в розмірі, що н е перевищує подвійної обліко вої ставки НБУ, згідно Закону України "Про відповідальніс ть за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №54/96- ВР в ід 22.11.1996р. Сплата пені не звільн яє замовника від договірних зобов' язань.

Згідно поданого розрахунк у, позивач нарахував пеню за п еріод з 29.07.2009р. по 29.07.2010р. в розмірі 5 269,00 грн. (а.с. 4).

Як вбачається із змісту п.2.2 д оговору, оплата проводиться замовником на день розвантаж ення. Актом виконаних робіт № 128а/08 від 05.09.2008р. підтверджено, що 0 5.09.2008р. позивачем виконано, а від повідачем прийнято транспор тні послуги на загальну суму 25 000,00 грн.

Тобто, з врахуванням ч.6 ст.232 Г К України пеня може бути нара хована за період з 06.09.2008р. (день в иникнення прострочення) по 06.0 3.2009р. (кінцевий термін нарахува ння пені).

Враховуючи наведене, колег ія суддів погоджується з вис новком місцевого господарсь кого суду про те, що вимога про стягнення пені в розмірі 5 269,00 г рн. до задоволення не підляга є.

Згідно ст. ст. 598-609 ЦК України, р ішення суду про стягнення бо ргу не є підставою для припин ення грошового зобов' язанн я.

Як уже зазначалось вище, ріш ення господарського суду про стягнення з відповідача осн овного боргу було виконано л ише 29.07.2010р., хоча обов' язок у ві дповідача перед позивачем що до сплати боргу виник в день р озвантаження, а саме - 05.09.2008р., т ому позивач на підставі част ини другої статті 625 ЦК Україн и просить суд стягнути з відп овідача суму інфляційних нар ахувань та процентів річних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК Укра їни, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'я зання, на вимогу кредитора зо бов'язаний сплатити суму бор гу з урахуванням встановлено го індексу інфляції за весь ч ас прострочення, а також три п роценти річних від простроче ної суми, якщо інший розмір пр оцентів не встановлений дого вором або законом.

На підставі згаданої вище с татті, позивачем за несвоєча сне виконання відповідачем з обов' язань по оплаті надани х послуг, нараховано та заявл ено до стягнення 3 075,00 грн. інфля ційних нарахувань за 2009 рік та 748,00 грн. - 3% річних, за період з 29.07.20 09р. по 29.07.2010р., які є обґрунтовани ми, правомірними та такими, що підставно задоволенні місце вим господарським судом.

Посилання відповідача на б езпідставність вимог позива ча щодо стягнення інфляційни х нарахувань та 3% річних, оскі льки умови договору не місти ли додаткового застереження щодо можливості застосуванн я наслідків, передбачених ч.2 с т. 625 ЦК України, судом не береть ся до уваги, оскільки:

Право кредитора вимагати с плату боргу з урахуванням ін дексу інфляції та процентів річних є способом захисту йо го майнового права та інтере су, суть яких полягає у відшко дуванні матеріальних втрат к редитора від знецінення грош ових коштів внаслідок інфляц ійних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржн ика за користування утримува ними ним грошовими коштами, н алежними до сплати кредитору .

Статтею 32 ГПК України встан овлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на під ставі яких господарський суд у визначеному законом поряд ку встановлює наявність чи в ідсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і запере чення сторін, а також інші обс тавини, які мають значення дл я правильного вирішення госп одарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України ко жна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси лається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази по даються сторонами та іншими учасниками судового процесу .

Таким чином, всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, я кі б спростували факти, викла дені в позовній заяві.

З огляду на викладене, дово ди скаржника, зазначені в апе ляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, щ о можуть бути підставою згід но ст.104 ГПК України для скасув ання чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційно ї інстанції вважає, що рішенн я місцевого господарського с уду прийняте у відповідності до норм матеріального та про цесуального права, відповідн о його слід залишити без змін , а апеляційну скаргу - без за доволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Г осподарського процесуально го кодексу України, Львівськ ий апеляційний господарськи й суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення госпо дарського суду Тернопільськ ої області від 10.11.2010р. у справі № 8/76-1532 залишити без змін, а апеля ційну скаргу - без задоволен ня.

2. Постанова набира є законної сили з дня її прийн яття і може бути оскаржена в к асаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути в господарський суд Тернопі льської області.

Головуючий суддя З варич О.В.

судді Юрченк о Я.О.

Якімец ь Г.Г.