Постанова

від 21.12.2010 по справі 1/28-1663

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/28-1663

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

21.12.10                                                                                           Справа  № 1/28-1663

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С.

Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційні скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Орвіс»№ 120 від 03.11.2010 року та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Вин Агро» б/н від 08.11.2010 року;

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2010 року;

у справі № 1/28-1663;

за позовом ТзОВ «Вин Агро», м. Одеса;       

до відповідача ТзОВ «Орвіс», м.Тернопіль;        

про стягнення 38 318,42 грн. заборгованості, в тому числі 31 600 грн. основного боргу, 3 479,37 грн. пені, 877,05 грн. 3% річних, 2 362 грн. інфляційних витрат

за участю представників:

від позивача: Влаєва А.С.- довіреність № 79 від 01.11.2010 року

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Вин Агро»звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ «Орвіс»про стягнення 38 318,42 грн. заборгованості, а саме 31 600 грн. основного боргу, 3 479,37 грн. пені, 877,05 грн. 3% річних, 2 362 грн. інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2010 року позов ТзОВ «Вин Агро»до ТзОВ «Орвіс»про стягнення 38 318,42 грн. заборгованості, задоволено частково. Суд стягнув з ТзОВ «Орвіс»на користь ТзОВ «Вин Агро»31 600 грн. основного боргу, 1 грн. пені, 877,05 грн. 3% річних 2 362 грн. інфляційних витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «Орвіс»подало апеляційну скаргу № 120 від 03.11.2010 року, в якій просить рішення суду скасувати. Прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права. А саме скаржник стверджує, що справа була розглянута без участі представника відповідача, чим було позбавлено останнього можливості подати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи.

Також не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ «Вин Агро»подало апеляційну скаргу б/н від 08.11.2010 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2010 року в частині стягнення пені.

Дана апеляційна скарга мотивована тим, що відмова суду щодо стягнення пені є незаконною та необґрунтованою.

ТзОВ «Вин Агро»було подано відзив на апеляційну скаргу ТзОВ «Орвіс»№ 120 від 03.11.2010 року, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області скасувати в частині стягнення пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 21.12.2010 року, уповноваженого представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 04849259.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2009 року між ТзОВ «Літа Центр»(первісний кредитор), ТзОВ «Вин Агро»(новий кредитор) та ТзОВ «Орвіс»(боржник) було укладено договір №16 про відступлення прав вимоги (надалі договір, а.с. 5). Згідно умов договору первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно договору купівлі-продажу від 06.04.2009 року № 1-04 (надалі основний договір), а новий кредитор прийняв право вимоги, що належало первісному кредитору за основним договором.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Згідно  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В п. 1.2. договору зазначено, що підписавши даний договір, боржник погоджується зі всіма його умовами, а саме зі зміною первісного кредитора на нового кредитора та на виконання перед новим кредитором грошового зобов'язання в сумі 50 000 грн., що виникло за основним договором між боржником та первісним кредитором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за даним договором  боржник зобов'язався виконати зобов'язання згідно основного договору в повному обсязі перед новим кредитором на протязі 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, у зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість в сумі 31600 грн.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 31 600 грн., згідно договору № 16 від 27.11.2009 року про відступлення права вимоги.

          Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем згідно умов договору і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 31 600 грн.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до ст. 625 ЦК України підставно, стягнуто з відповідача на користь позивача 877,05 грн. –3% річних (за період з 29.12.2009 року по 01.10.2010 року), 2 362,00 грн. інфляційних нарахувань (за період з вересня 2010 року по серпень 2010 року).

Так, відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.7.1. договору купівлі-продажу від 06.04.2009 року (основного договору), у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості по цьому договору.

Відповідно до п. 1.1 договору № 16 про відступлення права вимоги, первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно договору купівлі-продажу від 06.04.2009 року № 1-04 (основного договору), а новий кредитор прийняв право вимоги, що належало первісному кредитору за основним договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для зменшення розміру неустойки (пені, штрафу) місцевий господарський суд визнав той факт, що позивач жодних збитків в результаті неналежного виконання зобов'язань відповідачем не зазнав та те, що нарахована пеня в сумі 3 479,37 грн. (понад 11 % від суми простроченого зобов'язання) значно перевищує розмір збитків.

Колегію суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази винятковості обставин, які призвели до порушення грошового зобов'язання та того, що нарахована позивачем пеня в сумі 3 479,37 грн.  значно перевищує розмір збитків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають до задоволенні в повному обсязі. Тому з ТзОВ «Орвіс»слід стягнути на користь ТзОВ «ВинАгро»3 479,37 грн. пені за період з 29.12.2009 року по 29.05.2010 року.

Твердження ТзОВ «Орвіс»в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права не підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Орвіс» слід відмовити, а апеляційну скаргу ТзОВ «ВинАгро»- задоволити. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2009 року скасувати в частинах стягнення пені, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Прийняти в цих частинах нове рішення. Стягнути з  ТзОВ «Орвіс» на користь ТзОВ «ВинАгро»3 479,37 грн. пені, 383,18 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Орвіс»відмовити

2. Апеляційну скаргу ТзОВ «ВинАгро»задоволити. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2009 року скасувати в частинах стягнення пені, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Прийняти в цих частинах нове рішення. Стягнути з ТзОВ «Орвіс»на користь ТзОВ «ВинАгро»3 479,37 грн. пені, 383,18 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з ТзОВ «Орвіс»на користь ТзОВ «ВинАгро»51,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу направити в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С

Постанова підписана «19»січня 2011 року