Рішення

від 13.01.2011 по справі 9/186-09нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.11

          Справа № 9/186-09нр.

Господарський  суд  Сумської  області  у складі головуючого судді  Лугової  Н.П.,  суддів Малафеєвої І.В., Моїсеєнко В.М.,   розглянувши  матеріали справи, -          

За позовом          Закритого  акціонерного   товариства  «Прогрес  -  Технологія»,   м.Суми                     

до відповідача           Суб’єкта   підприємницької   діяльності   -    фізичної   особи   ОСОБА_2, м.Суми                 

про стягнення          85   344   грн. 99  коп.                                                                                                                                                                              

За участю представників сторін:

від позивача                    Цимбал Б.П., довіреність  від  10.01.2011р.   

від відповідача          ОСОБА_2

У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Балясна В.С.

          Суть спору: позивач  подав   заяву  про  уточнення  позовних вимог  №  26  від  10.06.2009р. згідно вимог  якої  просить  суд  стягнути  з відповідача 92 999 грн. 24 коп. заборгованості  по орендній  платі,  згідно  укладеного  між сторонами  у справі   договору    суборенди    нежитлового      приміщення   №   14-04/08  від  27.04.2008р.  та  додаткової угоди    до договору   від  01.10.2008р., в т.ч. 84 000 грн.  00 коп.  борг  по орендній   платі  та 8 999 грн.  24 коп. борг  по комунальним  платежам.                                                              

          Відповідач подав  відзив на позовну  заяву та пояснення   від  14.10.2010р.  в якому  заперечує  проти  позовних  вимог  посилаючись   на те,  що договір  суборенди №   14-04/08  від  27.04.2008р. є не укладеним, оскільки його сторонами   не досягнуто  в належній  формі  та порядку згоди  стосовно  всіх істотних  умов. Зокрема щодо об’єкту  оренди, а саме, договором  передбачено   лише  площу  та адресу   розташування  приміщення; порядку використання амортизаційних відрахувань; порядку  відновлення  орендованого  майна.

Слід зазначити, що справа  направлена  на новий  розгляд  відповідно  до постанови  ВГСУ  №  9/186-09 від  13.01.2011р. лише в частині стягнення  заборгованості по орендній  платі в сумі 84  000 грн. 00  коп.              .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та  відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази,  суд  встановив:

27.04.2008р. між  позивачем  та відповідачем  у справі  було  укладено договір суборенди  нежитлового  приміщення № 14-04/08 від  27.04.2008р., згідно    п.1.1. якого  суборендодавець (позивач)  передав, а суборендар  (відповідач)   прийняв в тимчасове  користування  нежитлове  приміщення з метою  використання під  цех   по солінню   та копченню риби, для  ведення   власної   торговельної діяльності.

Пунктом   1.2.  договору  визначено  місцерозташування об’єкту  оренди,   а саме,   м.Суми,  вул.  Білопільський  шлях,  33 та пунктом 1.3.  площа   орендованого  об’єкту, що становить   720,1  м2.

Згідно  п.2.1. вищевказаного договору,  прийом  та передача  нежитлового  приміщення,   що орендується, здійснюється  шляхом  оформлення  двостороннього  акту   прийому  -   передачі  підписаного  уповноваженими особами.

Зокрема, умовами  договору, а саме,   п.2.3. вказаного  договору  передбачено,   що  нежитлове   приміщення,   що орендується,   вважається  переданим в  оренду   з моменту   підписання   акту  прийому -  передачі. Зокрема,   згідно   п.2.4.  договору,   після підписання акту  прийому  -   передачі,  суборендодавець (позивач)   передає   суборендарю  (відповідачу) ключі  від  приміщень, що   орендуються,   після чого  персоналу  суборендаря  має  бути забезпечений  безперешкодний  доступ  у  приміщення,  що орендуються.

Термін  дії договору  настає   з моменту  прийняття приміщень за актом прийому  - передачі та діє  до  01.08.2009р.

У   відповідності до п. 4.1.зазначеного договору сторони передбачили, що суборендар (відповідач) вносить орендодавцю  (позивачу) орендну  плату кожного  місяця  в розмірі,   яка  затверджена сторонами. А саме, згідно    п.4.2.  договору, орендна  плата  за нежитлове   приміщення     встановлюється  сторонами  у грошовій   формі   у   розмірі  15 000 грн. 00 коп.  з ПДВ  на місяць,  яка   сплачується   суборендарем   щомісячно  готівкою  в касу  суборендодавця   або   безготівковим  перерахуванням   на поточний  рахунок  суборендодавця, що зазначений в цьому  договорі, передоплатою  не пізніше    5-го  числа   кожного   поточного   місяця.  

Слід   зазначити, що укладаючи  зазначений  договір сторони  передбачили, що у разі   закінчення  дії  договору   орендна   плата  оплачується  суборендарем  по день  фактичної  здачі  нежитлового  приміщення.

За  умовами  договору, згідно  п.6.1. відповідач  зобов’язався   прийняти  нежитлове  приміщення  та використовувати   його   у  відповідності   до п.1   даного   договору;  своєчасно  проводити    розрахунки     за орендоване   нежиле  приміщення, сплачувати   окремо   згідно   з рахунками  за комунальні  послуги вартість     комунальних   послуг.      

Як  свідчать  матеріали справи, на  виконання  умов  договору та у встановленому ним  порядку, згідно  п.2.1., п.2.4. договору,   між   сторонами у справі 27.04.2008р.  було складено  та підписано  акт  прийому  - передачі  за договором   оренди  згідно   якого  суборендодавцем  (позивачем)  було  передано суборендареві  (відповідачеві) нежитлове  приміщення, що розташоване   за адресою:    м.Суми,    вул.  Білопільський   шлях, 33, загальною  площею   720,1  м2.    

Також, відповідно до матеріалів справи,  01.10.2008р.  між сторонами у справі  було  укладено  додаткову   угоду  до договору  суборенди   нежитлового  приміщення   №   14-04/08 від  27.04.2008р.  згідно якого сторони  дійшли згоди  про  викладення п.4.2. договору  в наступній   редакції:    «Орендна   плата   за нежитлове   приміщення   встановлюється   сторонами  у грошовій  формі  в розмірі  17  000,00  грн. в т.ч.   ПДВ  на місяць, яка  сплачується  суборендарем щомісячно готівкою   в касу  суборендодавця  або безготівковим  перерахуванням на  поточний  рахунок, що зазначений   в цьому  договорі, передоплатою не  пізніше   15 числа  кожного  поточного  місяця.  

У  відзиві  на позовну заяву   відповідач  вказує  на те,  що починаючи  з 27.03.2009р. він  не  користувався  комунальними  послугами, оскільки  виїхав  з орендованого  приміщення, про  що було  складено  акт   приймання  - передачі  та повернуто  позивачеві  ключі  від приміщень.

Як встановлено  судом,  відповідачем  у справі самостійно, без участі    позивача,  30.03.2009р. було  складено  акт   прийому  -   передачі про  передачу   нежитлового приміщення, що знаходиться  за адресою: м.Суми,  вул. Білопільський  шлях,  33,   загальною  площею  720,1 м2.   

Зазначений акт складено та підписано відповідачем  в односторонньому  порядку  без дотримання   вимог   умов  договору  та чинного  законодавства.

Пунктом  7.1. договору оренди  передбачено,  що повернення  суборендодавцю (позивачу) приміщення, що орендується здійснюється шляхом оформлення  двостороннього акту  прийому  -  передачі, який підписують уповноважені  на це особи. Крім  того, згідно   п.7.4.  договору, нежитлове  приміщення, що орендується, вважається   фактично  переданим  суборендодавцю   з моменту   підписання  акту   прийому   - передачі та    в момент  підписання  акту  прийому  -  передачі  суборендар передає  суборендодавцю  ключі від  приміщення, що орендується (п.7.5.  договору).

Отже,  в порушення  умов  договору,  відповідачем не було здійснено  заходів щодо  повернення  приміщення   з дотриманням  вимог   договору.    

При  цьому, згідно  п.9.1. договору, у разі порушення  умов  даного   договору, кожна    із сторін  має  право  вимагати   дострокового   припинення договору.

Проте, відповідачем  не було надано ані  позивачеві у справі, ані суду  доказів, що  підтверджують факт звернення  до  суборендодавця з пропозицією  розірвати  договір та посилань на підстави повернення  орендованого  нежитлового  приміщення.

Статтею  188  ГК України передбачено, що зміна  та розірвання   господарських   договорів   в односторонньому  порядку  не  допускаються, якщо  інше  не передбачено  законом  або договором. Зокрема,   ч.2  вказаної  статті визначено, що сторона договору,   яка  вважає  за необхідне   змінити   або розірвати  договір, повинна надіслати   пропозиції   про  це другій   стороні  за  договором.

Таким  чином,  відповідачем   не було  дотримано  порядок озірвання  договору, а факт одностороннього  припинення використання  об’єкту   оренди не   припиняє  обов’язків   суборендаря    щодо сплати    орендної  плати.

Як  вказує позивач, станом  на  20.07.2009р.  за відповідачем  рахується  борг   по орендній  платі  в сумі   -   84 000 грн. 00 коп.

Заперечуючи  проти  позовних  вимог  відповідач  посилається на  те, що стягнення заборгованості  за договором  суборенди є неправомірним оскільки він є неукладеним.

Згідно  статті 35 ГПК України,   факти встановлені  рішенням господарського суду  під час  розгляду  однієї  справи   не доводяться  знову   при  вирішенні інших спорів, в яких   беруть  участь  ті самі сторони.

Матеріали   справи свідчать, що згідно рішення господарського суду  Сумської  області від  08.10.2009р.  по справі  №   13/225-09 за позовом Фізичної  особи -   підприємця   ОСОБА_2 до ЗАТ  Агропідприємства  «Прогрес – Технологія»;  третя  особа  без  самостійних  вимог   на предмет  спору  на стороні відповідача -   СТОВ  «Агрокомбінат «Тепличний», про визнання  недійсним договору суборенди №   14-04/08  від  27.04.2008р., в задоволенні  позовних  вимог було  відмовлено.

Постановою     Харківського     апеляційного  господарського   суду   від  10.12.2009р. по вказаній   справі рішення  господарського  суду  Сумської  області  від   08.10.2009р. було  залишено змін, а договір суборенди нежитлового  приміщення  №   14-04/08  від  27.04.2008р. визнано таким, що відповідає  вимогам  законодавства та сторонами узгоджені   істотні умови договору  суборенди.

Як  свідчать матеріали справи, в порушення  умов  договору, відповідачем  було лише частково оплачено вартість  платежів  за оренду за період  з січня по червень  2009р.  в сумі 20  000  грн. 00 коп., а саме, за січень  2009р. -  17 000,00  грн.   лютий 2009р. -  3 000,00 грн.     

Отже,  залишок  боргу за період  з січня по червень  2009р. складає  82 000  грн. 00  коп., що підтверджується рахунком № 160205  від 16.02.2009р. за лютий  2009р., рахунком  №  10401 від 01.04.2009р. за   березень  2009р.,  рахунком №   20402  від  01.05.2009р.  за квітень 2009р.,  рахунком  №   10709 від  01.07.2009р.   за  травень  2009р., рахунком  №   20709 від  01.07.2009р.  за червень 2009р.

Згідно  поданого позивачем письмового  пояснення від 13.01.2011р., заборгованість   за оренду  приміщення  виникла   за період   з січня  01.01.2009р. по 30.06.2009р.

Як   пояснив  представник позивача та  відповідно  до матеріалів справи, відповідач  користувався  приміщенням  до 30.06.2009р. включно, що не  спростував відповідач.

Таким чином, періодом  виникнення  заборгованості є січень -  червень  2009р.

Матеріали  справи свідчать про  відсутність   у  відповідача  документів  складених   у встановленому  законодавством  порядку про  припинення  використання  приміщення,   як  цех   для соління    та копчення  риби, саме  в березні  2009р.

Частиною 1 ст. 291  ГК  України встановлено,   що одностороння  відмова    від    договору    оренди не допускається. Також, відмова  від  договору  неможлива  і на  підставі  ст.  782  ЦК  України, якою передбачено   право  наймодавця  відмовитися  від  договору найму, якщо наймач  не вносить  плату   користування річчю   протягом   трьох   місяців    підряд.

Договір  оренди   припиняється  з підстав  зазначених  у ч. 2   ст. 291, а саме   у разі:

-   закінчення  строку,  на який   його   було укладено;

-   викупу  (приватизації)  об’єкта  оренди;

-   ліквідації   суб’єкта   господарювання  -   орендаря;

- загибелі (знищення) об’єкта  оренди.     

Слід зазначити, що договір був укладений строком  до 01.08.21009р.               

Відповідно до ст.ст.   525,   526 ЦК  України  та ст. 193   ГК   України, одностороння  відмова    від   зобов’язання   або  одностороння  зміна  його  умов   не допускається, якщо  інше  не встановлено  договором  або законом.    Зобов’язання  має  виконуватися належним чином  відповідно  до умов  договору  та вимог   законодавства, а за відсутності  таких  умов та вимог  -  відповідно   до звичаїв   ділового  обороту  або  інших вимог, що звичайно  ставляться.

Частиною 1 ст. 573   ГК  України  передбачено,  що господарським  визнається  зобов’язання, що виникає між  суб’єктами  господарювання в  силу якого    один  суб’єкт   (зобов’язана  сторона, у  тому числі  боржник) зобов’язаний  вчинити  певну  дію   на користь іншого  суб’єкта, а інший  суб’єкт   (управнена сторона, у тому  числі  кредитор ) має  право   вимагати  від зобов’язаної  сторони   виконання її  обов‘язку.  

Згідно ст. 610   ЦК  України, порушення  зобов’язання є його невиконання  або виконання  з порушенням умов, визначених  змістом зобов’язання (неналежне  виконання).

Також,  згідно ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не   звільняється   від відповідальності  за неможливість   виконання   ним    грошового  зобов’язання.

Умови  п.4.2.  договору   надають право  позивачу  вимагати  від відповідача  належного   виконання  своїх   зобов’язань     зі сплати  орендних   платежів.  

Факт  боргу  по орендним платежам в сумі  82 000  грн. 00  коп. за період з  з січня по червень  2009р. підтверджено матеріалами справи, доказів  сплати  боргу  відповідач  не подав, тому позовні вимоги в частині  боргу  по орендним платежам в сумі 82 000  грн. 00  коп. є правомірними та підлягають задоволенню.     

Позивачем   було  заявлено  позовні  вимоги  в сумі    84  000 грн. 00 коп., але ним  доведено  заборгованість відповідача лише  в сумі   82  000 грн. 00  коп.

З огляду  на викладене суд дійшов  висновку про  задоволення позовних вимог частково  в сумі  82 000  грн. 00  коп.,  в частині   стягнення    2000 грн. 00  коп.  в  позові  відмовити.  

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 820 грн. 00  коп.        державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково в сумі 82 000  грн. 00  коп.

2.Стягнути з Суб’єкта   підприємницької   діяльності   -    фізичної   особи   ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,  код  НОМЕР_1) на користь Закритого  акціонерного   товариства  «Прогрес  -  Технологія» (40032,   м.Суми,   вул.  Білопільський  шлях,  33,   код 14006035) 82 000  грн. 00  коп.  боргу;                   судові витрати:  820 грн. 00  коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.  В частині  стягнення 2 000  грн. 00  коп. заборгованості  по орендній  платі -  відмовити.                                     

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ  СУДДЯ                                                              Н.П. ЛУГОВА