Рішення

від 11.01.2011 по справі 16/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

11.01.2011                                                                                                  Справа  № 16/121

за позовом          фізичної особи-підприємця, арбітражного керуючого, ліквідатора акціонерного товариства відкритого типу „Укрліфт” Константінова Ігоря Михайловича, м. Київ

до відповідача                       Ужгородської міської ради, м. Ужгород

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача   ПП СРБУ „Закарпатліфтмонтаж” , м. Ужгород

                                                   дочірнє підприємство „СРБУ Закарпатліфт” ТОВ „ВВС Ліфт груп”, м. Мукачево

третя особа, яка  не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача  КП „Ужгородліфт” , м. Ужгород

про                                            часткове скасування рішення та визнання права власності на нерухоме майно

     Суддя О.В. Васьковський

                                             Представники:

від позивача – Анісімов Ю.О. (дов. від 18.06.09)     

від відповідача –не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Остапов А.М.- директор

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ДП „СРБУ Закарпатліфт” ТОВ „ВВС Ліфт груп”) – не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  відповідача – Сорока С.Ю. - директор

СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець, арбітражний керуючий, ліквідатор акціонерного товариство відкритого типу „Укрліфт” Константінов Ігорь Михайлович,             м. Київ (далі – позивач) звернувся з позовом до Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі – відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП СРБУ „Закарпатліфтмонтаж” , м. Ужгород, ДП „СРБУ Закарпатліфт” ТОВ „ВВС Ліфт груп”, м. Мукачево та на стороні відповідача – КП „Ужгородліфт” (далі – треті особи) про визнання незаконним та часткове скасування рішення №285 від 06.04.07 у частині гаража (літ. „Д”) та визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4 (гараж – літ. „Д”).

          Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що будівлі за адресою:                 м. Ужгород, вул. Польова, 4, згідно розпорядження голови Ужгородської міської управи від 03.12.1993 року №576 передані на баланс підприємству „Закарпатліфт”. Взамін підприємство  „Закарпатліфт” передало відповідачу приміщення за адресою м. Ужгород, вул. Гоголя,11. Своїм рішенням від 06.05.07 від 06.04.07 відповідач відмінив пункти 1, 2 розпорядження від 03.12.1993 року №576 і вирішив прийняти на баланс будівлі літ. „Б”, „В”, „Г”, „Д” за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4. При цьому відповідачем не було взято до уваги навіть той факт, що гараж (літ. „Д”) викуплений позивачем у ОПП „Закарпаття” у 1994 році, про що свідчать платіжні документи, акт оцінки інвентарних об'єктів, акт прийому-передачі гаража.

Відповідач  позов не визнає з наступних підстав: на момент винесення розпорядження №576 від 03.12.1993 р. Ужгородська міська рада не була власником переданих будов; передача майна на баланс не є правовою підставою ля набуття права власності на це майно; позивачем не надано правовстановлюючого документа який би підтвердив прав власності на гараж (літ.”Б”); слід застосувати строк позовної давності  порядкуст.ст.257, 260, 261, 267 ЦК України оскільки спірні відносини виникли і були відомі позивачу з 2004 року.

Третя особа на стороні позивача письмових пояснень не надала, але підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа на стороні відповідача (КП„Ужгородліфт”) проти позову заперечує, письмових пояснень не надала, але підтримує підстави заперечень, наведені відповідачем.

Третя особа (дочірнє підприємство „СРБУ Закарпатліфт” ТОВ „ВВС Ліфт груп”), належним чином повідомлена про судовий розгляд, і незважаючи на ухвали суду від 20.12.10 та від 28.12.10, представника у судове засідання не направила, письмових пояснень не надала.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно розпорядження голови Ужгородської міської ради народних депутатів від 03.12.1993р. №576 було надано в постійне користування малому державному підприємству „Закарпатліфт” земельну ділянку площею 0,216 га по вул. Польова, 4 для будівництва виробничої бази та передано на баланс існуючі на території даної земельної ділянки будови, а підприємство „Закарпатліфт” передало міській управі приміщення по вул. Гоголя, 11 у м. Ужгороді.

На виконання вказаного розпорядження проведено передачу зазначених будівель і споруд з балансу фонду комунального майна на баланс МДП „Закарпатліфт” Державного підприємства „Укрліфт”, про що сторонами складено та підписано акт прийому-передачі 01.03.1994р.

На виконання Указу Президента України від 15.06.1993р. „Про корпоратизацію підприємств”, наказу Міністерства економіки України від 27.08.1993р. № 54 та на підставі Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. № 508, Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству видано наказ від 09.02.1994р. № 9 „Про створення відкритого акціонерного товариства „Укрліфт”, на підставі якого створено шляхом перетворення Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства „Укрліфт”, відкрите акціонерне товариство „Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство „Укрліфт” (ВАТ „Укрліфт”), до якого як правонаступника всіх прав і обов'язків корпоратизованого державного підприємства перейшли всі активи і пасиви.

Відповідно до витягу з відомості результатів інвентаризації нерухомого майна станом на 01.01.1994р., яке було передане до статутного фонду ВАТ „Укрліфт” та є власністю товариства, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, у власність ВАТ „Укрліфт” разом з іншим майном було передано й адмінбудівлю та гараж за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 12.12.1995р. № 1712 процес приватизації акціонерного товариства „Укрліфт” визнано завершеним.

У 2001 році Закарпатському відділенню ВАТ „Укрліфт” СРБУ „Закарпатліфт” було видано державний акт на право постійного користування землею серії II – ЗК № 001025, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 314 від 05.05.2001р., який засвідчує право підприємства на постійне користування земельною ділянкою площею 0,216 га, наданою під виробничу базу за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Рішенням Ужгородської міської ради від 06.04.07 № 285, прийнятого на IV сесії V скликання, пунктом 1 цього рішення скасовано пункти 1, 2 Розпорядження Глави Ужгородської міської управи від 03.12.1993р. № 576 „Про вилучення та виділення земельних ділянок фізичним та юридичним особам, підприємствам, організаціям для будівництва та вирощування сільськогосподарських культур та передачу будівель на баланс”, згідно з яким позивачу було передано у постійне користування зазначену вище земельну ділянку площею 0,216 га , а також передано на його баланс відповідні споруди.

Згідно п. 2 вказаного рішення міської ради Управління майном міста зобов'язано прийняти на баланс будівлі літ. «Б», «В», «Г», «Д»за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Постановою господарського суду  міста Києва від 19.11.08 у справі №50/395 визнано банкрутом акціонерне товариство відкритого типу „Укрліфт, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Константінова Ігоря Михайловича.

Позивач в цілому наголошує на незаконності прийнятого рішення,  та доводить,  що в такий спосіб відповідач позбавив його права власності на нерухоме майно за адресою:         м. Ужгород, вул. Польова, 4. Однак, позовні вимоги стосують лише одного з об'єктів нерухомості –гараж (літ. „Д”), який позивач набув не у комплексі будівель, що передавалися згідно розпорядження №576. Як свідчать подані письмові докази позивач придбав у власність цей об'єкт нерухомості, про що свідчать акт прийом-передачі гаража (незавершене будівництво) вартістю 10500000 крб. з балансу ОПП „Закарпаття” на баланс ГСГБД „Закарпатліфт” та платіжне доручення №11 від 14.01.1994 року на суму 10500000 крб., яким позивач перерахував ОПП „Закарпаття” вказану суму з підставою платежу: за гараж незакінчена споруда згідно акт передачі. Таким чином, оскільки позивач оплатно набув вказаний об'єкт нерухомості, то відповідач не мав жодних підстав приймати щодо нього будь-які рішення, які б позбавляли позивача права користування розпорядження та володіння спірним об'єктом нерухомості.

Подані позивачем докази набуття права власності на гараж (літ. „Д”) свідчать про договірний характер цих відносин. У відповідності до сч.1 ст.128 ЦК УРСР (чинного на момент передачі позивачу спірного майна) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, наведені обставини свідчать про набуття позивачем права власності на об'єкт нерухомості –гараж (літ. „Д”) за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

У відповідності до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності н встановлена судом

Подана третьою особою (КП „Ужгородліфт”) копія договору купівлі-продажу корпоративних прав акціонерного товариства відкритого „Укрліфт” на дочірнє підприємство „Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління „Закарпатліфт”, посвідчений 20.05.05 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш,  у якості доказу відсутності у позивача порушеного права, не може розглядатися судом в якості доказу, оскільки не відповідає вимогам ч.2 ст.36 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності судом відхиляються, виходячи з наступного. Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Спірне рішення №285 прийняте відповідачем 06.04.07. Частина 2 ст. 264 ЦК України встановлює, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом  позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Як вбачається з ухвали господарського суду Закарпатської області у справі №4/65 від 18.12.08 позивач звертався до відповідача з позовом про визнання недійсним (нечинним) та скасування рішення Ужгородської міської ради від 06.04.07 №285. Вказаною ухвалою провадження у справі закрите, оскільки суд дійшов висновку, що справу слід розглядати не у порядку адміністративного судочинства, а господарського судочинства. Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. З огляду на викладене, суд констатує, що строк позовної давності щодо вимоги позивача про визнання незаконним рішення №285 від 06.04.07 не сплив. Це стосується і вимоги позивача про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - гараж (літ. „Д”). Як вбачається із матеріалів справи, у тому числі вищенаведеної ухвали суду, позивач неодноразово звертався до суду із позовними заявами в яких містилися вимоги пов'язані із захистом права власності позивача на спірне майно. Так, 17.01.07 постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №5/39-А задоволено позов позивача про визнання неправомірним та скасування рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08.05.05 №165 в частині визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови міської управи від 03.12.1993 року №576 про передачу на баланс ДП СРСУ „Закарпатліфт” всіх будівель по вул. Польовій, 4 в м. Ужгород і передачі цих об'єктів нерухомості на баланс управління майнової політики.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на як вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводи відповідач не спростовують висновків, яких суд дійшов за наслідками розгляду даної справи, а відтак відхиляються, як такі, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю, а саме: визнанню незаконним та частково скасуванню пунктів 1, 2  рішення Ужгородської міської ради №285 від 06.04.07 у частині нерухомого майна - гаража (літера „Д”) та визнати за позивачем право власності на нерухоме майно –гараж (літера „Д”), що знаходиться за адресою: м. Ужгород,                      вул. Польова, 4.

Згідно з ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 187,00 грн. державного мита та у сумі 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити повністю.

Визнати незаконним та частково скасувати пункти 1, 2  рішення Ужгородської міської ради №285 від 06.04.07 у частині нерухомого майна - гаража (літера „Д”).

Визнати за акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт” (м. Київ,                 вул. Б. Хмельницького, 52-Б, код 05506365) право власності на нерухоме майно –гараж (літера „Д”), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

          Стягнути з Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород,                 вул. Поштова, 3, код 33868924) на користь  акціонерного товариства відкритого типу „Укрліфт” (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-Б, код 05506365) суму 187,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                               О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.01.11.