Рішення

від 23.01.2008 по справі 10/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

23.01.2008                                                            

Справа  № 10/227

За позовом  приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до відповідача Товариства

з обмеженою відповідальністю „Шипот”,                       м. Ужгород

про стягнення

суми 2180,26 грн.

Суддя   І.В.Івашкович

Представники:

від позивача: Попов

Є.О., довіреність від 02.11.07

від відповідача:

не з'явився

СУТЬ СПОРУ: про

стягнення суми 2180,26 грн., в т.ч. 2131,56 грн. основного боргу та 48,70

грн. пені.

Представник позивача позовні вимоги 

підтримав в повному обсязі.

 Відповідач повторно письмового відзиву на

позов не подав, свого компетентного представника для участі  в судовому засіданні не направив.

За таких обставин спір підлягає вирішенню в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

 Між приватним підприємцем ОСОБА_1,                         м. Ужгород та

Товариством з обмеженою відповідальністю „Шипот”,                    м. Ужгород досягнуто усної

домовленості щодо поставки товару, а саме горілчаних виробів.

Згідно накладної №2868 від 07.09.06 відповідачу було поставлено товар на

загальну суму 4631,56 грн.  Оплату

відповідачем  здійснено частково,

внаслідок чого утворилась заборгованість 

в розмірі 2131,56 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору, вимог закону, а за відсутності конкретних  умов та вимог -відповідно до вимог, що

звичайно ставляться.

 В даному випадку між сторонами виникли

відносини, які за правовою природою відповідають договору поставки та

підпадіють під регламентацію норм § 1 гл. 30 Господарського кодексу України,

ст. 712 Цивільного кодексу України, що передбачають, зокрема, зобов"язання

покупця сплатити за прийнятий товар певну грошову суму .

Оскільки відповідач вартість прийнятого товару  на суму 2131,56 грн. не оплатив,

заборгованість в розмірі 2131,56 грн. підлягає 

стягненню в судовому порядку.

За прострочку виконання грошового зобов'язання відповідачу на

підставі                ст. 625 ЦК України  нараховано 

3% річних від простроченої суми за період прострочки з 22.02.07 ( дата

проведення останнього платежу) по 27.11.07 ( дата пред”явлення позову). Згідно

розрахунку розмір нарахування  3% річних

складає  -48,70 грн.                   

Даючи правову оцінку вимог в частині 3% річних, суд констатує такі

висновки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час

прострочення,  а також три проценти

річних  від  простроченої 

суми,  якщо  інший 

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін)

виконання зобов'язання боржником не встановлений, кредитор має право вимагати

його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати зобов'язання у

семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного

виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження

факту пред'явлення відповідачу вимоги (претензії, іншого письмового звернення,

тощо) про оплату заборгованості за надані ним послуги, у зв'язку з чим відсутні

правові підстави стверджувати про наявність прострочення платежу в межах

певного періоду.

Виходячи з наведених вище мотивів, суд вважає, що вимоги про стягнення

48,70 грн. 3% річних заявлено позивачем безпідставно, а отже в задоволенні

позову в цій частині слід відмовити.

 Таким чином, позов підлягає задоволенню

частково. Стягується                  

2131,56 грн. боргу, в задоволенні решти вимог суд відмовляє.

За правилами ст. 49 ГПК України суд

покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті державного мита

в розмірі 100 грн. та 115,59 грн. -по оплаті інформаційно-технічних послуг,

всього  - 

215,59 грн.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82, 84, 85  Господарського процесуального  кодексу України, суд

        ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Шипот”                        

( м.Ужгород, вул.Мукачівська,79, код 20466433) на користь приватного

підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму 2131,56 грн.

заборгованості  та                 215,59 грн. відшкодування

судових витрат.

Видати наказ.

3.В задовленні решти позовних вимог

відмовити.

      Рішення може бути оскаржено в порядку,

передбаченому ГПК України.

         Суддя                                                                      І.В.Івашкович