Рішення

від 30.01.2008 по справі 12/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

30.01.2008                                                                                            

Справа  № 12/5

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю „Водограй”, с. Солочин Свалявського

району

до відповідача приватного

підприємця ОСОБА_1,                         

м. Мукачево

про

стягнення заборгованості в сумі 7 920 грн.

   Суддя    Тисянчин 

В. М.

                      Представники:

Від позивача -Зварич

В. В., директор, ОСОБА_2., адвокат (ордер НОМЕР_1від 30.01.2008 року)

Від відповідача -

не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ:

заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Водограй”, с. Солочин

Свалявського району до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево про стягнення

заборгованості в сумі 7 920 грн.

Представникам позивача роз'яснено

права і обов'язки передбачені                

ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію

судового процесу не заявлено.

          Позивач підтримує позовні вимоги

посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач

письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію свідоцтва

на право зайняття підприємницькою діяльністю не подав, свого уповноваженого

представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа

розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                  Ухвала про

порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка

уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою

розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у

справі.

          Повідомлення підтверджує завчасне

вручення відповідачу 29.01.2008 року ухвали від 22.01.2008 року про порушення

провадження у справі, де вказано про 

місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію

Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

          Відповідач не скористався своїм

правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано від сторін

доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому

засіданні.

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, 

заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість

відповідача в сумі 7 920 грн.  -основного

боргу щодо оплати за поставлену, згідно договору № 28 від 31.05.2006 року,

мінеральну воду, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

          -  

накладною № 319 від 30.06.2006 року;

          -  

податковою накладною № 319 від 30.06.2006 року;

          -  

довіреністю ЯЖИ № 825485 від 30.06.2006 року;

         -  

розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає

стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія № 30 від 01.08.2006 року) про

добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11;

526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила

підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно

ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК

України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від

боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах.

Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним

фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є

поставка мінеральної води (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача

оплатити вартість поставленої мінеральної води є безспірним.

Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається             

(ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для

виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

При постановленні судового рішення

враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа

відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання

відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3

ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром

завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,

безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану

сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із

способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує

право.

Отже, із встановлених судом

обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на

момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем

доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши

відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з

огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши

повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі

доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України;

ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; 

ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов

задоволити  повністю.

2.          Стягнути з

приватного підприємця ОСОБА_1                 

(м. АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою

відповідальністю „Водограй” (с. Солочин, 17 Свалявського району; код

31298736) суму  7 920 (сім тисяч

дев'ятьсот двадцять грн.) -основного боргу та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита;

118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили

в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

        Суддя                                                                 

                   Тисянчин В. М.