Ухвала

від 20.01.2011 по справі 11/509

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/509 Головуючий у 1-й інста нції: Винокуров К.С.

Суддя-доповідач: Паріно в А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київсь кого апеляційного адміністр ативного суду у складі:

головуючого - судді Паріно ва А.Б.,

суддів: Землян ої Г.В., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку пис ьмового провадження апеляці йну скаргу ОСОБА_2 на пост анову Окружного адміністрат ивного суду м. Києва від 28 січн я 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до командира військ ової частини А 2659, за участю тре тьої особи військової частин и А 0515 про визнання протиправн ими дій та зобов' язання вчи нити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до с уду з адміністративним позов ом про визнання дій командир а Військової частини А 2659 прот иправними про зобов' язання його провести з 01 травня 2003 рок у доплату різниці між фактич но виплаченою щомісячною над бавкою за безперервну військ ову службу та надбавкою у мак симальному розмірі, зазначен ому в Указі Президента Украї ни від 05.05.2003 року № 389 з урахуванн ям інфляції. Крім того, позива чем також заявлені вимоги пр о виплату грошової компенсац ії замість продовольчого пай ка за нормою № 7 з 11 березня 2000 ро ку по 29 березня 2002 року та грошо вої компенсації вартості заг альновійськової норми № 1 хар чування військовослужбовця ми Збройних Сил України за пе ріод з 30.03.2002 року по 20 грудня 2006 ро ку з урахуванням індексу інф ляції.

Постановою Окружного адмі ністративного суду від 28 січн я 2010 року у задоволенні адміні стративного позову відмовле но.

Не погоджуючись із прийнят им судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в як ій просить скасувати оскаржу вану постанову.

Свої вимоги апелянт обґрун товує тим, що рішення суду пер шої інстанції прийняте з пор ушенням норм матеріального т а процесуального права.

В засідання учасники проц есу не з' явилися, будучи нал ежним чином повідомленими пр о дату, час і місце апеляційно го розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС Україн и суд апеляційної інстанції може розглянути справу в пор ядку письмового провадження за наявними у справі матеріа лами, якщо справу може бути ви рішено на основі наявних у ні й доказів, у разі неприбуття ж одної з осіб, які беруть участ ь у справі, у судове засідання , хоча вони були належним чино м повідомлені про дату, час і м ісце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирі шення апеляційної скарги кол егія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши ма теріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на п ідставі встановлених фактич них обставин справи правильн ість застосування судом перш ої інстанції норм законодавс тва, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з н аступних підстав.

Приймаючи рішення про відм ову у задоволенні позовних в имог, суд першої інстанції ви ходив з того, що відповідаче м пропущено строк звернення до адміністративного суду, в становлений ст. 99 КАС України, а відповідно до ст. 100 КАС Украї ни пропущення строку зверне ння до адміністративного суд у є підставою для відмови у за доволенні адміністративног о позову за умови, якщо на цьом у наполягає одна із сторін. Ос кільки відповідач, заперечую чи проти позову, просив відмо вити у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, д ослідивши питання про почато к строку на звернення позива ча до адміністративного суду , прийшов до висновку про проп ущення такого строку та необ хідність застосування в дано му випадку ст. 100 КАС України.

Крім цього, суд першої інста нції, вирішуючи спір виходив з того, що з березня 2000 року Зак оном України «Про деякі захо ди економії бюджетних коштів »призупинено виплату компен сації замість недоотриманих продовольчих пайків, а стосо вно виплати щомісяч ної надб авки суд першої інстанції на підставі аналізу норм матер іального права дійшов до вис новку, що здійснення виплати вказаної надбавки відбуваєт ься на підставі рішень керів ників у межах бюджетних асиг нувань, виходячи з на явного ф онду грошового забезпечення . Встановивши, що фінансуванн я вказаних видатків в зазнач ений позивачем період було в ідсутнє, суд першої інстанці ї дійшов правильного висновк у про відмову в задоволенні в имог адміністративного позо ву позивача.

Колегія суддів погоджуєть ся з наведеними висновками с уду першої інстанції, виходя чи з такого.

З матеріалів справи вбачає ться, що згідно з наказом Міні стра оборони України від 15.12.2006 р оку № 0123Р позивач був звільнен ий у запас з лав Збройних Сил У країни за станом здоров' я.

В грудні 2008 року ОСОБ А_2 звернувся до суду з адмін істративним позовом про визн ання дій командира Військово ї частини А 2659 протиправними п ро зобов' язання його провес ти з 01 травня 2003 року доплату рі зниці між фактично виплачено ю щомісячною надбавкою за бе зперервну військову службу т а надбавкою у максимальному розмірі, зазначеному в Указі Президента України від 05.05.2003 ро ку № 389 з урахуванням інфляції та виплату грошової компенс ації замість продовольчого п айка за нормою № 7 з 11 березня 2000 року по 29 березня 2002 року та гро шової компенсації вартості з агальновійськової норми № 1 х арчування військовослужбов цями Збройних Сил України за період з 30.03.2002 року по 20 грудня 2006 року з урахуванням індексу і нфляції.

На реалізацію положень Ук азу Президента України "Про н адбавки військовослужбовця м Збройних Сил України Мініс терства внутрішніх справ Укр аїни, Адміністрації Державно ї прикордонної служби Україн и та Управління державної ох орони України за безперервну службу", яким регламентуєтьс я порядок здійснення виплат надбавки за безперервну війс ькову службу, Міністр оборо ни України 26 травня 2003 року вид ав наказ № 149, зареєстрований в Міністерстві юстиції Україн и 28 травня 2003 р. за № 411/7732, "Про затве рдження Інструкції про поряд ок і умови виплати щомісячно ї надбавки за безперервну сл ужбу в Збройних Силах Україн и".

В Інструкції зазначено, що р озмір надбавки визначається у відсотках до місячного гро шового забезпечення, до скла ду якого включаються суми ок ладу грошового утримання (ок лад за військове звання, поса довий оклад за основною або т имчасово виконуваною посадо ю), щомісячні надбавки, доплат и, премія (підпункт 2.1 пункту 2), а її виплата здійснюється в ме жах фонду грошового забезпеч ення, затвердженого в коштор исах військових частин, війс ькових навчальних закладів, організацій, установ (підпун кт 2.4 пункту 2).

В Указі Президента та Наказ і Міністра оборони України (п ункти 2 та 2.4 відповідно) чітко в изначено, що виплата надбаво к здійснюється за рахунок ко штів, передбачених у Державн ому бюджеті України на утрим ання Збройних Сил України, в м ежах фонду грошового забезпе чення, затвердженого в кошто рисах військових частин.

Судом першої інстанції вст ановлено, що командир військ ової частини А0515 здійснює фак тичні видатки на грошове заб езпечення військовослужбов ців військової частини А0515 та підпорядкованих військових частин, включаючи видатки на премії та інші види заохочен ь чи винагород, матеріальну д опомогу лише в межах фонду гр ошового утримання, затвердже ного для військових формуван ь у кошторисах.

Фактичний розмір фонду опл ати праці та грошового утрим ання особового складу військ ової частини А0515 та підпорядк ованих військових частин на день звільнення позивача з в ійськової служби не дозволяв виплачувати йому надбавку з а безперервну службу в Зброй них Силах України у максимал ьному розмірі, оскільки фонд економії на той період був пр актично відсутній, оскільки відсутнім було бюджетне фіна нсування.

Отже, колегія суддів приход ить до висновку, що відповідн о до положень Указу Президен та України «Про надбавки вій ськовослужбовцям Збройних С ил України, Міністерства вну трішніх справ України, Адмін істрації Державної прикордо нної служби України та Управ ління державної охорони Укра їни за безперервну службу»№ 389 від 05.05.2003 р. та положень Інстру к ції про порядок і умови випл ати щомісячної надбавки за б езперервну службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра обо рони Ук раїни № 149 від 26.05.2003 р., зареєстров аного в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 р. за № 411/7732, виплата щомісяч ної надбавки здійсню ється на підставі рішень кер івників цих установ у межах б юджетних асигнувань виходяч и з на явного фонду грошового забезпечення, а тому вимоги п озивача за умови відсутності бюджетного фінансування не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача пр о стягнення грошової компенс ації за продовольче забезпеч ення, то колегія суддів погод жується з висновком суду пер шої інстанції, що вказані вим оги не підлягають задоволенн ю, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин и 2 статті 9 Закону України «Пр о соціальний і правовий захи ст військовослужбовців та чл енів їх сімей»в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, війс ьковослужбовці одержують за рахунок держави грошове заб езпечення, а також речове май но і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовц я грошову компенсацію заміст ь них.

Частиною 2 статті 9 Закону ви значено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослуж бовців та компенсації заміст ь речового майна і продоволь чих пайків встановлюються Ка бінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта інд ексації грошових доходів.

На виконання вимог вказано го Закону Кабінетом Міністрі в України прийнято постанов у від 12 березня 1996 року №316 «Про н орми забезпечення продоволь чими пайками військовослужб овців Збройних Сил України т а інших військових формувань , утворених відповідно до зак онодавства, військовослужбо вців та осіб рядового і начал ьницького складу Міністерст ва внутрішніх справ».

Дію частини 2 статті 9 вказан ого Закону призупинено Закон ом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних кош тів»в частині одержання війс ьковослужбовцями речового м айна і продовольчих пайків а бо за бажанням військовослуж бовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинн ості з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чиннос ті стаття 16 Закону України «Пр о Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарант увалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, р ечового, продовольчого, меди чного (у тому числі санаторно -курортного) та інших видів за безпечення у розмірах, які ви значаються Кабінетом Мініст рів України і враховують хар актер та умови службової дія льності, стимулюють заінтере сованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав отрима ння грошової компенсації за неотримане продовольче забе зпечення.

29 березня 2002 року Кабінетом М іністрів України прийнято по станову №426 «Про норми харчува ння військовослужбовців Збр ойних Сил, інших військових ф ормувань та осіб рядового, на чальницького складу органів і підрозділів цивільного за хисту та Державної служби сп еціального зв'язку та захист у інформації», яка також не пе редбачала компенсації за про довольче забезпечення.

Тобто грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавс твом України в період з 20 груд ня 1991 року по 11 березня 2000 року.

Згідно вимог вказаних норм права суд першої інстанції п рийшов до обґрунтованого ріш ення про відмову у задоволен ні вимог адміністративного п озову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що су д першої інстанції вірно вст ановив фактичні обставини сп рави та характер спірних пра вовідносин і обґрунтовано за стосував норми матеріальног о права до їх вирішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інста нції не спростовують і апеля ційним судом відхиляються та к, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КА С України, суд апеляційної ін станції залишає скаргу без з адоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що су д першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з д одержанням норм матеріально го і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що с уд першої інстанції правильн о встановив обставини справи та ухвалив рішення відповід но до норм матеріального та п роцесуального права.

За таких обставин, апеляцій ну скаргу слід залишити без з адоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, ке руючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 К АС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОС ОБА_2 залишити без задоволе ння.

Постанову Окружного адмін істративного суду м. Києва ві д 28 січня 2010 року залишити без з мін.

Рішення набирає законно ї сили з моменту проголошенн я, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у пи сьмовому провадженні, - через п' ять днів після направлен ня копій особам, які беруть у часть у справі (ч. 5 статті 254 КА С України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касац ійної інстанції протягом дв адцяти днів після набрання з аконної сили судовим рішення м суду апеляційної інстанці ї, крім випадків, передбачени х цим Кодексом, а в разі склад ення постанови в повному обс язі відповідно до статті 160 ц ього Кодексу - з дня складе ння постанови в повному обся зі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя

Судді